Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 5.8. Припинення шлюбу

Припинення шлюбу пов'язане з настанням юридичних наслідків від наявності факту смерті одного з подружжя, оголошення його судом померлим чи розірвання шлюбу -це припинення між чоловіком і жінкою відносин, які виникли на підставі реєстрації шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану незалежно від наявності між подружжям майнового спору, а також за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя:

- визнаний безвісно відсутнім;

- визнаний недієздатним;

- засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Шлюб може бути припиненим шляхом розірвання за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей, при цьому до заяви додається письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, але не може бути пред'явлений:

- протягом вагітності дружини;

- протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини;

- якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови, а при розірванні шлюбу судом - у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про це, особа має право на повторний шлюб, або поновити старий шлюб за умови, що жоден з колишнього подружжя не перебував після цього у повторному шлюбі.

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, ЇЇ шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені Сімейним кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання:

- майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

- дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка;

- дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.

Якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжують проживати однією сім'єю і не мають наміру припинити шлюбні відносини після їх офіційного розірвання, суд за заявою заінтересованої особи може визнати припинення шлюбу фіктивним. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Контрольні питання

1. Місце сімейного права України серед інших галузей права, джерела сімейного права України.

2. Джерела Сімейного права України.

3. Завдання сімейного права України.

4. Система і методи сімейного права України.

5. Поняття сім'ї та подружжя, підстави створення сім'ї.

6. Реєстрація шлюбу в Україні.

7. Права та обов'язки осіб, що вступають до шлюбу.

8. Немайнові права та обов'язки чоловіка і жінки.

9. Майнові права та обов'язки чоловіка і жінки.

10. Поділ майна подружжя після розлучення.

11. Сплата аліментів.

12. Поняття та предмет шлюбного договору.

13. Правила укладання шлюбного договору.

14. Права та обов'язки батька.

15. Права та обов'язки матері.

16. Права та обов'язки дітей.

17. Інститут опікунства в Сімейному праві України.

18. Права та обов'язки опікуна.

19. Позбавлення батьківських прав.

20. Усиновлення дітей в Україні.

21. Процедура оформлення усиновлення.

22. Припинення шлюбу за заявою одного з подружжя.

23. Припинення шлюбу за обопільною заявою членів подружжя.

24. Припинення шлюбу за рішенням суду.

Нормативно-правові акти та учбово-методичні матеріали

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.

3. Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р

4. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16 листопада 2000 р.

5. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 грудня 1993 р.

6. Положення про прийомну сім'ю. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р.

7. Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р.

8. Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.

9. Перелік видів заробітку (доходу), що піддягають облікові при відрахуванні аліментів. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р.

10. Перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, що не піддягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців. Затверджено наказом Міністра оборони України від 4 листопада 1996 р.

11. Правила ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, які всиновлені іноземцями. Затверджено наказом Міністра закордонних справ України від 29 листопада 1999 р.

12. Про порядок зміни, поновлення, анулювання записів актів громадянського стану, порядок і строки зберігання актових книг. Положення, затверджене постановою колегії Міністерства юстиції України від 14 квітня 1993 р. № 6.

13. Положення про Центр з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України. Затверджено наказом Міністерства освіти України від ЗО березня 1996 року.

14. Стосовно навчання і догляду за дитиною. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 11 жовтня 2000 р.

15. Європейська конвенція про здійснення прав дітей. Страсбург, 25 січня 1996 р.

16. Конвенція про стягнення за кордоном аліментів. Документ ООН від 20 червня 1956 р.

17. Конвенція про права дитини. Резолюція 44/25 від 20 листопада 1989 р.

18. Антокольская М.В. Семейное право. - М.: Юрист, 2002 г.

19. Сімейне право України: Підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін..; За заг. ред. В.І. Борисовоїта І.В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004 р.