Теорія права і держави - Скакун О.Ф. - Частина третя. Теорія держави як соціального інституту

Розділ 6. Поняття, типологія, сутність держави

1. Поняття і ознаки держави

Держава - це політико-територіальна організація влади найбільш впливової частини соціально неоднорідного суспільства, яка через апарат управління і примусу реалізує власну політику і водночас виступає офіційним представником усього суспільства та виконує загально-соціальні справи на основі правових норм, котрими забезпечує узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.

Отже, держава являє собою організацію публічної влади, необхідну як для досягнення інтересів і потреб окремих станів (класів), так і для виконання загальних справ, що випливають із природи будь-якого суспільства.

Сформулювати загальне поняття держави, яке відображало б усі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з його періодів у минулому, сьогоденні і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних елементів, що існують на всіх етапах її розвитку. Такими елементами є територія (матеріальна основа держави), населення (соціальна основа держави), публічна влада (здатність державних органів і уповноважених осіб за допомогою системи засобів вступати у владовідносини з підвладними суб'єктами на принципах компетентності, законності, відповідальності).

Загальні ознаки держави:

1) масу своєму розпорядженні територію у певних межах (державних кордонах). Територія - матеріальна основа існування держави. Сама територія (обмежена частина поверхні планети Земля) не породжує державу. Вона тільки утворює цілісний недоторканний зовні простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що тут проживає;

2) поєднує населення, що проживає на певній території, за ознакою громадянства (населення - соціальна основа держави). Громадянство - правовий зв'язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи;

3) має публічну владу, публічність якої виявляється в тому, що вона офіційно виступає від імені всього суспільства (народу), управляє його справами через спеціальний апарат управління - систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління - та опирається на апарат примусу (в разі потреби), якими є органи і установи примусового характеру (збройні сили, поліція, органи державної безпеки, тюремні, виправно-трудові та інші пенітенціарні установи);

4) має суверенітет - верховенство всередині країни, незалежність і рівноправність у зовнішньополітичних зносинах. Сам суверенітет держави первинний щодо державної влади, він і є "право на владу";

5) має правову основу своєї діяльності, яку становлять нормативно-правові акти, нормативно-правові договори та інші джерела (форми) права, що є обов'язковими для виконання; забезпечує реалізацію норм права як загальнообов'язкових правил поведінки: охороняє і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава неспроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

6) має фінансово-економічну основу своєї діяльності - єдину грошову систему, офіційну систему оподатковування і фінансового контролю;

7) має формальні реквізити - офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Слід врахувати, що держава може бути світською і теократичною. Більшість держав світу - світські, тобто такі, у яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відокремлена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 р., сучасний Ватикан з 11.02.1929). Серед теократичних держав найчисленними є ісламські республіки, де при виборі глави держави враховується воля вищої церковної влади: Афганістан, Іран, Коморські острови, Мавританія, Пакистан і деякі інші.