Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 4.5. Право інтелектуальної власності в Україні

Право інтелектуальної власності належить кожному, воно закріплене на конституційному рівні "Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної дальності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством." (ст. 54 Конституції України).

Інтелектуальна власність - це результат творчої діяльності людини.

Об'єктами цієї власності є ідеї людини, що втілюються у матеріальних носіях, зокрема це:

- літературні та художні твори;

- комп'ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних);

- виконання;

- фонограми, відеограми, передачі (програми) організації мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

- комерційні таємниці.

Інтелектуальна власність безпосередньо пов'язана з творчістю людини, тобто її цілеспрямованою пошуковою діяльністю, результатом якої є щось якісно нове, яке вирізняється новизною, оригінальністю, неповторністю, та певною унікальністю. Це своєрідне право на результати розумової діяльності творця у науковій, художній та інших сферах діяльності.

Згідно зі статтею 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, до неї відносяться права на наукові, літературні, художні та інші вище визначені об'єкти, а також захист проти недобросовісної конкуренції та інші права, які відносяться до індивідуальної діяльності у науковій, виробничій, літературній та мистецькій галузях.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є:

- творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо);

- інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

Розрізняють:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності, які належать творцеві, не можуть відчужуватися (передаватися), крім випадків передбачених законом. Такими правами є:

- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

- Інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

2) майнові права інтелектуальної власності, які можуть належати автору та іншим особам, можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних правовідносинах:

- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права Інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними, як правило, безстроково.

Майнові права є чинними протягом строків визначених законом. Так, строк чинності таких прав на твір спливає через 70 років, що відковується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків передбачених законом.

Право інтелектуальної власності регулює право на літературний, художній та інший твір (авторське право). Твором є об'єкти авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності, а також способу чи форми їх вираження.

Авторське право закріплюється:

1) публікаційним способом:

твір -> публікація -> право власності

2) реєстраційним способом:

заява автора на реєстрацію -> державне агентство по авторських правах -> сертифікат про авторські права. Не є об'єктами авторського права:

- акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

- державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

- повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

- інші твори, встановлені законом.

Право інтелектуальної власності також регулює суміжні права, об'єктами яких є:

- виконання;

- фонограми;

- відеограми;

- програми (передачі) організації мовлення.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення, на фонограму чи відеограму - з моменту її вироблення, на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Україна є учасником найважливіших міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, у тому числі:

- Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності;

- Всесвітньої конвенції про авторське право;

- Паризької конвенції про охорону промислової власності;

- Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;

- Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів;

- Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм;

- Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків, та інші.

Законодавство про інтелектуальну власність спрямоване на захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав.

4.6. Правочини в цивільному праві
4.7. Поняття зобов'язального права України
4.8. Спадкове право
4.9. Цивільно-правова відповідальність, її підстави
Розділ 5. Основи сімейного права України
5.1. Загальне поняття сімейного права України
5.2. Поняття сім'ї та регулювання сімейних відносин
5.3. Поняття шлюбу, порядок його укладання
5.4. Права та обов'язки подружжя
5.5. Шлюбний договір
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru