Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Розділ 13. Захист особистих даних у Законі України "Про міліцію". Оцінки експертів Ради Європи

13.1. Аналіз Закону України "Про міліцію". Норми та рекомендації Ради Європи

Спираючись на Спільну програму України і Європейської Комісії та Ради Європи і, зокрема, на пропозицію здійснити експертизу Закону України "Про міліцію" Рада Європи запросила пана Георга Пійла взяти участь у експертизі та викласти свої міркування у письмовому вигляді.

Експерт у своїй роботі спирався на наступні елементи: аналіз Закону України "Про міліцію" (далі - Закону) і Конституції України; порівняльне вивчення існуючих європейських стандартів і відповідних інструментів Ради Європи; враховував рішення, представлені в базі даних рішень Суду; спирався неіснуючу наукову літературу щодо відповідних питань.

Звіт містить п'ять частин: цей вступ, главу 1, яка пояснює принципи, на яких будується поліцейська діяльність у демократичній державі; главу 2 із загальними зауваженнями до Закону; третю главу з більш конкретними постатейними зауваженням і побажаннями щодо вдосконалення Закону і, нарешті, останню главу з підсумками.

Експерт повністю усвідомлює, що міліція у такій державі, як Україна, не може просто порівнюватись з поліцією західних країн. Тому експерт зосередився на тих елементах Закону, котрі вимагають повної відповідності до стандартів Ради Європи і судової практики Європейського суду з прав людини (далі - Суду), і менше уваги приділив структурним особливостям Закону.

Експерт висловлює застереження щодо своїх зауважень у тих випадках, коли іншими нормами законодавства ситуація уже виправлена, а йому це невідомо. Експерт звертає увагу Ради Європи і української сторони на свою готовність до подальших зусиль на шляху вдосконалення законодавства України на основі цих зауважень.

І нарешті, експерт висловлює вдячність Раді Європи за довіру до його спроможності виконати доручену роботу.

13.2. Поліція у демократичній конституційній країні

Завдання і правові рамки

Закон про поліцію встановлює правові рамки для здійснення поліцією своєї діяльності. Постійна турбота про забезпечення прав і основних свобод людини визначає мету і цілі діяльності поліції, а також її компетенцію, надаючи у її розпорядження ряд інструментів належної безпеки і порядку.

У цьому відношенні поліцейський закон визначає межі поліцейської відповідальності, а також чітко установлює співвідношення між різними органами і найбільш суттєвими складовими частинами комплексу забезпечення виконання поліцейських завдань: керівних осіб і службовців поліції, а також громадян та їх об'єднань. Крім того у такому законі передбачено владні повноваження, цілі, обов'язки та відповідальність служб і службовців поліції, що забезпечують не лише правову безпеку громадян, а й самих службовців поліції.

Законом передбачено обов'язок координації співпраці між підрозділами і службами поліції. Нарешті, Закон передбачає певні аспекти правової процедури у разі порушення службовцями поліції своїх повноважень, правову допомогу що пов'язана з такими випадками, а також негативні наслідки, що можуть виникати для поліцейських у результаті такої діяльності поліції.

Приписи щодо поліції мають розглядатись у світлі принципу поділу влади. Хоча такий закон і містить конкретні повноваження поліції, вони не повинні порушувати згаданий принцип і утручатись в діяльність судової гілки влади на різних рівнях реалізації права, тобто при розгляді, ухваленні рішення про правовий спір, а також його виконання.

Поліцейський закон має базуватись на національних і міжнародних базових принципах конституційної держави, що захищають права і свободи громадян країни. Він уточнює і деталізує своїми нормами ці загальні принципи, установлюючи справедливе і раціональне співвідношення між ними. З метою забезпечення ясності норм поліцейського закону їх варто інтегрувати в одному тексті.

Поліцейський закон базується на розрізненні між поліцейськими органами і поліцейськими службами, більше уваги приділяючи юридичній природі заходів, що їх вживають органи, компетенції, яку вони отримують для того, щоб скеровувати поліцейські служби на виконання цих заходів, стаючи при цьому рукою закону.

Висловлюючи роль органів у здійсненні поліцейських повноважень, закон підкреслює пов'язану з цим відповідальність. Така сама увага приділяється ролі службовців поліції при здійсненні ними діяльності з виконання своїх завдань чи ролі службовців поліції взагалі. Для того, щоб забезпечити реалізацію своїх функцій належним чином органи поліції, відповідальні за діяльність тих чи інших служб, мають заздалегідь отримати відомості про наступну діяльність за певних ситуацій. Це дозволятиме їм розробляти вказівки до діяльності відповідним службам.

Закон має на меті забезпечити повнішу правову безпеку громадян. Це забезпечується, з одного боку через наголос на нормах, що передбачають застосування щодо громадян заходів примусу, і з іншого - підкреслюючи, що застосування примусу поліцією допускається лише за передбачених законом передумов у межах її завдань.

Законодавець має вимагати, щоб діяльність поліції базувалась на об'єктивних підставах наголошувати, що їх застосування має бути викликано абсолютною необхідністю. Відтак законодавець має належною мірою роз'яснити конкретні дії службовців поліції, що обмежують права і свободи громадян і обмежити такі дії у часі.

Закон має якомога гармонійніше регулювати співвідношення між компетенцією та повноваженнями поліції і, до певної міри, з огляду на здійснення керівних повноважень у межах поліції. Однак така гармонізація не нівелює специфічні риси кожного з видів поліцейської діяльності. Вона є лише важливим і ефективним інструментом оптимізації співпраці і координації зусиль між різними підрозділами системи поліції.