Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 5.3. Поняття шлюбу, порядок його укладання

Сім"я є первинною й основною ланкою побудови будь-якого суспільства. Вона є відправним пунктом у формуванні дитини як особистості та активного члена суспільства, громадянина держави. Ст. З Сімейного кодексу України дає визначення сім'ї, як первинного та основного осередку суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім7я створюється на підставі:

- укладеного шлюбу;

- кровного споріднення;

- усиновлення;

- на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина, та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа.

Право на створення сім'ї має:

1) особа, яка досягла шлюбного віку (жінки з досягнення 17-ти річного віку, чоловіки -18 річного віку);

2) особа, яка не досягла шлюбного віку, але досягла 14-ти річного віку - за рішенням суду, якщо це відповідає її інтересам;

3) особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Сімейні відносини регулюються нормами сімейного, цивільного права, та можуть бути врегульованими за домовленістю (договором) між їх учасниками в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору їх інтересів та інтересів суспільства.

Таке регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання в сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки в сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення ЇЇ прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам сімейного законодавства та моральним засадам суспільства. Такий договір має бути укладений у письмовій формі, і є обов'язковим до виконання.

Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї, для материнства і батьківства, матеріально і морально заохочує і підтримує його, забезпечує охорону прав матері та батька, пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених законодавством України.

5.3. Поняття шлюбу, порядок його укладання

Термін шлюб має старослов'янські корені і походить від слова шлюб (обітниця).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Сімейний кодекс визначає, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, як і проведення лише релігійного обряду шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану (ст. 21СКУ).

Шлюбний вік для жінки встановлюється в сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років. Закон допускає укладання шлюбу до досягнення шлюбного віку, тільки за рішенням суду, осіб які досягай чотирнадцятирічного віку, якщо буде встановлено що це відповідає їх інтересам.

Умовами, що дають право на реєстрацію шлюбу в Україні є:

1) досягнення шлюбного віку;

2) добровільна згода сторін на укладення шлюбу (згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства);

3) не перебування жінки або чоловіка в іншому зареєстрованому шлюбі;

4) не перебування сторін у близьких родинних відносинах (ст. 26 СКУ).

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Шлюб реєструється державним органом реєстрації актів цивільного стану з метою забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Для реєстрації шлюбу жінка та чоловік повинні подати особисто заяву до будь-якого державного органу РАЦС, а якщо вони проживають за кордоном, то до консульської установи чи дипломатичного представництва України. Якщо один із них не може через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку нотаріально засвідчену заяву, можуть подати його представники. При цьому подаються документи, які підтверджують факти необхідні для реєстрації шлюбу:

- пред'являються паспорти або паспортні документи, які посвідчують особи заявників;

- документи які складені іноземною мовою, подаються разом їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку;

- особи, які не досягли 16 років пред'являють свідоцтво про народження, довідку з місця проживання та рішення суду про пониження шлюбного віку;

- документ, що підтверджує сплату державного мита;

- особи, які раніше перебували в шлюбі пред'являють свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, чи судове рішення про визнання шлюбу не дійсним;

- іноземці та особи без громадянства пред'являють свій національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію в органах внутрішніх справ щодо законності їх перебування в Україні та документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та легалізований консульською установою або дипломатичним представництвом України в цій країні.

Орган РАЦС зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу з умовами і порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я й сімейним станом один одного, а також роз'яснити їм права та обов'язки як майбутнього подружжя і батьків, та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження вказаних осіб. Результати цього обстеження є таємницею і повідомляються тільки цим особам. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

З моменту подання зави до органу РАЦС, особи вважаються зарученими. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб, але, якщо наречений чи наречена відмовилися від шлюбу, на них покладається обов'язок відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом, у разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість.

Реєстрація шлюбу здійснюється в урочистій обстановці в приміщенні органу РАЦС чи за заявою наречених в іншому місці, після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. У виняткових випадках цей строк може бути скорочений керівником органу РАЦС на підставі схильної заяви осіб, які бажають укласти шлюб та документів, які підтверджують наявність поважної причини для його скорочення (вагітності нареченої, загрози для життя нареченої чи нареченого, тощо).

При обчисленні місячного строку його перебіг починається наступного дня після подання заяви до органу РАЦС і закінчується відповідного числа наступного місяця, якщо це число припадає на неробочий день відділу РАЦС, то днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

Якщо наречені не можуть з'явитися з поважних причин до органу РАЦС в установлений ним день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день. Заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Реєстрація шлюбу здійснюється в присутності осіб які укладають шлюб, а також на їх бажання в присутності запрошених. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Час виникнення фактичних шлюбних відносин зазначається зі слів кожного з подружжя у запису акта про одруження та у свідоцтві про одруження у графі "Одружилися", у паспортах або паспортних документах подружжя на відповідній сторінці проставляється штамп про реєстрацію одруження із зазначенням прізвища, імені по-батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.

Якщо особа під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта проставляється штамп про те, що він піддягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною прізвища при вступі в шлюб.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджений Кабінетом Міністрів України. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов7яз-ків подружжя.