Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 3.1.4.3. Основні форми та методи діяльності української міліції в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина

Загальнолюдські стандарти прав людини є основними та базовими для всієї системи прав і свобод людини та громадянина. Для того, щоб ці стандарти були втілені в життя їх потрібно дещо деталізувати, визначити певні чинники, за наявності яких і стає можливою реалізація прав і свобод людини та громадянина, а також визначається роль держави та її органів у їх забезпеченні.

Законодавством України закріплено, що забезпечення прав і свобод людини та громадянина є конституційним обов'язком у діяльності будь-якого державного органу. Однак вирішення цих питань, стало найголовнішим напрямком діяльності саме для правоохоронних органів, які створюються для втілення в життя вищезгаданих завдань.

Звернемося до форм та методів, що використовує у своїй роботі міліція, які, як відомо, зумовлені напрямками та змістом її діяльності. Для того, щоб ця робота була плідною та давала позитивні результати необхідно чітко визначитися з формами та методами її діяльності. У разі помилкового визначення форм та методів, які необхідно застосовувати у конкретній ситуації, всі намагання розв'язати її не дадуть необхідних результатів.

Відомий польський юрист Є.М. Старосцяк під формою діяльності розуміє дозволений чи врегульований правом спосіб діяльності органів управління у певній роботі1.

Однак це визначення не можна визнати повним, оскільки автор базує своє визначення лише на внутрішній будові форми діяльності, зовсім забуваючи про її взаємозв'язок з іншими формами (наприклад, зовнішній аспект).

В.М. Габричидзе пише, що форма діяльності - це зовнішній, організаційно-правовий вираз конкретних, однорідних дій, які здійснюються з метою практичного втілення поставлених завдань1. Дані погляди відображають лише зовнішній аспект, залишаючи поза увагою - внутрішній.

К.Б. Толкачев та А.Г. Хабібулін конкретизують поняття форми діяльності через призму діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню особистих конституційних прав і свобод людини та громадянина. Вони розуміють форму діяльності як сукупність однорідних, конкретних дій їх працівників: І) що пов'язані зі створенням оптимальних умов для того, щоб громадяни вільно користувались благами особистої свободи; 2) які пов'язані з усуненням негативних факторів, що ускладнюють реалізацію особистих прав і свобод; 3) які пов'язані із забезпеченням можливостей для здійснення умов щодо забезпечення особистих прав і свобод людини та громадянина, що відбувають покарання за вчинення правопорушень1.

І дійсно, міліції надані певні державно-владні повноваження у межах яких вона здійснює свою правоохоронну діяльність. Саме ці повноваження безпосередньо і визначають зміст форм діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Форми діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина можна поділити на такі види:

- правоохоронна форма це найважливіша форма діяльності міліції. Вона спрямована на охорону найважливіших суспільних відносин, врегульованих нормами права, від будь-яких посягань. Вона пов'язана із захистом прав і свобод людини та громадянина, а також із створенням найбільш ефективних умов для їх реалізації.

Особливість цієї діяльності полягає у тому, що вона розпочинається у разі виникнення умов, що суперечать нормам права. Тому, коли поведінка суб'єкта суперечить встановленим нормам права, міліції надані повноваження щодо припинення цієї протиправної поведінки і застосування до правопорушника певних санкцій, заходів державного примусу. Таким чином ця форма діяльності міліції в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина є своєрідним гарантом забезпечення цих прав і свобод;

- організаційна форма необхідна для створення умов, з метою забезпечення виконання правозастосовних актів, що регламентують діяльність міліції у сфері забезпечення особистих прав і свобод людини та громадянина. Все це робиться для налагодження взаємозв'язку між найрізноманітнішими органами держави, що допомагає цим органам обмінюватись позитивним досвідом, розробляти найефективніші заходи щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина, дозволяє контролювати посадових осіб на предмет виконання ними норм права, що гарантують права та свободи людини та громадянина, дозволяють впливати на поведінку самих громадян при реалізації ними своїх прав і свобод, а в разі порушень застосовувати ефективні засоби впливу і нарешті, усувати недоліки чи прогалини в цій сфері.

Таким чином, організаційна форма реалізації прав і свобод людини та громадянина виступає у декількох аспектах. По-перше, вона створює певний доцільний порядок забезпечення прав і свобод людини та громадянина. По-друге, вона забезпечує дотримання цього порядку, вдосконалює його, а у разі зміни певних умов відповідає за приведення його у відповідність з ними. По-третє, вона організує роботу посадових осіб (в тому числі і міліції") у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Саме вона дозволяє ефективно використовувати методи і засоби, з метою своєчасного реагування на негативні фактори, що ускладнюють користування цінностями індивідуальної свободи;

- виховна форма допомагає створити необхідні умови для підвищення рівня правосвідомості як громадян, так і працівників міліції.

Звичайно ж особливу увагу необхідно приділити правовому вихованню громадян, оскільки правова культура нашого суспільства знаходиться зараз на доволі низькому рівні і значна частина громадян навіть не має уяви про права і свободи, які закріплені законодавством України.

Не слід забувати і про правове виховання працівників міліції. Це питання виникає у зв'язку з тим, що при підготовці до служби у міліції необхідно пояснити йому, що він, як правоохоронець, повинен захищати права і свободи кожної людини, що особливо актуально в умовах розбудови правової держави.

- правозастосовна форма сприяє створенню необхідних умов для забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Правозастосовна діяльність міліції пов'язана як з правомірною, так і неправомірною діяльністю суб'єктів (громадян, організацій, посадових осіб). Особливою рисою цієї діяльності є створення правозастосовних актів.

Ці акти можуть прийматися за певних умов:

- встановлення обсягу прав і свобод, які надаються особі;

- визначення підстав реалізації наданих їм прав і свобод;

- визначення порядку реалізації прав і свобод;

- визначення меж реалізації цих прав і свобод.

Правозастосовна діяльність необхідна для створення умов, що найбільш ефективно сприяли б реалізації прав і свобод людини та громадянина, її впливу на поведінку суб'єктів у сфері забезпечення особистої свободи1.

Всі зазначені форми неможливо розглядати окремо одна від іншої. Вони пов'язані між собою і залежать одна від іншої, і утворюють єдиний непорушний "організм", що і повинен забезпечити гідні умови по реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Однак будь-які найдосконаліші форми не можуть існувати без відповідних методів, бо метод - це форма практичного та теоретичного опанування дійсності, яка виходить з закономірності руху об'єкту, який вивчається.

На наш погляд, методи, які використовує в своїй діяльності міліція за певними ознаками, умовно можна поділити на дві групи:

Загальні методи характеризуються універсальністю, використовуються різними службами та підрозділами міліції. Надання пріоритету тому чи іншому методу залежить від рівня соціального розвитку суспільства. Зміна будь-яких умов впливу на його розвиток тягне за собою зміну форм та засобів забезпечення міліцією правопорядку.

Слід зазначити, що у громадянському суспільстві перевага завжди надається методу переконання, бо лише за умов переконання громадян у правильності вибору того чи іншого напрямку політики можливо створити правову державу, яка с найвищою сходинкою організації суспільства. У тому ж випадку, коли держава переважно нав'язує громадянам свою волю ми можемо констатувати, що в неї присутні ознаки тоталітаризму, нехтування правами та свободами людини.

Одним із завдань покладених на міліцію є сприяння формуванню у громадян поваги до права, забезпечення дотримання громадянами правил поведінки, що закріплені у нормах права. Людина, у більшості випадків, буде точно і неухильно виконувати нори права та дотримуватись законів, якщо її поведінка буде добровільна та свідома. У разі ж коли людина не зазнала належного впливу правового виховання з боку держави та суспільства, вірогідність вчинення нею правопорушень буде більш високою.

Метод переконання застосовується і при роботі з особовим складом міліції. Система заохочень та стягнень спрямована на формування у працівників міліції уявлень про необхідність підвищення якості роботи, рівня загальної та правової культури, дисциплінованості, відповідальності. Все це сприятиме, більш досконалому забезпеченню прав і свобод людини та громадянина.

Однак, враховуючи те, що вказаний метод не завжди спрацьовує ефективно, і що у суспільстві є категорія людей, які потенційно схильні до скоєння правопорушень, працівники міліції можуть використовувати у своїй діяльності - метод примусу. Він є одним із засобів протидії злочинності, оскільки спрямований на забезпечення законності, охорону прав і свобод людини та громадянина, а також на перевиховання правопорушників.

Застосування методу примусу в демократичному суспільстві відбувається лише за умов, коли всі інші заходи виховного характеру не дали необхідних результатів. Це свого роду антизахід суспільства на протиправну поведінку самого правопорушника. Таким чином громадяни, які не порушують норми права, можуть бути впевнені, що їх права та свободи будуть захищені за будь-яких обставин і від будь-яких посягань.

Звичайно ж ми не можемо вважати примус основним засобом протидії правопорушенням. Однак на сьогоднішній день цей метод широко використовується в діяльності міліції і в тому числі для забезпеченні прав і свобод людини та громадянина. Можна виділити форми його прояву:

- примус, який використовується для попередження та припинення посягань на життя, здоров'я, честь та гідність громадянина, його майно і т. і.;

- примус, який застосовується для безпосередньо примусового здійснення прав та обов'язків громадян (накладення штрафу, вилучення заборонених речей чи предметів і т. і.);

- примус, який пов'язаний з реалізацією адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Загальні методи діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина не можливо відокремлювати один від одного. Завдяки своїй універсальності, стабільності та масштабам впливу їх взаємозв'язок дає відповідний позитивний результат.

Кожна особа у суспільстві повинна усвідомити для себе, що необхідно дотримуватись і неухильно виконувати встановлені норми права. Саме за таких умов, з часом, необхідність у методі примусу відпаде взагалі, а це є однією з ознак правової держави. Але поки ці два загальних методи діють, вони є підґрунтям для виникнення і відповідних конкретних методів впливу.

При застосуванні конкретних методів діяльності міліції в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина їх вплив спрямовано на конкретну особу, яка характеризується або негативною поведінкою, або відбуває покарання за вчинене правопорушення, або має певні складнощі в визначенні засобів користування правами і свободами. Сюди ж відносяться особи, права яких були порушені в результаті протиправних дій. Отже ми бачимо, що в будь-якому випадку об'єктом застосування конкретних методів є певна особа.

До конкретних методів діяльності міліції в сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина слід віднести:

- метод профілактики є основним методом діяльності міліції, оскільки значно легше запобігти протиправним посяганням на стадії їх підготовки, ніж потім вести роботу по відновленню порушених цими посяганнями прав і свобод людини та громадянина.

Профілактичні заходи застосовуються з метою зміни, як соціальних умов існування суспільства, так і особистісних якостей суб'єкта. Працівники міліції проводять бесіди з особами, які схильні до вчинення правопорушень, проводять роз'яснювальну роботу у школах, училищах, вищих навчальних закладах і т. і. Все це робиться для того щоб запобігти вчиненню ними правопорушень.

- індивідуальна робота завдяки якій працівники міліції можуть досягти необхідного результату, врахувавши індивідуальні особливості особи, завдяки чому будуть використовуватись ті методи переконання, що найбільш ефективно впливають на неї. Тобто вивчаються всі фактори, що впливали на формування цієї особистості, а лише потім застосовуються відповідні методі для нейтралізації негативних з них;

- робота по реєстрації заяв, скарг, пропозицій та листів громадян теж є одним з основних методів діяльності міліції в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Саме ця робота є засобом припинення та попередження порушень прав і свобод людини та громадянина, відновлення порушених прав та свобод.

- Можна сказати, що розгляд скарг, які поступили в міліцію відбувається у два етапи:

- встановлення факту та характеру порушення прав і свобод людини та громадянина, який подав скаргу або по відношенню до дій, через які була подана скарга;

- встановлення можливості порушення законності з боку громадян, посадових осіб, працівників міліції.

Перший етап потрібен нам для відновлення права чи свободи, що було порушене, а другий потрібен для попередження порушень прав людини та громадянина з боку інших громадян, посадових осіб, працівників міліції;

- надання допомоги в скрутних життєвих обставинах зумовлене тим, що вся діяльність міліції спрямована на забезпечення прав і свобод людини та громадянина, що надані їм державою. Скрутні життєві обставини можуть бути найрізноманітнішими, проте працівники міліції завжди зобов'язані допомогти особі, яка до них звертається і надати, в залежності від обставин, моральну чи фізичну допомогу;

- заохочення застосовується за умов, коли особа сумлінно ставиться до своїх обов'язків і тим самим власним прикладом демонструє стандарт поведінки іншим особам. Наприклад, у ст. 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Отже, якщо особа дотримується цієї норми сама, а у разі вчинення правопорушення в його присутності, докладає усіх зусиль для затримання правопорушника та нейтралізації негативних наслідків його дій, по відношенню до цієї особи може і має застосовуватись метод заохочення. Наприклад, 15 липня 2011 року в ГУМВС України в м. Києві відбулася Колегія за участю керівництва київської міліції, прокуратури м. Києва та керівників Центрального апарату МВС України. Першим питанням на порядку денному зібрання стояло заохочення громадян за участь в розкритті резонансних злочинів. Начальник Головного управління столичної міліції генерал-лейтенант міліції Олексій Крикун нагородив відзнаками та цінними подарунками громадян, які сприяли правоохоронцям у розкритті тяжких злочинів; - покарання застосовується у разі вчинення особою протиправного діяння, в тому випадку коли не можливо застосувати засоби державного або громадського впливу. Міра покарання залежить від суспільної небезпечності цього діяння. Звичайно ж міліція використовує у своїй роботі й інші конкретні методи, що пов'язані з забезпеченням прав і свобод людини та громадянина (метод проведення дізнання та попереднього слідства, оперативно-розшукові методи, методи забезпечення безпеки дорожнього руху), однак ці методи мають вузьку спрямованість і використовуються в діяльності окремих підрозділів та служб міліції.

Форми та методи діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина знаходяться у тісному зв'язку, що і дозволяє їм ефективно впливати на поведінку людини. Форма дає нам уявлення про шляхи діяльності, якими той чи інший орган здійснює вплив на об'єкт, а метод відображає, які ж засоби та прийоми, при цьому використовуються. Саме тому кожний метод має свою конкретну форму діяльності, а форма в свою чергу може реалізовуватись за допомогою одного чи декількох методів.

Зміст форм і методів у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина, що використовуються міліцією, залежить від тих історичних умов, які мають місце у суспільстві. І саме тому можна стверджувати, що ці форми та методи можуть змінюватися та вдосконалюватися з розвитком суспільства, в якому вони існують.