Роботу з розкриття та розслідування злочинів не можна вкласти в якісь прості, чітко визначені рамки. Діючи безумовно в межах чинного законодавства, оперативний працівник або слідчий у кожному конкретному випадку зважає на ті чи інші обставини, що виникають у справі, обирає оптимальний шлях до встановлення істини і завершення розслідування. З іншого боку, розкриття та розслідування злочинів, здійснюються за відпрацьованими, певною мірою усталеними схемами. Отже, щоб провести оперативні або слідчі дії більш повно, всебічно та ефективно, досягти максимальної об'єктивності при цьому, необхідно, поряд із дотриманням відповідних стереотипів, враховувати ситуацію, і що склалася, попередній досвід колег тощо. Значення такого досвіду відіграє неабияку роль в практичній діяльності. Тому слід дбати про його постійний розвиток та узагальнення.
Поєднання слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами має важливе значення для розслідування кримінальних справ, для якості проведення слідчих дій і нарешті для надання доказової інформації для справедливого вирішення справи. Особливості взаємодії слідчого з оперативними працівниками при розслідуванні навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті, в криміналістичній літературі, на наш погляд, розглядались не достатньо, тому ми спробуємо заповнити цю прогалину.
Під час розслідування та розкриття злочинів поєднання зусиль слідчих підрозділів та інших підрозділів органів внутрішніх справ називають взаємодією. Як поняття і як вид діяльності взаємодія застосовується в правоохоронній діяльності та регулюється Законами та наказами МВС України такими як Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", Наказ МВС України від 31.03.2008 року № 160 "Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства органів внутрішніх справ України", Наказ МВС України від 7.09.2005 року № 777 "Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді" тощо.
Грамотна і ретельна підготовка взаємодії - це основа якісного і своєчасного вирішення завдань, що стоять перед взаємодіючими суб'єктами, тому що за допомогою взаємодії реалізуються завдання, які неможливо вирішити роз'єднаними, розрізненими діями. Взаємодія повинна відбуватися там, де у процесі повсякденної діяльності досягнення тієї або іншої мети можливе лише спільними зусиллями різних суб'єктів, що перебувають у межах однієї системи.
Нерідко для прочісування місцевості, блокування шляхів відходу злочинців, обстеження окремих ділянок території з метою пошуку слідів та речових доказів залучається також велика кількість військовослужбовців, працівників воєнізованої охорони, інших громадян. В багатьох випадках на місце події приїжджають співробітники керівного апарату УВС, керуючі співробітники прокуратури, керівники підприємств міністерства транспорту тощо.
Найбільш важливою для розкриття убивств на залізничному транспорті є взаємодія підрозділів слідства, оперативно-розшукових та експертних. На думки деяких вчених-криміналістів, ці три служби у питаннях розкриття злочинів та виявлення винних діють як самостійні, рівноправні партнери, без розділення на головних та допоміжних, але не несучі, і це слід підкреслити, рівну відповідальність за кінцевий результат - встановлення істини по справі.
Для проведення широкого комплексу пошукових заходів, для пошуку та викриття злочинців, які вчинили убивство на залізничному транспорті, в ряді випадків є потреба в залученні працівників інших служб. В зв'язку з цим є доцільним, коли для проведення цієї роботи створюються такі структурні підрозділи, як слідчі, слідчо-оперативні, оперативно-розшукові, пошукові групи різного призначення, а також інші формування. До їх складу входить велика кількість працівників різних служб та підрозділів органів внутрішніх справ, це працівники карного розшуку, боротьби з організованою злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах дітей.
Загальною і єдиною підставою для створення СОГ для розкриття конкретних злочинів є необхідність інтенсивної, постійної взаємодії, тобто неможливість або труднощі в розкритті злочину без постійного оперативно-розшукового забезпечення діяльності слідчого (слідчих).
Робота таких груп на об'єктах залізничного транспорту починається з моменту надходження повідомлення про виявлення трупу або його частин на залізничному шляху (на рейках), у вагонах пасажирських та товарних потягів, на вокзалах та станціях, у полосі відводу тощо.
Коли до органу внутрішніх справ надходить повідомлення про злочин, що вчинений або планується, керівник органу внутрішніх справ чи оперативний черговий направляє на місце події слідчо-оперативну групу або оперативну групу та вживає всіх можливих заходів щодо розкриття цього злочину в максимально короткий строк.
Враховуючи, що убивства, що вчинюються на залізничному транспорті, складають незначну долю від убивств, що вчинюються в зоні оперативного обслуговування територіальних органів внутрішніх справ, створення таких груп лише для розкриття та розслідування групи убивств, що розглядаються, з числа слідчих органів внутрішніх справ на залізничному транспорті, на наш погляд, не завжди доречно. Саме тому з числа найбільш досвідчених співробітників карного розшуку, слідчих та криміналістів правоохоронних органів, на території яких вчинено злочин, формуються тимчасові слідчо-оперативні групи. Для того, щоб робота таких груп була найбільш ефективною начальникові управління (відділу) внутрішніх справ на залізничному транспорті необхідно чітко і конкретно визначати їх завдання, систематично здійснювати контроль за їх роботою.
Крім цього, для огляду місця події, проведення інших першопочаткових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів з розкриття злочинів протягом чергової доби створюються чергові (інколи їх називають добовими або змінними) слідчо-оперативні групи.
Велика протяжність ділянки обслуговування залізної дороги і, як вже зазначалось раніше, досить часті випадки неспівпадіння місця виявлення трупу з місцем вчинення убивства вимагає від керівників транспортної міліції в необхідних випадках комплектувати резервні оперативно-слідчі групи, які можуть одночасно провести огляд і місця злочину, і місця виявлення трупу.
В особливо складних випадках для централізованого керування силами та засобами, що задіяні в розкритті та розслідуванні убивств, вчинених на залізничному транспорті, як правило, створюються штаби, що знаходяться у підпорядкуванні начальників вищестоящих УВС на транспорті або їх заступники. Це пов'язано з тим, що такі керівники мають можливість залучити до розслідування злочинів по гарячим слідам необхідні сили та засоби підрозділів, що розташовані на інших дорогах, або ж територіальних органів внутрішніх справ районів, областей. Така координація діяльності всіх задіяних підрозділів служб має велике значення для швидкого виявлення та затримання злочинців на значній відстані від місця, де було вчинене вбивство, що особливо актуально для залізничного транспорту.
Враховуючи специфіку залізничного транспорту, велику розгалуженість залізничних шляхів, те, що межи обслуговування лінійних управлінь УМВСЗТ не співпадають з межами обслуговування УМВС областей, під час розкриття та розслідування убивств, згідно із п. 3.4 наказу МВС України від 7 вересня 2005 року № 777, наказами керівництва МВС можуть створюватись міжрегіональні слідчо-оперативні групи. Такі групи свою діяльність здійснюють відповідно до вимог, які пред'являються і іншим видам СОГ.
Такі групи допомагають вирішувати такі питання як розшук та затримання злочинців. Інформація про вчинений злочин та підозрюваних в обов'язковому порядку надходить до територіальних підрозділів з метою визначення їх місця перебування, злочинці можуть переховуватися в населених пунктах, що межують з об'єктами залізничного транспорту, також з метою збирання особистої інформації про підозрюваного (опитування сусідів, співробітників, родичів тощо).
Із-за того, що убивства на залізничному транспорті часто бувають пов'язані із злочинними діями, що вчинені за межами границь залізної дороги, на практиці нерідко зустрічаються випадки, коли при огляді місця події буває складно чітко визначити територіальну підслідність. Тому вдалою є така організація розслідування, коли на місце події виїжджає слідчо-оперативна група, в складі якої знаходяться працівники територіальних і транспортних органів прокуратури та міліції. Це дозволяє при встановлені (в ході невідкладних слідчих дій) конкретного вчинення вбивства прийняти справу в провадження саме того територіального чи транспортного управління, якому підслідна дана справа.
Слідчий спільно з оперативними працівниками складає план слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, який затверджують керівники відповідних служб.
Взаємодія слідчих і працівників оперативних служб починається ще на стадії надходження заяв і повідомлень про вчинення злочину чи його виявлення. На цьому етапі слідчі та оперативні працівники спільно аналізують інформацію щодо причетності до злочину інших осіб, факти документування їх протиправної діяльності; вивчають матеріали кримінальних справ (як закінчених розслідуванням, такі таких, досудове слідство яких триває); визначають коло осіб, які підлягають першочерговій перевірці щодо причетності до вчинення злочинів, у тому числі з використанням методів оперативно-розшукової діяльності.
Після проведення та оформлення результатів огляду місця події, коли порушена кримінальна справа взаємодія слідчого та працівників оперативних підрозділів продовжується. Вона проявляється в плануванні комплексного проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, версуванні, в узгодженні всіх наступних дій, що направленні на розкриття та розслідування конкретного злочину. З цією метою, згідно із пунктом 3.2 Наказу МВС України від 7 вересня 2005 року № 777, наказом начальника, в нашому випадку начальника УМВСЗТ створюється слідчо-оперативна група, до складу якої, як правило, включаються працівники, що брали участь в огляді місця події. У разі потреби залучаються інші працівники оперативних підрозділів, а також служби дільничних інспекторів міліції, НЦБ Інтерполу України та інші. їх робота проводиться за узгодженими планами. Забезпечується оперативне супроводження слідства в кримінальних справах із моменту їх порушення і до завершення розгляду в судах.
Використовуючи джерела оперативної інформації, оперативний працівник має можливість встановити та перевірити чи причетна особа, яка підозрюється, до вчинення злочину, що розслідується, чи є співучасники злочину, де переховується підозрювана особа тощо.
Не слід забувати також про протидію розслідуванню. Вивчення "механізмів" протидії розслідуванню не може в теперішній час обмежуватись дослідженням способів приховування та фальсифікації слідів злочину, лжесвідчення, відмови від показань тощо, оскільки головною рисою сучасної протидії виступають різноманітні форми здійснення тиску (впливу) на всіх осіб, від поведінки та показань яких залежить можливість встановлення істини по справам, що розслідуються (потерпілого, свідка, слідчого, експерта тощо). Тому матеріали кримінальної справи не дають і не можуть дати повноцінної картини, того, як і за допомогою чого здійснюється протидія. Встановити такі факти протидії можливо також з використанням засобів, заходів та досвіду оперативних працівників. Знаючи про протидію розслідуванню слідчий має змогу тактично правильно побудувати допит, використовуючи тактичні прийоми подолання протидію. Особливості такої слідчої дії були нами розглянуті раніше.
При виявлені трупу на залізничних рейках основною умовою для подальшого розслідування злочину необхідним є встановлення особи потерпілого. Цю роботу слідчий доручає оперативним працівникам, які в свою чергу встановлюють особу потерпілого; коли і за яких обставин труп виявився на рейках; встановлюють коло можливих свідків (залізничників, осіб, які могли проїжджати повз, в тому числі у потягах тощо), та допитати їх; встановити розклад руху потягів в час коли міг бути вчинений злочин; провести огляд потягів та його рухомих частин тощо.
Також оперативні працівники оперативних підрозділів виявляють коло знайомих та родичів, професійні навички, інші вподобання та захоплення загиблого, перевіряє за довідковими та криміналістичними обліками дані, отриманні в ході слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Якщо є підстави вважати, що потерпілий (або його труп) був викинутий з вагону потягу, що знаходиться ще в дорозі, працівники кримінального розшуку організують оперативні групи для перевірки потягів. Крім цього, враховуючи, що злочинці після вчинення вбивства в потязі нерідко виходять з нього на найближчий станції або пересаджуються в інші потяги, пошук їх проводиться на станціях, де зупинявся потяг, де було вчинене убивство, а також в потягах, на які могли перейти злочинці.
У випадках вчинення убивства в районі залізничної станції, співробітники кримінального розшуку з метою виявлення слідів злочину і злочинців, які переховуються, досліджують територію, прилеглу до місця злочину; для отримання розшукової інформації проводять опитування працівників вокзалу і пасажирів; виявляють осіб, які не мають постійного місця мешкання та заняття, які часто знаходяться в районі залізничних вокзалів; організують подвірний - поквартирний обхід в районі події; виявляють очевидців, збирають відомості про направлення, в якому зникли злочинці; організують їх переслідування "по гарячим слідам".
Зрозуміло, що навмисні вбивства, замасковані під нещасний випадок або самогубство, вчинюються таємно, із застосуванням засобів, які б сприяли приховуванню даного злочину. В більшості випадків свідки по таким справам відсутні або ж приховують своє знання про злочин, боячись помсти з боку злочинця, тому виявити важливі для слідства дані можливо лише оперативним шляхом. З цією метою оперативними підрозділами використовується інформація отримана, від агентурного апарату, конфіденційних джерел інформації.
Фактичні дані отриманні в ході ОРД, можуть стати процесуальними доказами лише за умови, що вони матимуть усі ознаки останніх. Зміст, форма матеріалів ОРД, вид процесуального доказу, для отримання якого можуть використовуватися ті чи інші фактичні дані, що містяться в матеріалах ОРД, визначають шляхи їх залучення до кримінального процесу, наприклад через допит осіб, які проводили оперативно-розшукові заходи, через проведення обшуку, виїмки тощо. Основні труднощі використання матеріалів ОРД у кримінальному процесі полягають саме в тому, щоб надати відкритого, гласного характеру джерелам фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, і можливість їх перевірки всім учасникам кримінального процесу (обвинуваченому, потерпілому, їх захисникам та ін.), а також забезпечити нерозкриття форм та методів ОРД і конфіденційних стосунків, що становлять державну таємницю.
Слідчий повинен чітко організувати не лише свою роботу, а й роботу оперативних підрозділів та й працівників інших підрозділів, які можуть надати необхідну інформацію, що в свою чергу забезпечить в стислий термін провести розслідування кримінальної справи повно та об'єктивно. Така організація взаємодії вирішує основну проблему розслідування навмисних убивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті - дефіцит часу, викликаний швидкоплинністю подій, а саме безперервністю функціонування потягів, постійним переміщенням людей.
Враховуючи все вище зазначене слід зазначити, що досудове провадження повинно полягати у гласному та негласному зборі й фіксації фактичних даних про обставини злочину, необхідних для доказування обвинувачення в суді, у зв'язку з чим у новому КПК України поряд із слідчими діями слід ввести й інститут спеціальних слідчих дій (зняття інформації з каналів зв'язку, встановлення засобів негласного спостереження за місцем чи особою, огляд і виїмка кореспонденції тощо), які мають розшуковий характер, докладно врегулювавши їх процесуальну форму, що посилить взаємозв'язок ОРД і кримінального процесу, зблизить розшукову діяльність і досудове слідство та підвищить ефективність боротьби зі злочинністю, захист прав і законних інтересів людини, забезпечення безпеки суспільства й держави від злочинних посягань.
Підводячи висновок ми хотіли би зазначити, що взаємодія слідчого та оперативних підрозділів має суттєве значення під час розслідування та розкриття будь-яких злочинів. Результати оперативно-розшукової діяльності використовуються для прийняття рішень у кримінальному процесі, як привід та підставу для порушення провадження у кримінальної справи, для проведення слідчих дій, для застосування примусових заходів, для застосування заходів безпеки до учасників кримінального судочинства, для отримання окремих видів доказів у кримінальній справі. Але все ж така взаємодія має свої відмінності в залежності від виду злочину та його підслідності. Так, на наш погляд основною особливістю взаємодії слідчого з оперативними працівниками під час розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті є її суб'єкти. Іншими словами до розкриття та розслідування такої категорії злочинів залучається апарат оперативних служб не лише лінійних управлінь на залізничному транспорті, а й оперативного апарату територіальних підрозділів. Така особливість взаємодії обумовлена особливостями залізниці, її межами, територіальним розташуванням, а також відсутність об'єктів, на яких можливо проводити ряд оперативно-розшукових заходів (зняття інформації з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації, контроль за листуванням, негласного виявляти та фіксувати сліди злочину тощо). Прихований характер злочину, та той факт, що вбивства іноді скоюють за межами залізничного полотна, а з метою маскування під нещасний випадок або самогубство переносять труп на залізничний шлях, теж вимагає чіткої та якісної взаємодії слідчого з оперативними підрозділами, з метою швидкого та повного розкриття злочину, виявлення винних, та доказування їх вини, з'ясування питання що сталося - вбивство, самогубство або нещасний випадок.