Правознавство - Олійник А.Ю. - §4. Приватизація Державного житлового фонду

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження, тобто безоплатна передача або продаж з державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, які вони займають на правах наймачів, і передача разом з ними господарських споруд, що до них відносяться.

Мета приватизації — створити ринкову систему житлового забезпечення громадян України, створити умови для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання та способу задоволення своєї потреби в житлі.

Законодавство про приватизацію житла визначає право громадян України приватизувати займане ними житло один раз. Передбачається також, що кожен громадянин України, у разі коли частка житла, яка приватизується, менша за встановлену норму, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств або земельного фонду.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні закріплюється Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. Вів закріплює поняття приватизації, об'єкти та способи приватизації, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло. У законі також урегульовані права і обов'язки наймачів і власників, проведення приватизації і оформлення права власності, використання одержаних коштів, утримання приватизаційних квартир, сплати податку на житло та соціальний захист населення при приватизації.

До об'єктив приватизації належать: а) квартири в багатоквартирних будинках, що використовуються громадянами на умовах найму; б) незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення.

Не підлягають приватизації:

1) квартири-музеї;

2) квартири в будинках закритих військових поселень;

3) кімнати в гуртожитках;

4) квартири, віднесені у встановленому порядку до непридатних для мешкання;

5) службові квартири чи кімнати;

в) квартири, у яких мешкають два або більше наймачів, у разі відсутності згоди всіх на приватизацію займаної квартири.

Приватизація квартир у будинках, включених до плану реконструкції здійснюється після її проведення власником чи володарем будинку. Наймачі, що проживали у квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир.

Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приватизація здійснюється через: а) безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; б) продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або перебувають на черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

При здійсненні приватизації державного житлового фонду можуть використовуватися житлові чеки для оплати надлишкової чи невистачаючої жилої площі. Житлові чеки — це приватизаційні папери, що їх одержують усі громадяни України і використовують при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна. Громадяни, які мають житло на праві власності, можуть використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду. Так само можуть використовувати житлові чеки громадяни, які дістали їх у порядку компенсації за приватизовану квартиру (будинок).

При здійсненні приватизації квартири (будинку) розрахунки проводяться залежно від кількості загальної жилої площі. Наприклад, якщо загальна площа квартири (будинку), що підлягає приватизації, відповідає встановленій нормі (21 квадратний метр площі на одного проживаючого і додатково 10 метрів квадратних на сім'ю), тоді зазначена квартира (будинок) передається наймачеві та членам Його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Якщо загальна площа квартири менша від площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачеві та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Коли ж загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а в разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов до введення в дію закону "Про приватизацію державного житлового фонду". Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Законом також передбачається, що незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

- однокімнатні квартири;

- квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;

- квартири (будинки), у яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- квартири (будинки), у яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди І і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали не менше 25 років -жінки, ЗО років - чоловіки, ветерани Збройних Сил і репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

- квартири (будинки), у яких мешкають сім'ї загиблих при виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві;

- квартири (будинки), у яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей";

- квартири (будинки), у яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

Згідно із законом, за особами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування жилими приміщеннями на умовах найму. Громадяни, які не приватизували займаних ними квартир, мають право переселитись у квартири меншої площі й одержати грошову компенсацію за різницю між загальною площею займаної квартири і квартири, що надається при переселенні. Розмір і порядок виплат грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. На державні органи й органи місцевого самоврядування, державні підприємства, організації, установи у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд, покладається обов'язок сприяти громадянам, котрі бажають замінити квартири (будинки) більшої площі на квартири (будинки) меншої площі.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше одного місяця із дня одержання заяви громадянина про бажання приватизувати займану ним жилу площу. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші організації). Передача квартир {будинків) у власність громадян із доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Оплата вартості приватизованого житла, при умові надлишкової площі, може провадитись громадянами в розстрочку на 10 років за умови внесення первинного внеску в розмірі не менше 10 відсотків суми, що підлягає виплаті. При цьому громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання про погашення суми вартості, що залишається несплаченою.

Органи, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність з оформлення та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Вартість послуг за оформлення документів на право власності на квартири (будинки) оплачується громадянами за розцінками, що встановлюються місцевими органами державної виконавчої влади.

Державний житловий фонд, що перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступною приватизацією їх органами місцевої державної виконавчої влади та місцевого самоврядування згідно з вимогами закону.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі і гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Нежилі приміщення житлового фонду, що використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судами відповідно до їх компетенції.

За порушення вимог діючого законодавства щодо приватизації державного житлового фонду службові чи посадові особи та громадяни (іноземці, особи без громадянства) несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Одержані від приватизації державного житлового фонду кошти, зараховуються у позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих рад чи спеціальні фонди підприємств, організацій і установ, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд, і використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, які внесені до списків потребуючих поліпшення житлових умов.

Двадцять відсотків суми вказаних фондів перераховуються в Державний приватизаційний житловий фонд, що створюється для фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем забезпечення громадян житлом і створення резерву коштів для забезпечення гарантії прав на безкоштовне державне житло новонароджених громадян України. Використання коштів зазначеного фонду здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно із Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Власники приватизованого житла сплачують щорічний податок на нерухоме майно, розмір якого визначатиметься Законом про оподаткування нерухомого майна. Сума податку зараховується до спеціального фонду житлового будівництва відповідної місцевої ради.

Товариство (об'єднання) власників квартир у багатоквартирному будинку, окремих будинків, що здійснює утримання будинків власними силами і не займається іншою діяльністю та не має на меті одержання прибутку, звільняється від оподаткування.

Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.

До впровадження реформи системи оплати праці зберігається діючий порядок державних дотацій на обслуговування, утримання, ремонт державного та приватизованого житлового фонду, комунальні послуги. У разі наявності у власності громадянина України кількох квартир (будинків) державні дотації поширюються лише на одну з них.

Таким чином, приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється на підставі і в порядку, передбаченому законодавством України. Удосконалення чинного законодавства передбачає розроблення і прийняття ряду нормативно-правових актів з урахуванням існуючої практики приватизації житла та правовідносин у сфері володіння, користування і розпорядження приватизованим житловим фондом.