Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О.І. - Позиція законодавця

З набуттям чинності з 2011 р. норм Податкового кодексу України окремі науковці почали знову розглядати ідею "єдиного обліку". Наприклад, Н Гура зазначає, що єдиною інформаційною базою об'єктів оподаткування за нових умов встановлено бухгалтерський облік [24, с. 22]. Дискусія щодо статусу податкового обліку та податкових розрахунків набула нового забарвлення не тільки з прийняттям ПКУ, а й з новими нормативними актами Міністерства фінансів та ДПС України, які прийняті у розвиток норм ПКУ.

Про вітчизняний рівень наукових досліджень з цього напряму свідчить той факт, що до сьогодні не захищено жодної докторської дисертації з цієї проблеми. Захищено лише кілька кандидатських дисертацій, в яких висвітлюються окремі питання тактичного значення з окремих податків та їх розрахунків й обліку. Водночас у Російській Федерації протягом 2006-2012 рр. захищено кілька докторських та кандидатських дисертацій з проблематики податкового обліку (И. В. Кучерявая, Л. И. Малявкина, М. В. Никитина) та видано кілька монографій та посібників під авторством Н. Т. Лабинцева, Н. А. Нестеренко, В. Г. Панскова та ін.

Причинами такого становища може бути кілька чинників: постійна зміна податкового законодавства; не досконала законодавча база з податкового обліку; не визначення цього терміну в єдиному законодавчому акті; труднощі у дослідників з доступом до інформації з податків; певна заангажованість окремих науковців щодо взаємин податкового та бухгалтерського фінансового обліку та не сприйняття ними податкового обліку як предмету досліджень за спеціальністю "Бухгалтерський облік та аудит". Дослідники з оподаткування вважають, що питання податкового обліку належать до сфери обліку та звітності, а дослідники з бухгалтерського обліку - до сфери оподаткування та фінансів. Такі спори призвели до парадоксальної ситуації - відсутності глибоких наукових розробок щодо сутності та механізмів податкового обліку та податкових розрахунків.

При обгрунтуванні доцільності наукового розгляду означеного предмета важливо, з нашого погляду, виходити з чинної нормативно-законодавчої бази. Розглянемо та прокоментуємо норми ПКУ щодо термінології та статусу податкового обліку. При цьому виділимо позиції законодавця, центрального податкового органу, аналітиків та дослідників державного сектору, судового органу, професійних бухгалтерських організацій.

Позиція законодавця

Відповідно до п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платник податку зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Ця норма ПКУ посилюється вимогою абз. 2 зазначеного пункту: платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п. 44.2 ПКУ міститься окрема вимога щодо формування бази податку на прибуток: для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Отже, в ПКУ йдеться про систему податкової інформації, яка має грунтуватися виключно на даних бухгалтерського обліку платника податку. Такий підхід відрізняється від норм попереднього законодавства, зокрема, Закону про оподаткування прибутку підприємств, в якому нормативно було прописана вимога (стаття 11) до платника податку щодо ведення податкового обліку з податку на прибуток.

Спостереження вказують, що спеціалісти підприємств (організацій) - платників податків, які зайняті підготовкою податкових декларацій, почали більше приділяти уваги саме інформації бухгалтерського обліку. Зміни в законодавчому полі окремі фахівці підприємств сприйняли як сигнал до започаткування в інформаційних системах платника податків нової моделі обліку, яка заснована виключно на інформації бухгалтерських документів, бухгалтерських регістрів, фінансової звітності. Умовно таку модель інформаційного забезпечення оподаткування ми називаємо як бухгалтерська модель складання декларацій.

Проте робити такий висновок, на наш погляд, передчасно. Детальне ознайомлення із іншими нормами ПКУ свідчить, що багато його норм суперечать задекларованій в статті 44 ПКУ бухгалтерській моделі оподаткування. Так, в цілій низці статей, пунктів Кодексу вимагається в організації інформаційного забезпечення оподаткування застосовувати особливі правила та норми, які пов'язані з необхідністю ведення на підприємствах податкового обліку. При чому це стосується не тільки податку на прибуток, а й інших податків - ПДВ, плати за користування надрами, податків в умовах дії угоди про розподіл продукції. Зокрема, такі вимоги занотовано у статтях ПКУ: 14, 20, 39, 140, 152, 153,158, 159, 180, 201, 263, 335, розділ перехідних положень (п. 6,20). Усього в тексті ПКУ згадування про це поняття можна знайти у 24 позиціях (пункт або підпункт) цього документа. У згрупованому вигляді сфери застосування податкового обліку за нормами ПКУ наведено у дод. А 3.