Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 2.6. Поняття системи права

Система права - це об'єктивно зумовлена єдність і погодженість правових норм держави та їх розподіл на окремі взаємопов'язані між собою складові елементи: галузі права, підгалузі права та правові інститути.

Ознаки системи права:

1) об'єктивна зумовленість системи права проявляється в тому, що право регулює всі найважливіші суспільні відносини, які змінюються одночасно зі змінами держави і суспільства.

Це відбувається об'єктивно у зв'язку з розвитком суспільства. Держава, встановлюючи і санкціонуючи правові норми, об'єднує їх у різні складові правової системи, з метою полегшення знаходження будь-якої норми та її реалізації;

2) єдність системи права проявляється в тому, що правові норми будь-якої держави, в яких би об'єднаннях вони не були, є окремими частинами однієї системи права, тобто єдиного цілісного правового утворення;

3) погодженість правових норм в системі права проявляється в тому, що норми тісно пов'язані між собою і перебувають у постійній взаємодії. Так ст. 42 Конституції України закріплює право кожного на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом і визначає окремі принципи цієї діяльності. Положення цієї статті конкретизуються в Господарському кодексі України і в сотнях інших нормативно правових актах, в тому числі в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини у сфері господарської діяльності". Тільки взаємодія всіх цих норм забезпечує регулювання відносин, пов'язаних із підприємницькою діяльністю;

4) організаційна структурованість системи права, тобто її внутрішня побудова, нерозривно зв'язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі права, правові інститути та норми права;

5) розмежування норм права за предметом і методом правового регулювання, саме за цим критерієм норми права розподіляються на галузі права.

Підводячи підсумок характеристики системи права і її ознак, не можна не погодитись з точкою зору В.О. Котюка, що кожна система права складається історично і вона обумовлена певними правовими принципами правової держави і громадянського суспільства. До них можна віднести: принцип народовладдя, розподілу влади, принцип рівності і рівноправності громадян, принцип справедливості, принцип єдності прав і обов'язків, принцип взаємоповаги і взаємо відповідальності держави і особи, принципи природного права на життя, безпеку, свободу, власність, мир, соціальну захищеність тощо. Всі ці принципи і загальнолюдські цінності, які виражаються в нормах права і законодавства, об'єднують систему права в єдиний організм, в єдину узгоджену систему норм, правових інститутів і галузей"

2.7. Загальне поняття галузі, підгалузі права та правового інституту

Галузь права - це система правових норм, об'єднаних на підставі спільного предмета і методів правового регулювання, що регулює певну сферу суспільних відносин.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що регламентовані нормами галузі. Багатоманітність суспільних відносин визначає багато предметів регулювання. Так, предметом регулювання нормами сімейного права є сімейні відносини, трудового права - трудові відносини, фінансового права - фінансові відносини, кримінального права - відносини, пов'язані зі злочином і покаранням за його вчинення.

Предмет правового регулювання дає відповідь на питання - які суспільні відносини регулюються нормами галузі і надає можливість визначити в якій галузі шукати норми, що регулюють ці відносини.

Методом правового регулювання є прийоми і способи, за допомогою яких, норми галузі впливають на суспільні відносини певної сфери, впорядковують їх стосовно цілей і завдань правового регулювання. Для різних галузей права характерні різні методи. Так, основним методом цивільного права є диспозитивний метод, який характеризується:

- юридичною рівністю сторін;

- автономією волі сторін;

- майновою самостійністю сторін;

- особливим способом вирішення спорів (судовим);

- наявністю майнової відповідальності сторін.

Для кримінального права характерним є імперативний метод, пов'язаний із забороною суспільно-небезпечних діянь, визначених як злочини і встановленням покарань за порушення цих заборон.

Слід підкреслити, що предмет правового регулювання тільки разом із відповідними методами є підставою для розмежування правових норм на різні галузі права.

Підгалузь права - це сукупність правових норм, що є складовою частиною галузі права, яка регулює певний вид суспільних відносин, характерних для цієї галузі права. Не всі галузі права мають у своєму складі підгалузі права.

Цивільне право України складається з підгалузей:

- особисті немайнові права фізичної особи;

- право власності та інші речові права;

- право інтелектуальної власності;

- зобов'язальне право;

- спадкове право.

Підгалузі цивільного права легко визначити за назвою книги Цивільного кодексу України.

Окремі галузі права України мають у своєму складі підгалузі, норми яких містяться в кодексах і різних нормативно-правових актах відповідного законодавства. Так, фінансове право складається із наступних підгалузей права:

- бюджетного права, норми якого кодифіковані і містяться в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р.;

- податкового права, норми якого містяться в податкових законах України;

- банківського права, норми якого містяться в нормативних актах банківського законодавства.

Інститут права - це група правових норм, що є складовою частиною галузі чи підгалузі права, що регулюють однорідні суспільні відносини, які тісно пов'язані між собою.

Розрізняють:

а) галузеві інститути права, які складаються з норм однієї галузі, їх легко визначити за назвою глави кодексу. Так, інститутами трудового права є:

- колективний договір;

- трудовий договір;

- робочий час;

- час відпочинку;

- нормування праці;

- оплата праці та інші.

б) міжгалузеві інститути права, які складаються з норм різних галузей права, і які можна визначити тільки за змістом правових норм.