Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Стосовно особливої сфери

У своєму звіті про третю оцінку Рекомендації № Р (87) 15, що регулює використання персональних даних у секторі поліції, проведену у 2002 р., Групою Проекту з питань захисту інформації (СJ-РD) ще раз розглядає труднощі у відокремленні даних суду від даних поліції (див. нижче, пункт 2.1.6.2.1 Дані суду у кримінальних справах, що відображає Рекомендацію І третьої оцінки).

З таких міркувань розроблені наступні типи файлів, що утримуються поліцією:

II. Постійні файли:

Рекомендується під час створення постійного файлу вказати мету, з якою він створюється, та критерії для включення даних про особистість до наглядового органу, щоби надати можливість суб'єкту даних передбачити, чи можуть бути включеними дані про нього/неї.

III. Ad hoc файли для розслідування певних кримінальних злочинів:

Збір даних для ad hoc файлу для розслідування певного кримінального злочину пов'язаний з метою файлу. Це може призвести до того, що у файлі буде міститись невизначений тип даних, не в останню чергу для того, щоби запобігти ризику виключення доказів невинності. Нецільове використання подібних даних, незалежно від того, з якою метою вони використовуються, може мати той самий ефект, як і всеохоплюючий контроль суб'єкта даних і тому може призвести до довільного втручання у їхні права і фундаментальні свободи, зокрема, їх право на недоторканість особистого життя. Використання даних про особистість в подібному ad hoc файлі для цілей іншого ad hoc файлу, створеного під час окремого розслідування, може вважатись сумісною тільки з первинною метою створення першого файлу, якщо існує конкретний зв'язок між двома файлами або між даними про особистість, що містяться у файлах, щосправдовує подібне використання. Дані, наприклад, результати перехвату повідомлень або вилучення жорсткого диску, які, безсумнівно, є неважливими для мети, мають бути видаленими або повернутими.

IV. Ad hoc файли для аналізу певних кримінальних явищ: Рекомендується, щоби ad hoc файли, створені з метою аналізу певного кримінального явища визначали категорії осіб, про яких можна зберігати дані, та категорії даних про них з певним ступенем точності. У випадку серйозних кримінальних явищ може бути необхідно порівняти два подібних ad hoc файли. Там, де під час порівняння виявлені конкретні зв'язки, дані з першого ad hoc файлу можуть також використовуватись і для цілей другого ad hoc файлу та навпаки.

V. Системи індексів:

Ризики для прав та основних свобод, зокрема, для права на недоторканість приватного життя, що витікають з ad hoc файлів, можуть протирічити компенсаційним правовим та процесуальним гарантіям з огляду на використання даних. Зокрема, окремі правила можуть регулювати використання системи індексів, яка сприяє доступу доданих різноманітних ad hoc файлів. Ці правила мають урівноважувати зобов'язання захищати права та основні свободи, зокрема, право на недоторканість приватного життя, з необхідністю використання даних для дієвої боротьби зі злочинністю.

VI. Несумісне використання:

Пошук даних про особистість у ad hoc файлах, що не можуть вважатись формою сумісного використання, мають врегульовуватись у відповідності до статті 9 Конвенції 108 у національному кримінальному кодексі або інших законах.

Посилаючись на справу "Ротару проти Румунії" (див. нижче, пункт 2.2.2.1) цілі, що можуть бути предметом кримінальної розвідки, категоризуються наступним чином:

VII. Категорії осіб, про яких можуть зберігатися дані:

З огляду на ad hoc файли для аналізу певних кримінальних явищ рекомендується визначити категорії осіб, про яких можуть збиратися та зберігатися дані, а також тип інформації, що може збиратися. Ці категорії мають бути визначені досить чітко, щоби особи могли передбачити, чи входять вони до цієї категорії.

Особисті дані про третіх осіб мають збиратись і зберігатись тільки у випадку, коли це необхідно для цілі, з якою створено файл.

Рекомендується визначити категорії третіх сторін, чиї дані про яких можуть збиратись і зберігатись, оскільки вони мають певне відношення до осіб, які є основним об'єктом кримінального розслідування, або за причини, що збір даних про них є необхідним для того, щоби виконати вимоги права на справедливий суд.

Рекомендується періодично переглядати дані, що зберігаються, з метою встановлення відповідності категорії, під якою вони зберігаються.

Що стосується періоду зберігання даних, рекомендується:

VIII. Тривалість зберігання та знищення даних:

Тривалість зберігання даних про особистість, що обробляються поліцією, має визначатись на основі принципу необхідності і з огляду на мету, з якою ці дані зберігались.

У випадку прецедентного права деяких національних органів, що наглядають над захистом даних,"необхідно" чітко визначається як щось обов'язкове (наприклад, для збирання). Однак інформація, що може вважатись необхідною під час її збирання судовою владою, пізніше може бути визнана неважливою у світлі обставин розслідування. Рекомендується по можливості встановити терміни максимального зберігання для різних категорій даних про особистість, що обробляються поліцією, задля забезпечення прозорості правової системи. У кожному випадку має проводитись періодичне переглядання якості даних про особистість. Коли дані більш не є необхідними для виконання вимог згідно з поліцейськими цілями, з якими вони збирались, їх можна знищити або зберегти з метою історичного, наукового або статистичного дослідження. Зберігання подібних даних має супроводжуватись вживанням заходів безпеки та гарантіями, щоби запобігти їх використанню у інших цілях. У виключних випадках та згідно зі статтею 9 Конвенції 108 внутрішнє національне законодавство може викласти умови повторного використання цих даних для поліцейських цілей, якщо ці дані є необхідними для процедур перегляду або для конкретного кримінального розслідування.

У звіті також йдеться про обмеження доступу до даних та вказується, що принцип 5.3. Рекомендації № Р(87) 15 вимагає чіткого правового зобов'язання або дозволу наглядового органу. У зв'язку з цим спілкування з приватними особами дозволяється тільки у виключних випадках, якщо таке спілкування, безсумнівно, є в інтересах суб'єкту даних та якщо суб'єкт даних погодився на це, або якщо обставини склались таким чином, що дозволяють припущення такої згоди, або якщо спілкування необхідне для попередження серйозної загрози, що наближується. За згоди суб'єкта даних кримінальні вироки та дані поліції використовуються як основа для формування думки стосовно того, чи підходить суб'єкт даних для певної роботи. Ця думка висловлюється органом, що є незалежним як від суб'єкта даних, що є кандидатом на цю посаду, так і для особи, що приймає рішення стосовно звернення. Дані поліції можуть подібним чином відігравати важливу роль у оцінці ступеню довіри до компаній, що приймають участь у державних закупівлях.

Що стосується передачі даних до третіх країн, які не забезпечують належний рівень захисту, двосторонні або багатосторонні угоди про обмін даними поліції з метою захисту даних можуть містити положення стосовно:

o мета застосування даних;

o типи даних, які передаються;

o органи, які можуть контролювати використання даних;

o категоричну заборону передачі даних до інших органів або приватних осіб;

o зобов'язання забезпечити право суб'єкта даних мати інформацію про його/її дані та за потреби вносити зміни до його/її даних, а також інформацію про національне законодавство сторін, що обмежують ці права;

o зобов'язання знищити дані після досягнення мети, з якою ці дані були передані, та інформувати один одного про часові рамки зберігання даних згідно з їх законодавством;

o можливість суб'єкта даних користуватися ефективними засобами захисту перед незалежним органом.

Стосовно особливої сфери

Майже неможливо навіть приблизно описати всі особливі сфери, у яких мають застосовуватись правила захисту даних. Інтерпол у Франції та його широкий спектр кримінальних баз даних та аналітичних послуг пропонує унікальну глобальну систему спілкування поліції, що з 2001 р. приєднана угоди про співробітництво стосовно Європолу. Питання "біометричних показників" (наявні біологічні характеристики, що можуть використовуватись для ідентифікації особи, як-от відбитки пальців, система розпізнавання за узором сітчатки очей/райдужною оболонкою ока та риси обличчя), а також засоби біометричної ідентифікації (засоби для зчитування або сканування, програмне забезпечення, що конвертує відскановану інформацію в цифровий вигляд) надалі не розглядаються, навіть якщо зрозуміло, що подібні дані будуть відігравати важливу роль у майбутній роботі поліції. У відповідності до багатьох інших пунктів на зразок відносин між імміграційною політикою та захистом даних зберігаються для окремого розгляду у разі потреби. Тренінгові програми на кшталт AGIS (Рішення Ради від 22 липня 2002 p., що встановлює рамкову програму стосовно співробітництва поліції і судової системи у кримінальних справах - 2002/630/ ЮВС), ARGO (Рішення Ради від 13 червня 2002 p., що ухвалює програму дій стосовно адміністративного співробітництва у сфері зовнішніх кордонів, віз, надання притулку біженцям та імміграції - 2002/630/ЮВС) та багато інших можуть тільки згадуватись без подальшого пояснення. Наступний розділ концентрується на Шенгенській угоді. Конвенції взаємодопомоги у кримінальних справах та на темі Євро-полу, оскільки ці сфери відображають реальні рішення щодо захисту даних, використовуючи європейські стандарти.