Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 1.1.3.3. Суб'єкти та об'єкти правоохоронної системи

Правоохоронну діяльність втілюють у життя суб'єкти правоохоронної системи (на нашу думку суб'єкти правоохоронні, суб'єкти правоохоронної системи та суб'єкти правоохоронної діяльності якщо їх розглядати як елемент правоохоронної системи збігаються, а різноманіття термінів пояснюється саме критерієм аналізу або через призму яких явищ аналізуються зазначені суб'єкти). Значне місце у здійсненні правоохоронної діяльності належить державним органам. Разом з тим практичний досвід багатьох країн, у тому числі і України, наукові розробки вчених переконливо доводять про необхідність віднесення до суб'єктів правоохоронної системи громадських формувань, оскільки їх існування не тільки доцільне, але й необхідне.

Крім того, юридична наука розділяє громадянське суспільство та правову державу, при цьому держава виражає політичну сутність, а громадянське суспільство - сутність свободи індивіда. Ці категорії є відносно самостійними, а тому можливістю здійснення охорони права мають наділятися не лише інститути держави, а Й громадянського суспільства1. Залучення до правоохоронної діяльності громадських формувань істотно посилює ефективність протидії правопорушенням та охороні прав та свобод людини і громадянина. О.Д. Тихомиров зазначає: "подолання статистських традицій в праворозумінні, зокрема правоохоронної діяльності, зумовлює необхідність визнання як такого (суб'єкта правоохоронної діяльності. - A.M.) не тільки держави, але й об'єднань громадян, суспільства в цілому, безумовно з урахуванням відповідного розподілу між ними компетенції, форм, способів і заходів здійснення". Держава, за необхідністю, повинна частково передати свої правоохоронні функції недержавним організаціям, які готові займатися правоохоронною діяльністю.

Позиція О.М. Музичука полягає в розмежуванні завдань суб'єктів правоохоронної системи: виконувати такі правоохоронні завдання як розслідування кримінальних справ, проведення оперативно-розшукових заходів, протидія організованій та економічній злочинності, виконання судових вироків, охорона стратегічно важливих об'єктів повинні професіонали з числа атестованих працівників міліції, які мають відповідну освіту. А такі завдання як охорона об'єктів; патрулювання окремих районів та кварталів у населених пунктах; підтримка належного порядку під час масових видовищних заходів; перевезення та охорона цінних вантажів; обслуговування контрольно-пропускних систем; забезпечення особистого захисту політичних діячів, бізнесменів та інших громадян; захист від шантажу, домагань, анонімних погроз; розшук безвісно зниклих; збирання та подання здобутих доказів у кримінальних та цивільних справах; проведення розслідування пов'язаного із страховою діяльністю та фінансовими підлогами; збирання економічної інформації та проведення економічних аналізів про перспективу розвитку господарських об'єднань, закордонних промислових і фінансових угруповань, про доцільність придбання цінних паперів та інші можуть виконувати члени громадських формувань, звільнивши значну кількість працівників правоохоронних органів для виконання більш важливих правоохоронних функцій, наприклад, щодо розкриття тяжких і резонансних злочинів.

У цілому ж під суб'єктами правоохоронної системи слід розуміти органи, об'єднання громадян, які уповноважені державою, з урахуванням відповідного розподілу повноважень, методів, форм і засобів, здійснювати на професійній основі в межах чинного законодавства діяльність, спрямовану на охорону конституційного ладу, прав та свобод людини і громадянина, законності та правопорядку, всіх урегульованих правом суспільних відносин.

Разом з тим слід відокремлювати суб'єктів правоохоронної системи від осіб, які вчинюють окремі акти, спрямовані на захист права або тих, що залучаються до виконання окремих завдань правоохоронної діяльності. Щодо окремих громадян, як фізичних осіб, то вони в першу чергу є суб'єктами правозахисної діяльності адже відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".

Суб'єктів правоохоронної системи залежно від порядку їх створення можна поділити на:

- суб'єкти, що діють у сфері публічного права (створюються розпорядчим актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, порядок утворення та правовий статус яких встановлюються Конституцією України та законом);

- суб'єкти, що діють у сфері приватного права (створюються фізичними або юридичними особами з метою охорони приватних, групових інтересів на підставі установчих документів (якщо законом не встановлений інший порядок) та спеціального дозволу держави, порядок утворення та правовий статус яких встановлюються Конституцією України та законом).

Характер повноважень у кожного суб'єкта правоохоронної системи відповідає предмету його професійних завдань; тобто передбачає перелік прав та обов'язків посадової особи. Що стосується прав та обов'язків суб'єктів правоохоронної системи, то, безсумнівно, вони визначаються безпосередньо законом.

Обсяг повноважень залежить від посади, яку обіймає особа. Наприклад, у кримінально-процесуальних правовідносинах особи, що проводять розслідування, наділяються державно-владними повноваженнями, тобто вони як представники державного органу при наявності ознак правопорушення зобов'язані реалізовувати свої повноваження відповідно до закону. Жоден з інших учасників кримінально-процесуальних правовідносин (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок та ін.) подібних повноважень не мають.

Важливим складовим елементом правоохоронної системи є її об'єкти. Об'єкти правоохоронної системи класифікуються у відповідності з основними сферами суспільного життя (соціально-економічними, політичними та ін.). У цілому під об'єктами правоохоронної системи розуміють усі ті суспільні відносини, які згідно з чинним законодавством становлять відповідну соціальну цінність, відображуючи інтереси суспільства, держави й окремої особистості та потребують правового захисту.

Особливість правоохоронної діяльності полягає в тому, що вона впливає на ті суспільні відносини, що мають суспільно-небезпечний характер - протиправні діяння. Безпосереднім предметом правоохоронної діяльності є правопорушення та інші явища, що їх обумовлюють, а об'єктом охорони - ті суспільні відносини, на які вони посягають.

Об'єктами правоохоронної системи в сучасній державі виступають:

- невід'ємні (природні) права і свободи людини і громадянина;

- основи конституційного ладу, в тому числі основи суспільного і державного ладу, визначені конституційними нормами,

- основи місцевого самоврядування;

- режим законності в суспільстві;

- правопорядок як стан суспільних відносин;

- питання безпеки особи, суспільства та держави;

- стан правосвідомості і правової культури в суспільстві.

Узагальнюючи наукові погляди щодо об'єкта правоохоронної системи, на нашу думку, загальним об'єктом правоохоронної діяльності є людина, родовим об'єктом - суспільні відносини (економічні, політичні, ідеологічні, соціальні ті ін.), в яких реалізуються суб'єктивні права та свободи людини і громадянина, виконуються юридичні обов'язки, а безпосереднім об'єктом - виступають норми права.