Судоустрій - Молдован В.В. - 3. Участь народу у здійсненні правосуддя

1. Поняття та значення принципів правосуддя

Слово "принцип" походить від латинського - основа, основні засади, основні положення.

Принципи - це основні засади, які закріплені в законі і виражають суть правосуддя.

Найважливіша властивість принципів є їх правовий характер. Вони закріплені в Конституції України; Законі "Про судоустрій і статус суддів"; міжнародних договорах, угодах, конвенціях, ратифікованих ВРУ, КПК, ЦПК, ГПК, КАС.

Принципи виражають найбільш суттєві властивості правосуддя, основні його положення.

Значення принципів:

а) вони забезпечують однакове розуміння і застосування законів всіма учасниками правосуддя;

б) слугують орієнтиром для юристів в їх практичній діяльності.

Знаючи основні засади, легше відшукати конкретну норму, вирішувати справу. Успішна робота неможлива без дотримання принципів правосуддя.

Французький філософ П'єр Прудон зазначав, що принципи взагалі є душею науки. "Будь-який предмет має свою ідею, свій принцип і свій закон. Будь-яке явище відповідає якійсь ідеї, ніщо не відбувається в світі, не виражаючи якоїсь ідеї - все це є аксіома науки... На принципах ґрунтується все життя народів і все моральне значення їхнього побуту. В ім'я принципів здійснюються державні перевороти, в їх ім'я вмирають і відроджуються спільноти" (П. Прудон "Війна і мир: дослідження про принципи і зміст міжнародного права:, М.: 1964 р.).

2. Здійснення правосуддя виключно судами

Лише суд, а не будь-який правоохоронний чи інший орган, може після дотриманої встановленої законом судової процедури, дослідження і оцінки доказів, визнати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй кримінальне покарання або визнати її невинною. Прийняті судові рішення після набрання ними законної сили є обов'язковими до виконання всіма, кого вони стосуються. Змінити або відмінити судові рішення вправі лише суди вищої інстанції, причому - з дотриманням законом встановлених процесуальних правил і гарантій.

Принцип здійснення правосуддя лише судом був закріплений в ході реалізації судово-правової реформи на початку 60-х років. Підставою для цього стало викриття масових репресій, які мали місце до 50-х років нашого століття. В основному репресивні заходи кримінального характеру застосовувались не в судовому порядку з дотриманням процесуального порядку і гарантій, а позасудовими органами: ЧК ("чрезвычайная комиссия"), "особыми совещаниями", "тройками", ГПУ ("государственное политическое управление").

3. Участь народу у здійсненні правосуддя

Багатий і різноманітний життєвий і професійний досвід народних засідателів, представників підприємств, установ і організацій, свіжість сприйняття, активна участь у судовому розгляді сприяють: повному всебічному й об'єктивному дослідженню обставин справи; прийняттю законних, обґрунтованих і справедливих рішень суду; охороні прав і законних інтересів громадян та організацій; виявленню та вжиттю заходів до усунення причин та умов вчинення злочину; розширенню гласності, підвищенню авторитету суду і виховного впливу судових процесів. Бажано було б, щоб суди, які постановили вирок чи ухвалу, повідомляли народним засідателям про скасування чи зміну судового рішення, постановленого за їх участю, інформували колективи трудящих і органи, які обрали засідателів, про виконання ними своїх обов'язків у суді (більш детально див. М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, В.П.Шибіко. Кримінальний процес України. - К., 1992. - 431 с.).

4. Незалежність і недоторканність суддів, їх підкорення лише закону

Закон передбачає кримінальну відповідальність за вчинення тиску на суд у будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об'єктивному розгляду конкретної справи. Передбачено також адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, перешкоду явці до суду народному засідателю, незастосування заходів з окремої ухвали.

Скасовуючи вирок і направляючи справу на новий судовий розгляд, суд вищої інстанції не має права вирішувати наперед питання про оцінку доказів і висновки суду; незалежний суд і від висновків органів досудового слідства і прокуратури, а також від висновків і поглядів учасників судового засідання. Незалежність усередині самої судової колегії, зокрема народних засідателів від суддів, суддів, які входять до складу суду від головуючого, тобто можливість кожного із суддів і народних засідателів брати участь в дослідженні доказів, в обговоренні прийнятті рішень за своїм внутрішнім переконанням. Незалежність суддів і народних засідателів усередині колегії забезпечується тим, що всі вони мають рівні права; головуючий голосує останнім, і суддя, який залишився у меншості, має право висловити письмово свою окрему думку.