Правознавство - Олійник А.Ю. - § 17. Загальні засади цивільного процесуального права України

17.1. Поняття, предмет і система цивільного процесуального права України. Цивільне процесуальне законодавство

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах, тобто порядок розгляду і вирішення справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, врегульовується окремою галуззю права - цивільним процесуальним правом.

Предметом регулювання цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Отже, цивільне процесуальне право України - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

В основу побудови системи цивільного процесуального права покладено структуру Цивільного процесуального кодексу України, У зв'язку із чим вона складається з двох частин - загальної та особливої.

Загальна частина містить норми й інститути, що мають значення для всієї галузі цивільного процесуального права, усіх видів провадження і стадій цивільного процесу, наприклад, норми, які встановлюють компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ; передбачають оклад суду, підстави та порядок відводів; присвячені доказам і доказуванню.

Особлива частина включає норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення цивільних справ за видами провадження та стадіями цивільного процесу, скажімо, норми, що визначають особливості наказного провадження, встановлюють порядок розгляду судом справ про усиновлення, порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами.

Норми, що врегульовують порядок провадження у цивільних справах, закріплені у різних нормативних актах (Конституції України, Цивільному процесуальному кодексі України, окремих законах тощо). Сукупність таких актів складає цивільно-процесуальне законодавство.

Найважливішим нормативно-правовим актом після Конституції України в системі цивільно-процесуального законодавства є Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. Він детально врегульовує порядок судочинства в цивільних справах і складається з 416 статей, згрупованих у 10 розділів (11 розділ - це прикінцеві та перехідні положення): загальні положення; наказне провадження; позовне провадження; окреме провадження; перегляд судових рішень; процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб); судовий контроль за виконанням судових рішень; про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні; відновлення втраченого судового провадження; провадження у справах за участю іноземних осіб.

17.2. Поняття, види і стадії цивільного судочинства

Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства, оскільки учасники цивільної справи повинні діяти в установленому заковом порядку.

Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Відповідно до закону завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають різноманітні цивільні справи, що мають суттєві правові відмінності. Певний порядок, який застосовується для розгляду і вирішення одних цивільних справ, не може в повній мірі використовуватися для провадження по іншим.

Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду по першій інстанції, законодавець передбачив три види цивільного судочинства, які відрізняються між собою за категоріями справ, підставами порушення, суб'єктами тощо:

1) позовне провадження, яке є основним і найбільш розповсюдженим видом цивільного судочинства. Суд розглядає в порядку позовного провадження усі цивільні справи, які ґрунтуються на спорі про право. Але перерахувати такі справи у зв'язку з їх різноманітністю та великою кількістю просто неможливо.

Правила позовного провадження найбільш повно визначені в цивільному процесуальному законодавстві та є загальними, тобто вони застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ. Однак щодо провадження в справах непозовного характеру законодавець передбачає певні виключення і доповнення цих правил.

Позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами - позивачем і відповідачем. Вимоги щодо розв'язання цього спору закріплюються в позовній заяві, яка є підставою відкриття провадження в справі.

У позовному провадженні найбільш повно знаходить свій вираз один з основних принципів цивільного процесу - принцип змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. При цьому особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У порядку позовного провадження справи розглядаються в судовому засіданні, з обов'язковим повідомленням про його чаї і місце усіх осіб, які беруть участь у справі. Під час судового розгляду заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитуються свідки, досліджуються наявні речові і письмові докази, висновки експерта;

2) наказне провадження - це спрощений порядок розгляду цивільних справ, що засновуються на беззаперечних вимогах. У порядку цього виду судочинства розглядаються, справи за вимогами, що ґрунтуються на правочині, вчиненому в письмовій формі; про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. Хоча судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом.

Особливостями наказного провадження є те, що сторонами у справі виступають заявник (стягувач) і боржник; підставою відкриття провадження у справі є заява про видачу судового наказу; при вирішенні справи видається судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (в інших видах цивільного судочинства висновок щодо вирішення справи по суті закріплюється у рішенні суду).

Спрощений порядок наказного провадження полягає у тому, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику (заявника) стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень;

3) окреме провадження, яким є вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; установлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; надання права на шлюб; розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя; інші справи у випадках, встановлених законом.

Цей вид цивільного судочинства не пов'язаний із вирішенням матеріально-правового спору, тому у ньому немає сторін і третіх осіб. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Не допускається передача справ окремого провадження на розгляд третейського суду, закриття у них провадження у зв'язку з укладенням мирової угоди.

Отже, відсутність спору про право - це характерна риса наказного та окремого проваджень. Якщо особи звертаються у порядку непозовного провадження до суду з вимогою, із якої вбачається спір про право, або якщо такий спір виникає під час розгляду справи, суд відповідно повинен відмовити у прийнятті заяви чи залишити її без розгляду, а також роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Розгляд цивільної справи відбувається у певній послідовності. Кожна цивільна справа послідовно проходить визначені етапи, які називаються стадіями цивільного судочинства.

Стадія цивільного судочинства - це сукупність процесуальних дій, що об'єднуються найближчою процесуальною метою.

Можна виділити такі сім стадій цивільного судочинства:

1) провадження по справі у суді першої інстанції - розгляд і вирішення цивільних справ у районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах;

2) апеляційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції;

3) касаційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;

4) провадження у зв'язку з винятковими обставинами - оскарження до Верховного Суду України судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку у зв'язку з виявленням певних обставин, визначених цивільно-процесуальним законодавством;

5) провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами - перегляд рішень, ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв'язку з виявленням певних обставин, визначених цивільно-процесуальним законодавством;

6) виконавче провадження - звернення судових рішень до виконання; вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб); і судовий контроль за виконанням судових рішень;

7) відновлення втраченого судового провадження - відновлення повністю або частково втраченого судового провадження у цивільній справі, по якій вже було ухвалено рішення або закрито провадження.

Але конкретна цивільна справа не обов'язково проходить усі сім стадій, оскільки не всі судові рішення оскаржуються, сторони інколи укладають мирову угоду тощо. Рух справи може зупинитися на будь-якій стадії (наприклад, у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем). Можливий також пропуск окремих стадій. Наприклад, якщо рішення суду не потребує перегляду (в апеляційному порядку, у зв'язку з нововиявленими обставинами тощо), то справа проходить лише першу і шосту стадії.