Правознавство - Молдован В.В. - Міні-модуль 2.3. Основи сімейного законодавства України

Мета: проаналізувати сімейно-правові нормативні акти, які регулюють особисті немайнові та пов'язані з ними майнові відносини, що виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення та взяття дітей на виховання.

Основна проблема: засвоєння основних особливостей сімейних відносин, що виникають зі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання.

Провідна ідея: регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їх добробут і розвиток, забезпечення захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей і непрацездатних членів сім'ї.

Обрані методи: лекція з аналізом конкретних ситуацій.

Основні поняття теми:

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Сім'я - це союз людей, права та обов'язки яких виникають зі шлюбу, родинних відносин, усиновлення (удочеріння) та прийняття дітей на виховання в сім'ю.

Шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов'язки, може бути укладений особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення проводиться виключно в інтересах дитини.

Патронат - орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причини позбавлена батьківського догляду, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 14 років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби.

Піклування встановлюється над неповнолітніми віком 14- 18 років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними.

ПЛАН

1. Сучасне сімейне законодавство України.

2. Порядок укладення шлюбу та створення сім'ї.

3. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей.

4. Усиновлення (удочеріння). Патронат. Опіка. Піклування.

1. Сучасне сімейне законодавство України

Під сімейним законодавством розуміють систему сімейно-правових нормативних актів, розташованих у певному порядку залежно від їх юридичної сили.

Найвищу юридичну силу в нашій державі має Конституція України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8). Особливе значення для регулювання сімейних відносин мають норми другого розділу Конституції, де зафіксовано права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Основні принципи сімейного законодавства закріплено у ст. ст. 51, 52 Конституції України: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Основні міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною у цій юридичній галузі, такі: Загальна декларація прав людини (1948), у ст. 16 зазначається, що чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю; шлюб може укладатися лише у разі вільної і повної згоди сторін, що одружуються; сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1996).

Європейська Конвенція захисту прав та основних свобод людини (1950).

Конвенція про права дитини (1989) та ін.

Закони України: "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (1992), "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993); Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України.

Крім того, низка важливих питань щодо державного захисту сім'ї, материнства, батьківства, дитинства тощо регулюється нормами цивільного, житлового, трудового, пенсійного законодавства та законодавства про освіту, охорону здоров'я тощо.

Сімейний Кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р., набрав чинності з 1 січня 2004 р., є систематизованим законодавчим актом, в якому містяться норми права, що регулюють суспільні відносини у галузі сімейного права. Складається з семи розділів (292 статті). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя.

Сучасне сімейне законодавство дозволяє суду враховувати при вирішенні сімейних спорів місцеві звичаї, а також звичаї національних меншин, якщо це не суперечить законодавству і моральним засадам суспільства. СК, порівняно з попереднім законодавством, посилює захист прав дітей, як того вимагають чинні міжнародні договори України.