Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 1.1.2.2. Суспільні загрози та шляхи їх подолання

Сучасна наука під загрозами розуміє об'єктивну чи в достатньому ступені ймовірну можливість дестабілізації, а то й катастрофу соціальної системи, спричинення їй шкоди в цілому, чи певному її життєво важливому компоненту чи компонентам. Доцільним є врахувати те, що джерелами такої загрози можуть бути як природні процеси і явища, так і суб'єктивна воля (людський фактор).

Г. Мурашин і Є. Кравець відзначають, що під загрозою розуміється явна чи потенційна зміна її конституційної системи, зміна сталого стану суспільних відносин, середовища залюднення, при якому порушується нормальне існування людей, функціонування і розвиток самого суспільства.

На думку М. Пендюри, суспільними загрозами можуть бути існуючі потенційно або реально небезпечні виклики у різних формах прояву (зовнішній - з боку іноземних держав і внутрішній аспект - всередині країни), які можуть чи завдаються національним інтересам України з боку природних явищ або під силою людського фактору.

Таким чином, під суспільними загрозами необхідно розуміти наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам суспільства.

Суспільні загрози дуже різноманітні за своїм кількісними та якісними характеристиками, рівнем інтенсивності впливу і можуть викликати наслідки різні за розмірами шкоди, завданої національним цінностям і життєво важливим інтересам народу. Масштабність загроз визначається фронтом їх розповсюдження (кількісні параметри території, населення, виробництва) та інтенсивністю - темпами та обсягами негативних змін.

Класифікація суспільних загроз:

1. За джерелами походження загрози поділяються:

- природні - передбачають небезпечні геологічні (землетруси, деградація ґрунтів чи надр, лавини та інші літосферні явища);

- метеорологічні (несприятливі погодні умови, повітряні потоки та інші атмосферні явища);

- гідрологічні (морські хвилювання, режим стоку вод, повені, цунамі, замерзання і скресання акваторії, зміна стану водних ресурсів та інші гідросферні явища);

- біологічні (врожайність, природні пожежі, масове ураження сільськогосподарських рослин і тварин хворобами чи шкідниками, зміна стану біосфери та інші явища в рослинному і тваринному світі);

- медико-біологічні (людські хвороби);

- космологічні (стан і рух небесних тіл, газів, випромінювань, усіх явищ космосфери);

- фізико-хімічні (зміна стану мікросвіту) загрози. Так, наприклад, для України найбільш актуальною є проблема повенів у Закарпатті, на Одещині, для Вірменії- проблема землетрусів, для західних і центральних штатів Америки - проблема буранів та смерчів (останнім часом - східні узбережжя Америки), а для Японії - землетрусів, тайфунів та цунамі тощо.

2. Загрози техногенного характеру:

- транспортні аварії (катастрофи);

- пожежі;

- неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду);

- небезпечні хімічні, радіоактивні, біологічні речовини;

- рангове руйнування споруд і будівель;

- аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення;

- гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

3. Загрози антропогенного характеру в різних сферах суспільного життях:

- у науково-технічній (керовані людиною аспекти техносфери);

- у соціально-медичній (стан охорони здоров'я, фізичної культури і спорту);

- у соціально-географічній (стан подальшого освоєння світового океану, земної поверхні);

- у соціально-екологічній (збереження гомеостазису між соціальним та природним середовищем);

- у соціально-космічній (перспектива розвитку космосу, його використання);

- у економічній (перспективи розвитку народного господарства);

- у психологічній (особа, її психіка та здатність зберігати розумову достатність);

- у демографічній (зростання кількості населення, міграція населення):

- у філолого-етнографічній (розвиток мови, писемності, національних звичаїв і традицій);

- у освітньо-педагогічній (виховання і навчання, розвиток кадрів і закладів народної освіти);

- у культурно-естетичній (мистецтво, література, культура, художня творчість, розвиток кадрів і закладів культури - преси і поліграфії, радіо і телебачення, кіно і театру, музеїв і парків, бібліотек і пам'ятників культури),

- у зовнішньополітичній (зовнішня політика своєї та інших країн, міжнародні відносини тощо), внутрішньополітичній, інформаційній, прикордонній, гуманітарній та інших сферах.

4. За відношенням до людської діяльності:

- об'єктивні - формуються та реалізуються незалежно від бажання і волі людини, її діяльності, або пов'язані з якісними характеристиками суб'єкта безпеки;

- суб'єктивні - є результатом свідомої, цілеспрямованої діяльності людини і соціальних інститутів (розвідувальна, контррозвідувальна, оперативно-розшукова та інша дестабілізуюча діяльність).

5. За наслідками:

- цивілізаційні - реалізовані загрози на певному етапі розвитку суспільства, що призвели до порушення цілісності і сталості суспільства в поступальному історичному розвиткові, протікання процесів самоорганізації і саморегуляції, дисбалансу механізму регулювання за допомогою настанов, норм і законів, а також організацій і установ, що забезпечують функціонування суспільства взаємовідносин між соціальними суб'єктами у поступальному його розвиткові;

- глобальні - реалізовані загрози, що охоплюють увесь світ. На відміну від цивілізаційних загроз характеризують здебільшого кількісний бік, обсяг загроз;

- транснаціональні - реалізовані загрози, що охоплюють різні нації. Прикладом вияву таких загроз може бути активна діяльність транснаціональної терористської організації Аль Каїда, терористи якої брали участь у вчиненні актів тероризму у різних країнах;

- регіональні - реалізовані загрози, що охоплюють нації певного регіону;

- національні-реалізовані загрози, що обмежуються сферою од локальні - реалізовані загрози, що обмежуються сферою конкретного об'єкта (району, області, штату, конкретних об'єктів підприємницької діяльності, осіб, групи осіб тощо). Прикладом може слугувати загроза аварії на хімічному заводі, що може призвести до екологічної катастрофи в певному регіоні.

6. За рівнем небезпеки:

- особливо небезпечні - такі, що створюють небезпеку заподіяння шкоди життєво важливим національним інтересам;

- підвищено небезпечні - такі загрози, що створюють небезпеку заподіяння шкоди важливим національним інтересам;

- небезпечні - такі загрози, що створюють небезпеку заподіяння шкоди іншим національним інтересам.

Необхідно зазначити, що на теперішній час існує низка глобальних проблем, що несуть в собі загрози для всього людства. Організація Об'єднаних Націй виділяє основних дванадцять проблем, для вирішення яких має докладати зусилля вся світова спільнота: припинення ядерного конфлікту і роззброєння, демографічна, продовольча, ресурсна, енергетична, екологічна проблеми, підняття економіки відсталих країн, ліквідація небезпечних захворювань, освоювання світового океану і космосу, протидії злочинності та тероризму, протидії наркоманії, нелегальною міграцією та торгівлею людьми.

У Законі України "Про основи національної безпеки України" визначено, що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України є:

1) у зовнішньополітичній сфері:

- посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;

- спроби втручання внутрішні справи України з боку інших держав;

- воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

2) у сфері державної безпеки:

- розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;

- загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;

- поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

- злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;

- загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України;

- можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

- спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;

- прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

3) у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

- поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;

- недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

- нелегальна міграція та ін.;

4) у внутрішньополітичній сфері:

- порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

- загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;

5) в економічній сфері:

- істотне скорочення внутрішнього валового продукту;

- зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу,

- скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку тощо;

6) у соціальній та гуманітарній сферах:

- невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення та ін.;

7) в екологічній сфері:

- значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;

- нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;

- неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи та ін.;

8) в інформаційній сфері:

- прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

- поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

- комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм та ін.

Основними напрямами державної політики з питань подолання суспільних загроз національній безпеці України є:

1) у зовнішньополітичній сфері - проведення активної міжнародної політики України з метою:

- створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України;

- запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

- участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

- участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки;

2) у сфері державної безпеки:

- реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

- зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

- участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;

3) у посиній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

- прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні;

- перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

4) у внутрішньополітичній сфері:

- забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади;

5) в економічній сфері:

- забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

6) у науково-технологічній сфері:

- посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку,

- створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;

7) в екологічній сфері:

- здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля,

- зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

8) у соціальній та гуманітарній сферах:

- істотне посилення соціальної складової економічної політики;

- реальне підвищення життєвого рівня населення, передусім на основі піднесення вартості оплати праці;

- своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат;

- посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки;

- зниження рівня безробіття; 9) в інформаційній сфері:

- забезпечення інформаційного суверенітету України1.

Отже, для своєчасного виявлення та об'єктивної оцінки загроз національним інтересам, вибору та вжиття адекватних засобів їх локалізації, зменшення чи нейтралізації створюється система забезпечення національної безпеки.