Тип правового регулювання суспільних відносин - це різновид проявів впливу права на суспільні відносини, що має загальні ознаки через використання в однаковому поєднанні правових інструментів.
Залежно від пріоритету мінімальних правових способів впливу на суспільні відносини (дозволів і заборон) розрізняють два типи правового регулювання:
Загально-дозвільний - тип правового регулювання, що ґрунтується на загальному дозволі ("дозволено все, окрім того, що прямо заборонено законом"), у межах якого закон установлює заборони на здійснення конкретних дій та перевагу стимулювальних засад перед обмежувальними.
Відповідно до цього типу регулювання будуються цивільні, трудові, сімейні, житлові й інші правовідносини (наприклад, особа має право укладати будь-які угоди, за винятком тих заборон, що передбачені законом).
Спеціально-дозвільний- тип правового регулювання, що ґрунтується на загальній забороні ("заборонено все, окрім прямо дозволеного законом"), у межах якого закон встановлює конкретні дозволи.
Відповідно до цього типу регулювання визначаються правові статуси і функції посадових осіб, державних службовців, міністрів, прокурорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд з уже вирішеною кримінальною справою має право знову повернутися до неї тільки у випадках, прямо передбачених законом).
Тип і режим правового регулювання суспільних відносин перебувають у тісному взаємозв'язку, але вони не є тотожними поняттями.
Режим правового регулювання є ширшим за змістом, ніж тип правового регулювання; є самостійною, автономною категорією теорії права.
Режим правового регулювання суспільних відносин (правовий режим) - правова форма, що визначає порядок (стан) правового врегулювання конкретної сфери суспільного життя, встановлений через специфічне поєднання мети, предмета, методів, способів і типів правового регулювання, які забезпечують розвиток правовідносин у просторовому й часовому вимірах та їх галузево-правову належність.
Ознаки режиму правового регулювання суспільних відносин:
1) відображує нерозривний зв'язок правової форми та змісту правовідносин;
2) як правова форма виступає комплексом мети, предмета, методів, способів і типів правового регулювання;
3) розкриває специфіку правової регламентації певної сфери суспільних відносин, порядок функціонування правових явищ у їх взаємодії з іншими елементами соціального життя;
4) погоджує правовий інструментарій, за допомогою якого впорядковуються правовідносини;
5) виявляє внутрішнє життя права і встановлює межі правового регулювання, чим забезпечує розвиток правовідносин у просторовому й часовому вимірах, їх галузево-правову належність;
6) зумовлює ефективність правового регулювання;
7) формує правопорядок.
Режим правового регулювання (правовий режим) є підставою формування галузей права. У конструюванні правових режимів багатьох галузей права ставляться однакові цілі (впорядкування суспільних відносин, їх охорона і захист тощо), використовуються правові засоби (дозволи, заборони, зобов'язання, заохочення, рекомендації та ін.), методи (імперативний, диспозитивний), типи (загально-дозвільний, спеціально-дозвільний). Проте кожна галузь права функціонує у своєму правовому режимі, оскільки комбінація означених компонентів у них не повторюється. Різним у галузях права є поєднання в них правових засобів, типів та методів; різними є предмети і цілі правового регулювання. Різними можуть бути структури нормативно-правового регулювання, обсяги індивідуального регулювання, конструкції правовідносин, форми відповідальності.
Значною мірою правовий режим галузі права визначається особливостями правових режимів складових його інститутів права, а також міжгалузевих інститутів права. Так, правовий режим приватної власності визначає правові режими цивільної, сімейної та інших галузей приватного права. Правовий режим запобігання юридичним колізіям та їх усунення є режимом міжгалузевого інституту права; він складається зі специфічної сукупності норм і методів, здатних уплинути на колізійні ситуації.
Режими галузей права визначають режим функціонування системи права, який у свою чергу, впливає на режим функціонування правової системи.
Види режимів правового регулювання суспільних відносин:
o за умовами життєдіяльності суспільства: звичайний (ординарний) і надзвичайний;
o за обсягом суспільних відносин: загальний і спеціальний;
o за способами регулювання: стимулювальний і обмежувальний;
o за предметом правового регулювання: конституційний, адміністративний, земельний тощо; за змістом: валютний, митний та ін.;
o за суб'єктами, щодо яких він встановлюється: режим біженців; вимушених переселенців, осіб без громадянства, громадян;
o за формами вираження: законний, договірний;
o за рівнем нормативних актів, в яких він встановлюється: загальнодержавний, регіональний, муніципальний, локальний;
o за сферою використання: внутрішньодержавний і міжнародний (режим територіальних вод).
Переплетення, взаємозв'язок і взаємозумовленість типу і режиму правового регулювання суспільних відносин виражається в такому: 1) тип правового регулювання є складовою частиною, компонентом правового режиму, саме завдяки режимові він (тип) здійснює регулюючий вплив на суспільні відносини, розкриває його сутність, фактичну соціальну значимість; 2) режим правового регулювання конкретизує тип правового регулювання за допомогою комплексу застосовуваних правових засобів, хоча тип правового регулювання може й визначати режим.
7. Механізм правового регулювання суспільних відносин, його стадії
8. Ефективність механізму правового регулювання суспільних відносин
Розділ 13. Норми права в системі соціальних норм
1. Соціальні норми
2. Технічні і техніко-юридичні норми
3. Норми моралі і норми права
4. Норми-звичаї і норми права
5. Корпоративні норми і норми права
6. Норма права, її ознаки