14.2.1 Матеріально-правовий зміст вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
Державою передбачений "захід", який повинен забезпечити зберігання спадкового майна від псування, розкрадання, загибелі, а саме нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна (ст. 1283 ЦК).
Як зазначалося вище, це провадження може бути складовою частиною нотаріального процесу із спадкування майна2, змістом якого є процесуальне оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємців, у якому даному провадженню відводиться важлива допоміжна роль.
Правовий зміст нотаріального провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна полягає в тому, що на перехідний період, коли фактично право власності на дане спадкове майно перебуває у невизначеному (невстановленому) стані, необхідні відповідні заходи, спрямовані на призначення конкретних осіб, які відповідатимуть за його зберігання. При цьому необхідне встановлення місцезнаходження майна, що належить спадкодавцю на праві приватної власності. Це питання досить актуальне в нотаріальній практиці, оскільки у багатьох заповітах не зазначається конкретне майно, що передається спадкодавцем, та його місцезнаходження.
Перед вжиттям заходів щодо охорони майна необхідна оцінка спадкового майна в натурі, визначення окремих видів майна, яким необхідні спеціальні заходи щодо зберігання, та попередня оцінка окремих речей спадкового майна І вартості всього спадку. Також не має визначеності в обсязі спадкового майна, якщо правовідносини щодо спадкування визначаються законом. Тобто реальним є випадок, коли спадкоємець буде повідомлений нотаріусом про відкриття спадщини за заповітом, але не знатиме, де знаходиться спадкове майно, з чого воно складається тощо.
На підставі викладеного слід зробити висновок, що при складанні заповіту нотаріусу доцільно в делікатній формі запропонувати громадянину визначити хоча б, яке конкретно майно він заповідає спадкоємцям і де воно знаходиться на момент складання заповіту, і лише те майно і ті права, яких заповідач ще не набув, можуть не визначатися.
Нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування в тих населених пунктах, де немає нотаріуса за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням спадкового майна, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це необхідно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (ст. 558 ЦК, ст. 60 Закону).
Суттєвий вплив на необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна може мати зміст заповіту, у якому буде визначатися остання воля заповідача щодо належного йому майна, яке може знаходитися в управлінні осіб, яким це право надавалося лише до його смерті, тощо.
На підставі вищенаведеного є можливість зробити загальний висновок про те, що із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна слід пов'язувати фактичне відкриття спадщини. До цього часу питання про відкриття спадщини пов'язувалося лише з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.
14.2.2. Процесуальний порядок вчинення нотаріального провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
Дану нотаріальну дію за порядком її вчинення слід віднести до багатоетапних нотаріальних проваджень. Логічним є відокремлення трьох етапів провадження, що дасть можливість встановити певну послідовність дій нотаріуса при його вчиненні на кожному етапі.
Перший етап зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, їх перевірка, оцінка та прийняття висновку про необхідність вчинення заходів до охорони спадкового майна.
Другий етап зводиться до зберігання майна, який має тривати до його отримання всіма спадкоємцями і який може супроводжуватись відчуженням частини майна, прийнятого на зберігання, у передбачених законом випадках.
Третій етап зводиться до дій нотаріуса щодо передачі спадкового майна спадкоємцям.
Кожний етап у своєму розвитку проходить три стадії, на аналізі яких ми зупинимося.
Перший етап даного нотаріального провадження .
1. Стадія відкриття зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Під отриманням відомостей (повідомленнями) слід розуміти звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії як з усною, так і письмової заявою, оскільки Законом не передбачена обов'язкова письмова форма такого звернення* Проте, на думку авторів, заява, яка є підставою для вчинення даного нотаріального провадження, має містити у собі досить важливу та необхідну для нотаріуса інформацію, без наявності якої він не зможе вживати таких заходів. У цьому зв'язку заслуговують на увагу Методичні рекомендації для вчинення нотаріальних дій, пов'язаних Із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 р., (далі - Методичні рекомендації), де в додатку 1 запропоновано форму такої заяви. Тому в Законі України "Про нотаріат" має бути передбачена норма, яка б закріпила обов'язкову письмову форму та зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна:
- найменування державної нотаріальної контори чи прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса із зазначенням нотаріального округу та адреси його робочого місця, найменування органу місцевого самоврядування чи консульської установи; ,
- прізвище, ім'я, по батькові заявника (фізичної особи), місце її проживання, ідентифікаційний номер чи реквізити інших заінтересованих осіб, які мають право на звернення до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії;
- прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, дату смерті (число, місяць, рік), останнє місце проживання (повна адреса);
- перелік майна, яке належало спадкодавцеві та щодо якого необхідно вжити заходів щодо охорони;
- місцезнаходження майна (повна адреса);
- вказівка на інших спадкоємців, їх прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання, знаходження, роботи, якщо вони відомі;
- підпис особи - заявника;
- дата подання заяви;
- додатки.
Щодо додатків, то ними мають бути документи, які підтверджують факти смерті спадкодавця, часу та місця відкриття спадщини, наприклад свідоцтво про смерть тощо, а також квитанція про сплату державного мита та ін.
Така заява згідно Методичних рекомендацій має, бути одразу зареєстрована у Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме (додаток 2).
Слід зазначити, що це провадження повинно мати певні чітко визначені зв'язки з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.
Як бачимо, початок першого етапу не пов'язується лише з фактом відкриття спадщини, оскільки у більшості випадків таке нотаріальне провадження може мати місце при надходженні відповідних відомостей, наприклад, від органів опіки та піклування чи органів внутрішніх справ про смерть одинокої особи, але разом з тим поняття "місце відкриття спадщини вже застосовується. Тобто вчинення даного нотаріального провадження можливе як до, так і після відкриття спадщини.
2. Стадія підготовки зводиться до сукупності процесуальних дій нотаріуса, консула чи посадової особи органу місцевого самоврядування:
1) перевірка належності даного питання до їх компетенції;
2) встановлення особи, яка звернулась за вчиненням даного провадження, перевірка її повноважень, право - та дієздатності;
3) перевірка змісту заяви на відповідність її вимогам закону;
4) перевірка наявності спадкової справи, у разі її відсутності обов'язкове її заведення та негайна реєстрація у Спадковому реєстрі;
5) встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні нотаріусу для вчинення нотаріального провадження, та перевірка документів, які їх підтверджують:
- факт смерті спадкодавця;
- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця);
- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та до якого слід вжити заходів щодо охорони;
- місцезнаходження майна чи його основної частини;
- хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо його охорони;
- наявність інших спадкоємців тощо.
6) надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;
7) повідомити спадкоємців та інших заінтересованих осіб, кредиторів про майбутній опис майна;
8) вирішити питання про залучення свідків, органу внутрішніх справ, представників ЖЕК, ЖБК.
9) перевірити правильність справляння державного мита та плати за вчинення нотаріальної дії...
Зупинимося на аналізі процесуальних дій нотаріуса на стадії підготовки до вчинення даного нотаріального провадження
І. Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.
Так, статтею 60 Закону передбачені випадки вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
1. Нотаріуси, за місцем відкриття спадщини, за повідомленням підприємств, установ та організацій, громадян або на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою:
- вживають безпосередньо (особисто) всіх необхідних заходів щодо охорони майна, якщо все майно знаходиться в окрузі їх діяльності, тобто за місцем відкриття спадщини;
- вживають частково всіх необхідних заходів, які стосуються майна, яке знаходиться в окрузі їх діяльності (за місцем відкриття спадщини), а щодо іншого майна можуть доручити вжити таких заходів іншим нотаріусам або посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
2. Посадові особи органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, можуть вживати заходів до охорони спадкового майна безпосередньо (особисто), а також на підставі відповідного доручення нотаріуса, але з обов'язковим повідомленням нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.
3. Якщо відомості надійшли до нотаріусів або посадової особи органу місцевого самоврядування за місцезнаходження спадкового майна, вони можуть вживати необхідних заходів щодо його охорони з подальшим повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
4. Якщо до державного нотаріального архіву надійшло рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, він передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
5. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то державний нотаріальний архів передає рішення суду про оголошення фізичної особи померлою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна до органу місцевого самоврядування.
Крім того, ст. 60 Закону передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Підставою прийняття такого рішення можуть бути випадки:
- коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);
- коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);
- коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.
II. Щодо осіб, які мають право на звернення до нотаріуса із заявою чи направлення повідомлення (відомостей) про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, до них слід віднести: спадкоємців як за законом, так і заповітом та їх правонаступників, осіб, які мають право на обов'язкову частку, виконавця заповіту, відказоодержувачів, кредиторів, територіальну громаду, підприємства, установи, організації, органи опіки та піклування, органи внутрішніх справ, суд.
Щодо органів опіки та піклування, то вони наділяються правом звернення до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно відсутнього (опис майна). Зрозуміло, що ця дія не зумовлена правовідносинами спадкування, але пов'язана зі специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, наприклад, проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ст. 34 Закону), Тобто в цьому випадку будуть відрізнятися строк зберігання та кінцевий етап цього провадження - передача майна, але за основним змістом ці провадження однотипні. Така пропозиція може також бути обгрунтованою тим випадком, коли після безвісного зникнення громадянина необхідно визначити ту частку майна, яка йому належала в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів до охорони цієї частки лише після її визначення, тобто фактично після опису майна. У противному разі необхідно одночасно з визнанням громадянина безвісно відсутнім під час підготовки справи до судового розгляду встановлювати належне цій особі майно і вирішувати питання про його розподіл. Але знов-таки, в цьому випадку виникне необхідність проводити опис цього майна, при вчиненні якого органи опіки та піклування мають представляти інтереси безвісно відсутньої особи.
Щодо органів внутрішніх справ та інших державних органів, то у разі смерті одинокої особи, оголошення її померлою або у разі встановлення факту смерті суди мають повідомляти державні архіви, а ті у свою чергу нотаріусів про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна . У зв'язку з цим доцільно закріпити в Законі "Про нотаріат" відповідний обов'язок нотаріуса за умови отримання відповідних відомостей вживати заходів до охорони спадкового майна.
Щодо звернення громадян та юридичних осіб із заявою про необхідність вчинення даного нотаріального провадження, то таке провадження має вчинятися у випадку, коли майно не знаходиться під наглядом майбутніх спадкоємців, так і тоді, коли інші спадкоємці вступили у фактичне управління спадковим майном. Це питання можна обгрунтувати тим, що крім спадкоємців як за законом, так і за заповітом передбачені особи, які мають право на обов'язкову частку в спадщині та які можуть проживати окремо від спадкодавця. В цьому випадку предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які упродовж не менше одного року до відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, у розмірі частки у спадщині, яка їм належить (ст. 1279 ЦК), але при цьому враховується вартість цього майна при визначенні розміру обов'язкової частки (ч. 2 ст. 1241 ЦК). Отже, для визначення розміру обов'язкової частки в деяких випадках необхідно проводити опис спадкового майна за заявою інших спадкоємців, якщо вони вважають це доцільним незважаючи на те, що майно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тобто слід констатувати, що опис спадкового майна може вчинятися як окрема нотаріальна дія, без вжиття інших заходів до охорони спадкового майна, якщо воно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тому вважаємо за доцільне доповнити цим положенням п. 7 ст. 34 Закону.
У деяких випадках слід говорити про необхідність проведення опису спадкового майна, якщо інші спадкоємці заперечують проти цього. Тобто в цьому випадку буде можливість встановити наявність спору про право і примусове вчинення нотаріальної дії. На думку авторів, така форма діяльності не властива нотаріусам і потребує здійснення їх посадовими особами, які наділені владними повноваженнями, наприклад державними виконавцями за відповідним повідомленням нотаріуса про перешкоди, створені іншими спадкоємцями при виконанні ним цієї нотаріальної дії. Дана ситуація є спірною, тому в цьому випадку пропонується звертатися до фінансового органу чи прокурора (п.8 гл .9 Порядку).
Оскільки вчинення заходів до охорони спадкового майна є обов'язком нотаріуса за Законом "Про нотаріат", то перешкоди, вчинювані на цьому шляху, можуть вважатися правопорушенням. Тому якщо нотаріус або посадова особа дійдуть до висновку про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то такий висновок доцільно оформляти процесуальним документом, а саме постановою нотаріуса. У постанові має обґрунтовуватися його висновок про доцільність вжиття заходів, і така постанова буде процесуальною підставою для вжиття необхідних заходів щодо охорони спадкового майна. У ній необхідно зазначати прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що потребує захисту, дату надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна, а також основні підготовчі дії та дату І час, на який призначено опис майна.
Нотаріус на стадії підготовки має встановити особу, яка звернулася за вчиненням даного провадження, перевірити її повноваження, право чи обов'язок на вчинення даної нотаріальної дії, а також право- та дієздатності.
III. Нотаріус має перевірити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановити відповідність її вимогам Закону, але слід констатувати, що нині Законом ЇЇ зміст не закріплений. У Методичних рекомендаціях Мін'юсту йдеться про зміст такої заяви .та вказується на те, що нотаріус після отримання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів, має право вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Такі документи, на думку авторів, мають бути додатком до заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.п. 2.3 п. 2 гл. 9 Порядку). Тому якщо заява не відповідає певним вимогам та до неї не додані документи, необхідні нотаріусу для вчинення даного нотаріального провадження, він зобов'язаний залишити таку заяву без руху на надати особам строк для усунення таких недоліків. У противному разі він не може вчиняти таку нотаріальну дію. Якщо заява відповідає всім вимогам, нотаріус повинен зареєструвати її у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ (додаток 3 Методичних рекомендацій) і зробити на ній відмітку про дату подання заяви, її номер та номер спадкової справи, якщо вона заведена.
При прийнятті такої заяви нотаріус має перевірити наявність спадкової справи, у разі її відсутності обов'язково завести її та негайно зареєструвати у Спадковому реєстрі;
V. Нотаріус має право на встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні йому для вчинення нотаріального провадження та перевірки документів, які їх підтверджують, зокрема:
- на підтвердження факту смерті спадкодавця має бути надано відповідне свідоцтво про смерть, на його копії проставляється відмітка "згідно з оригіналом", яка долучається до спадкової справи, або робиться запит до органів РАЦСу для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті чи повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть спадкодавця;
- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця) - довідка ЖЕК, ЖБК відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга із записом про місце проживання спадкодавця, або робиться запит до адресного довідкового бюро;
- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та щодо якого слід вжити заходів охорони. Якщо із документів та заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження із Державного реєстру правочинів чи (та) Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я спадкодавця;
- визначити місцезнаходження майна чи його основної частини;
- встановити, хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо охорони та збереження майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення;
- нотаріус має встановити наявність інших спадкоємців або перевірити їх наявність відповідно до заяви, якщо відомо їх місце проживання, знаходження або роботи; якщо він отримав повідомлення про відкриття спадщин, то зобов'язаний повідомити про це даних спадкоємців. Він може зробити їх виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;
- надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;
- нотаріус має повідомити про проведення майбутнього опису спадкоємців та інших зацікавлених осіб, на інтереси та права яких матиме вплив вчинювана нотаріальна дія. Про проведення опису нотаріус може також повідомити ЖБК, ЖБК, органи внутрішніх справ, кредиторів та ін. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, то повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;
- залучити свідків (не менше двох) для участі у проведенні опису майна;
- перевірити правильність справляння державного мита чи витрат за вчинення нотаріальної дії.
Оскільки дане нотаріальне провадження нині може вчинятися як державними, так і приватними нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, то, на думку авторів, у Законі має існувати норма, яка б забороняла нотаріусам сперечатися з приводу прийняття спадкової справи до провадження, а матеріали за вжитими заходами щодо виконання окремих доручень або за надходженням відомостей або їх засвідчені копії мають передаватися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а не повідомлення про вжиті заходи.
Лише після отримання зазначених вище відомостей або заяви особи нотаріус може оцінити їх і прийняти обгрунтоване рішення про необхідні заходи захисту спадкового майна. Так, заходи захисту майна одинокого спадкодавця мають суттєво відрізнятися від засобів захисту, якщо разом із спадкодавцем у будинку мешкали інші особи на підставі різних прав тощо.
Тобто, в цьому випадку універсальний засіб проведення захисту майна, як і його опису має узгоджуватися з правами інших осіб, обставинами спадкової справи тощо.
На першому етапі, після проведення підготовчих дій, нотаріус має не пізніше наступного дня вжити заходів охорони, які залежно від майна, що входить до складу спадщини, можуть складатись із:
- опису спадкового майна;
- вжиття заходів щодо охорони окремих видів майна, які потребують спеціального зберігання;
- передачі майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.
8. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.
Опис спадкового майна
Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку).
Опис спадкового майна має здійснюватися за місцем його знаходження. Про це нотаріус складає акт (п.п. З п.3 гл. 9 Порядку та додаток № 4 Методичних вказівок). Проте, до спадкового майна може належати майно, яке знаходиться у різних місцях, тому одночасно нотаріус не може проводити опис. З в'язку з цим можна говорити про можливість існування у одній спадковій справі декількох актів опису, наприклад, квартира та дача.
В акті опису повинні бути зазначені:
- назва процесуального документу;
- дата та час проведення опису;
- місце проведення опису;
- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;
- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;
-дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
- прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;
- прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця;
час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;
- відомості про спадкоємців;
- чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;
- чи не була порушена пломба або печатка;
- докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);
- оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.
Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників - виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.
У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.
На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.
Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.
У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи.
Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.
За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. У разі відсутності спадкоємців та виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, яке спадкується, із числа інших осіб за його згодою.
Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.
Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.
Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають жодної цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.
Якщо серед спадкового майна виявляться харчові продукти, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без ЇХ участі - продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Це положення Порядку викликає сьогодні суттєве заперечення, оскільки при реалізації продуктів харчування вимагається сертифікат якості. Тому доцільно ці продукти надати особі, яка буде управляти майном, в якості передплати за виконання нею цієї функції. Передача здійснюється за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник тієї організації, яким передані продукти харчування.
Особливості вжиття заходів щодо охорони окремих видів спадкового майна, які потребують спеціального зберігання
Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.
Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом.
Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.
Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна.
Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне та наукове значення, ці документи включаються до акта опису і передаються на відповідальне зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних установ (інститут, музей тощо).
Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії здаються органам внутрішніх справ за окремим описом (п. п. 6.1 п. 5 гл. 9 Порядку).
При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури (п.п. б. 11 п. б гл. 9 Порядку).
Доцільно, на думку авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, які необхідні для зберігання окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитися спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, буде даватися перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.
Ордени медалі, нагрудні заходи, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород на геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України").
Ощадні книжки, заставні речі спадкодавця, що знаходяться у ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.
За наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.
Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною.
При розгляді цього питання доцільно ознайомитися Із главою 6 Закону "Про нотаріат", пунктами 9, 10 гл. 9 Порядку та статтями 212 ЦК, 1283-1285 ЦК.
Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).
Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.
При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.
При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).
Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.
Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.
Складність питання щодо умов, за якими хранитель майна може погодитись на виконання цього завдання, зумовлюється тим, що в цей період немає повноважних власників майна, які б мали можливість укласти відповідний договір. У законодавстві про нотаріат не існує норми, яка б визначала ці питання, тому за договором між нотаріусом та хранителем майна може бути передбачено дозвіл для останнього в користуванні, переданим йому на зберігання майном, якщо за властивостями майна його використання не пов'язане з його знищенням чи знеціненням, у противному разі нотаріус має заборонити використання описаного майна, що має відобразити у договорі.
Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.
Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).
Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною (п.п. 9.3 п. 9 гл. 9 Порядку).
Другий етап: зберігання майна
Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.
Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:
1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно