Правознавство - Олійник А.Ю. - § 14. Внесення змін і введення в дію Конституції України

Розділ XIII Конституції регламентує порядок внесення змін до Конституції України. Головним його призначенням є забезпечення стабільності конституційного устрою, що передбачає таке: Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку, який відрізняється від внесення змін до поточного законодавства, а також запровадження динаміки розвитку конституційного процесу, що дозволить своєчасно реагувати на конституційному рівні на об'єктивні потреби розвитку суспільства та держави.

Отже, ст. 154 цього розділу визначає коло суб'єктів конституційної ініціативи, яким надається можливість ставити питання про аміну положень Конституції України. До них відносять Президента України і не менш як 1/3 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Тільки вони можуть вносити законопроект про зміни до Конституції України на розгляд Верховної Ради України, і це пояснюється тим, що саме вони є суб'єктами, які безпосередньо репрезентують Український народ.

Нагадаємо, що для внесення звичайного законопроекту на розгляд Верховної Ради України чинною Конституцією передбачено набагато ширше коло суб'єктів, що охоплює Президента України, народних депутатів України, Кабінет Міністрів України.

Обмеження кола суб'єктів конституційної ініціативи з питань внесення змін до Конституції України, надання цього права лише Президентові та принаймні 1/3 народних депутатів, а також передбачення певного чіткого процесу здійснення цього права є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції та обґрунтованості вимог внесення змін до неї.

У подальшому Конституція України встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України попередньо має схвалити більшість конституційного складу Верховної Ради України, Тобто для схвалення законопроекту є необхідною більшість голосів від загальної кількості народних депутатів, обраних до Верховної Ради України. Із цього гурту виключаються депутати, повноваження яких припинено в установленому законом порядку, а також депутати, які вибули зі складу Верховної Ради України з будь-якої причини на момент схвалення. Після попереднього схвалення законопроект про внесення змін до Конституції України вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосували не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Усе вищесказане стосується таких розділів: II - "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", IV - "Верховна Рада України", V- "Президент України", VI - "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади", VII - "Прокуратура", УШ - "Правосуддя", IX — "Територіальний устрій України", X - "Автономна Республіка Крим", XI "Місцеве самоврядування", XII- "Конституційний Суд України", XIV - "Прикінцеві положення", XV - "Перехідні положення".

Після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміни норм щойно згаданих розділів процес їх розгляду і прийняття можна умовно поділити на два етапи. На першому обговорюється і схвалюється законопроект більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, що є лише попереднім актом, а на другому вже схвалений законопроект на наступній черговій сесії може бути прийнятим, якщо за нього проголосують не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. Нагадаємо лише, що чергові сесії Верховної Ради України відбуваються двічі на рік.

У цьому загальному порядку внесення змін до Конституції України є винятки. Вони стосуються можливості внесення змін до розділів: І - "Загальні засади", III- "Вибори, Референдум" і ХІІІ - "Внесення змін до Конституції України". По-перше, суб'єктами конституційної ініціативи щодо подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до цих розділів є Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. По-друге, законопроект про внесення змін у ці розділи Конституції України подається до Верховної Ради України і приймається не менш як 2/3 від її конституційного складу. І, по-третє, він затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, і тільки після цього набирає чинності. Тобто Конституція України встановлює ще складніший порядок для внесення змін у ті розділи, які являють собою її фундаментальну основу, а це, своєю чергою, має запобігти будь-яким спробам змінити її сутність.

Конституція України встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, ХШ з того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Отже забороняється повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII цієї Конституції з того самого питання на розгляд Верховної Ради України того самого скликання.

Конституція України проголосила, що її не можна змінити, якщо зміни передбачають:

а) скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Це положення породжено тим, що в сучасних державах права і свободи людини і громадянина є непорушними і недоторканними, а тому якщо законопроект, що змінює Конституцію, передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, Верховна Рада України зобов'язана його відхилити, а Конституцію залишити незмінною;

б) ліквідацію незалежності України. Остання проголошена ст. 1 Конституції, де сказано, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою;

в) порушення територіальної цілісності України, що, своєю чергою, суперечить ст. 2 Конституції, за якою територія "України в межах існуючого кордону е цілісною і недоторканною.

Конституція України не може бути змінена також за умов воєнного або надзвичайного стану. При цьому під останнім розуміють особливий правовий режим діяльності державних органів, органів самоврядування, підприємств, установ та організацій, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного стану спрямований на убезпечення громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій та епізоотій, а також для захисту прав і свобод громадян, конституційного ладу під час масових порушень правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України через насильство.

Конституція встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і стосовно якого так і не було прийнято закону, може бути поданий до Верховної Ради України повторно, але не раніше, ніж через рік із дня винесення рішення щодо цього законопроекту. Тобто Конституція забороняє повторне подання до Верховної Ради того самого законопроекту про внесення змін до неї, якщо Верховна Рада його вже розглядала і відхилила, раніше, ніж через рік із дня ухвалення рішення щодо цього законопроекту.

Конституцією України також передбачено, що Верховна Рада протягом усього терміну своїх повноважень не може двічі змінювати ті самі положення Конституції України. Тобто протягом чотирьох років роботи Верховної Ради можлива лише одноразова зміна тієї чи іншої статті Конституції, окремого її положення.

Усі законопроекти про внесення змін до Конституції України розглядаються Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України. Останній повинен сформулювати вмотивований висновок щодо відповідності законопроекту такими вимогам:

а) чи не скасовуються або ж обмежуються права і свободи людини і громадянина;

б) чи не спрямований він на ліквідацію незалежності України;

в) чи не порушує територіальної цілісності України;

г) за яких умов передбачається внесення змін до Конституції України;

ґ) чи не розглядатиметься законопроект Верховною Радою України повторно, протягом року з дня винесення рішення щодо аналогічного законопроекту;

д) чи відповідає законопроект вимозі про те, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати ті самі положення Конституції України.

Висновок Конституційного Суду щодо конституційності законопроекту є важливою юридичною гарантією проти можливості порушення Основного Закону. Без нього Верховна Рада України не може прийняти законопроект до свого розгляду.

Розділ XIV "Прикінцеві положення" Конституції України присвячений набранню нею чинності. А саме опрацювання і прийняття нової Конституції України закономірно спричинені якісними змінами, що стались у державному і суспільному житті нашої країни.

Ясна річ, що набрання Конституцією чинності ще не вирішує проблеми втілення у життя всього нового, що вона проголошує і закріплює, але вона повинна розглядатись усіма як Основний Закон нашої держави, відповідно до якого мають прийматися інші нормативно-правові акти, загалом функціонувати правова система країни. При цьому під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, а також державних і недержавних органів та організацій, що існують і функціонують у суспільстві із приводу створення, реалізації та охорони права.

У ст. 160 Конституції України вказано, що вона набирає чинності від дня її прийняття. Це практично означає, що набрання Конституцією чинності збігається з днем її прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Доцільно відразу зазначити, що порядок прийняття Конституції є дещо специфічним порівняно з іншими законами. Так, у ст. 94 Конституції передбачено, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня оприлюднення. Тобто перша Конституція незалежної України, з огляду на її надзвичайну важливість, набрала чинності до її офіційного оприлюднення, у порядку, передбаченому самою Конституцією України (вищезгаданою ст. 160).

Офіційне опублікування Конституції України через певний термін після її прийняття і набрання чинності було спричинене необхідністю відпрацювання чіткої конституційної мови, правопису і лексики, застосування юридичної термінології, внесення редакційних та інших технічних змін і доповнень за повної незмінності вже прийнятого 28 червня 1996 р. юридичного змісту Конституції.

Текст Конституції України було офіційно оприлюднено згідно із Законом України "Про прийняття Конституції України і введення її в дію". Його головними положеннями є: ствердження факту прийняття Конституції України; визнання такою, що втратила чинність, Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 19-78 р. з наступними змінами й доповненнями; визнання таким, що втратив чинність, Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади та місцевого самоврядування В Україні на період до прийняття нової Конституції України".

Стаття 161 Конституції проголошує: "День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Конституції України". Це зумовлено величезним історичним значенням Конституції України для українського державотворення і на цій основі здійснення Українським народом права на самовизначення, забезпечення прав і свобод людини, громадської злагоди та безпеки, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави в Україні. Саме тому вказане конституційне положення зобов'язує державу офіційно визнавати цей день як визначну подію в житті Українського народу, що передбачає необхідність здійснення нею відповідних заходів з організації свята.

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

1. Заповніть таблицю:

** Зро6іть висновки із наведеного щодо важливості конституційного права, специфіки конституційних правовідносин, універсальності методу регулювання цих правовідносин.

2. Яке значення мало прийняття Декларації про державний суверенітет України?

3. Доведіть, що державний, народний та національний суверенітет закріплені в Декларації про державний суверенітет України.

4. У чому полягає історичне значення Акта проголошення незалежності України?

5. Чим була викликана потреба в прийнятті Декларації прав національностей України?

6. Які риси характеризують чинну Конституцію України як Основний Закон держави?

7. Назвіть засади конституційного ладу країни за ступенем їх важливості (значущості). Спробуйте її обґрунтувати, розглядаючи розділ І Конституції України "Загальні засади".

8. Які види референдумів Вам відомі?

9. Порівняйте вибори і референдум.

10. Як Ви вважаєте, чому не допускається проведення референдуму з питань податків, бюджету і амністії?

11. Які принципи виборчого права Вам відомі?

12. Порівняйте територіальний устрій та державний устрій.

13. Порівняйте активне виборче право та пасивне виборче право.

14. Порівняйте мажоритарну виборчу систему та пропорційну виборчу систему.

15. Згрупуйте конституційні права, свободи та законні інтереси за ознаками належності:

- до людини та громадянина;

- до людських спільнот (об'єднань);

- до інтересів держави;

- до інтересів органів влади.

16. Визначте правовий статус Автономної Республіки Крим.

17. Які принципи законодавства України щодо громадянства Вам відомі?

18. Як визначається належність до громадянства України відповідно до чинного законодавства?

19. Які підстави набуття громадянства України Вам відомі?

20. Які підстави припинення громадянства України Вам відомі?

21. В яких випадках втрачається громадянство України?

22. Які повноваження має Президент України у вирішенні питання громадянства?

23. Який статус має Верховна Рада України?

24. Наведіть аргументи (як позитивні, так і негативні) стосовно того, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади.

25. Згрупуйте повноваження Президента України як гаранта Конституції за ознаками:

- належності до політичної сфери;

- у соціально-економічній сфері;

- у сфері правоохорони та безпеки;

- керівництва та державного управління.

26. Які повноваження має Кабінет Міністрів України?

27. Назвіть елементи системи центральних органів виконавчої влади та визначте їх компетенцію.

28. Які суди утворюють судову систему України?

29. Охарактеризуйте систему судів загальної юрисдикції.

30. Порівняйте повноваження загальних судів різних рівнів.

31. Який порядок формування Конституційного Суду України передбачений чинним законодавством?

32. Які повноваження має Конституційний Суд України?