1. Визначення понять Реалізація поліцейського закону має спиратись на певне коло понять, що репрезентують суть матерії, яка має бути врегульована правовим механізмом. Відтак визначається поняття обов'язків поліції (що є обов'язком поліції у суспільстві); поняття органу поліції і громадського порядку; заходів поліції і різниця між адміністративною і судовою поліцейською діяльністю (Судова поліція не є поліцією, а підтримує порядок у судах. Це поняття позначає поліцію з широкими дискреційними і частково квазісудовими повноваженнями, чиїм завданням є реалізації завдань вищої складності та важливості ніж звичайне патрулювання і підтримання громадського порядку. Прим, перекл.). Різниця між адміністративною і судовою поліцією не означає, що є два різні типи поліції, воно позначає різницю між фінальністю дій цих обох типів.
2. Ясність і точність закону Хоча Закон України "Про міліцію" описує у відповідному місці права міліції з глибокою деталізацією, у цілому відповідні приписи все ж можна охарактеризувати, як недостатньо прозорі та точні, в основному стосовно права і обов'язків громадян, які випливають з цього Закону. Щоб мати можливість захищати свої права і свободи, громадянин у конкретному випадку повинен мати змогу визначити - яке з правил має бути застосоване. По-перше, це означає, що норми мають бути доступними для загального ознайомлення, і, по-друге, норма, не важливо, - закон чи підзаконний акт, - має бути сформульована з достатньою точністю. Ці дві вимоги є необхідними, щоб забезпечити для громадян можливість прогнозувати наслідки своїх дій і, за потреби, корегувати власну поведінку. Зрозуміло, що передбачити всі наслідки з абсолютною точністю неможливо, крім того закони мають зберігати певний рівень абстрактності для того, щоб забезпечити їх універсальність і здатність до розвитку. Отже, має бути витриманий баланс між детальністю і гнучкістю поліцейського закону як щодо організації поліції, так і щодо підстав для її діяльності. Важливість цих принципів важко переоцінити з огляду на стосунки між громадянином і державою.
Може бути корисним опублікування Закону разом із детальним поясненням його змісту з огляду на потреби громадськості і органів влади.
13.5. Система кримінальної юстиції
Закон України "Про міліцію" не визначає місця поліції у системі кримінальної юстиції. Як вже зазначалось, поліція є однією з чотирьох складових частин усієї системи кримінальної юстиції: поліція, прокуратура, суди і заклади виконання покарань. І хоча така модель кримінальної юстиції передбачає, що всі її елементи є незалежними, все ж визнається необхідність того, щоб у її межах існувала система взаємного контролю і стримування, яка б гарантувала функціонування її відповідно до Закону і з необхідною ефективністю. У той же час, така модель кримінальної юстиції, у якій кожний окремий випадок проходить розвиток від однієї складової до іншої, вимагає певної міри автономного виконання кожним елементом своїх функцій. Така система більшою мірою здатна гарантувати належне виконання покладених на неї завдань.
Принцип поділу влади згаданий у ст. 6 Конституції України. Це підкреслює принцип відокремлення поліцейський від інших складових елементів системи кримінальної юстиції.
Як виняток із суворого правила поділу влади між виконавчою та судовою поліція в окремих випадках має повноваження, подібні до тих, котрі має суд. Зрозуміло, що при цьому йдеться лише про такий обсяг квазісудових повноважень поліції, який стосується лише незначних правопорушень, котрі мають нескладний як фактичний, так і правовий бік справи і причетні особи не наполягають на судовому вирішенні спору, а варіанти його рішення - стандартизовані. При цьому важливо забезпечити перегляд судом таких справ у тих випадках, коли сторони не згодні з відповідним рішенням, і причетну особу має бути повідомлено про таку можливість. Це випливає зі ст. 6 Європейської конвенції з захисту прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожному право на належний судовий розгляд у суді своєї справи.
Стосовно відносин між прокуратурою і поліцією, можна відзначити існування різниці між країнами, у яких поліція є незалежною від прокуратури, і тими, де така залежність існує. Незалежно від типу системи прокуратура повинна мати дві функції щодо поліції: нагляд за правомірністю дій поліції і моніторинг випадків порушення останньою прав людини. Крім того має забезпечуватись належна функціональна взаємодія між поліцією і прокуратурою.
Корисним може бути також доповнення закону про поліцію главою щодо визначення місця поліції у межах усієї системи кримінальної юстиції, описуючи співвідношення між адміністративними і судовими органами і поліцією.
13.7. Захист національних даних
Прийняття на службу у міліцію
Базова і спеціальна підготовка
Поліцейська антикорупційна політика
Способи правового захисту від діяльності міліції та її окремих працівників (оскарження)
13.8. Захист персональних даних у роботі поліції
Звітність і контроль
13.9. Поліцейська етика
13.10. Постатейний огляд Закону України "Про міліцію"