Теорія права і держави - Скакун О.Ф. - 4. Норми-звичаї і норми права

Норми-звичаї - правила поведінки, що сформувалися в суспільстві з метою регулювання найбільш стійких суспільних відносин і стали обов'язковими в результаті багаторазового повторення протягом тривалого часу; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення, до правопорушників застосовуються заходи громадського впливу.

Ознаки норм-звичаїв:

1) мають регулятивний характер - упорядковують найбільш стійкі суспільні відносини, що складалися тривалий час і передавалися з покоління в покоління;

2) мають суспільний, колективістський характер - виражають суспільні інтереси в межах будь-якої форми самоорганізації населення (територіальної громади та ін.) і забезпечуються заходами громадського впливу;

3) визначаються етнічними особливостями - залежать від менталітету певної етнічної групи, де формувалися;

4) морально зумовлені - відповідають моральним підвалинам того соціального середовища, у якому виникли;

5) пов'язані з релігійними уявленнями і ритуалами;

6) мають підкреслену публічність - обов'язковість для всіх членів певного громадського об'єднання та ін.

Норми-звичаї і норми права перебувають у взаємозв'язку:

1) норми-звичаї слугували основною формою регулювання відносин у додержавному суспільстві - найдавніше право (звичаєве право) виникло саме із норм-звичаїв, що були санкціонованими спочатку старійшинами роду, а потім сформульованими державою;

2) норми-звичаї, що були узаконені (сформульовані) державою в нормативно-правовому акті, набули характеру правових норм (Закони Хаммурапі, Руська правда, Алеманська правда, Салі-чеська правда та ін.) це сприяло розвитку національних правових систем;

3) норми-звичаї, що були санкціоновані державою, набули характеру правових звичаїв: а) в деяких країнах (країни Океанії, тропічного поясу Африканського континенту) вони зберігають значення субсидіарного (допоміжного) джерела права; б) в Україні та інших країнах романо-германського права вони періодично використовуються як соціальні регулятори у сфері господарської діяльності, торгівлі (звичай ділового обігу; портовий звичай як один із видів попереднього; торговий звичай - особливо застосовується у сфері міжнародної торгівлі і торгового мореплавання).

Близькими до норм-звичаїв є норми-традиції - історично сформовані правила поведінки людей, що успадковуються кожним наступним поколінням, перевіряються їх досвідом і стають прийнятними правовими нормами у суспільстві. Традиції - більш широке за змістом утворення, ніж звичаї, і на відміну від останніх (стихійних) установлюються свідомо.

Традиції виявляються подвійно: 1) передають протягом сторіч правові цінності (категорії, норми, принципи) від одного покоління до іншого у певній цивілізації (культурі); 2) перешкоджають становленню нових правових інститутів і відносин або вимагають від державної влади проводити політику компромісів. Чим більше розвинені соціально-економічна структура і правова культура суспільства, тим швидше наповнюються традиції культурно-правовими цінностями.

Традиції іноді зовнішньо виражаються в нормах обрядів - правилах поведінки особливої значущості, що мають характер ритуалізованих дій, подій або комплексів учинків людей (весільні обряди, обряд вручення свідоцтва про народження та ін.). ритуали - відповідні дії у формі обрядових церемоній, що відбуваються в урочистій обстановці і набувають системної значущості через встановлений регламент (інаугурація, присяга).

5. Корпоративні норми і норми права

Корпоративні норми (від лат. - співтовариство, об'єднання) - правила поведінки, встановлені статутами (положеннями) об'єднань людей, створених для досягнення якої-небудь мети, а також рішеннями, прийнятими цими об'єднаннями для врегулювання внутрішніх відносин між їх членами. Корпоративні норми за цілями об'єднань людей можна поділити на: а) норми, що містяться в документах громадських об'єднань (політичних партій, профспілок, добровільних товариств, фондів, рухів, що засновані на членстві і не ставлять за мету отримання прибутку); б) норми, що містяться в документах комерційних корпорацій, насамперед тих, котрі створюються на добровільних засадах для підприємницької діяльності (господарських товариств - повних, командитних, акціонерних товариств - відкритих, закритих та ін.) і мають на меті одержання прибутку.

Ознаки корпоративних норм громадських організацій:

1) предметом їх регулювання є відносини, які неможливо або недоцільно регулювати правом;

2) відображають особливості розвитку громадянського суспільства, в якому вони утворені;

3) формально виражені в статуті (положенні) певної громадської організації;

4) регулюють виключно внутрішні відносини: визначають мету, завдання, умови членства, порядок формування і компетенцію органів; установлюють гарантії дотримання встановлених норм, санкції за їх порушення, порядок взаємодії з державою;

5) поширюються тільки на членів певного громадського об'єднання.

Спільне корпоративних норм і норм права:

1) закріплюються у письмових актах-документах;

2) мають обов'язковий характер;

3) є системою норм;

4) регулюють тилові ситуації, а не окремий випадок;

5) розраховані на багаторазове використання;

6) ухвалюються за відповідною процедурою;

7) забезпечуються певними засобами.

Поряд із спільним у корпоративних норм і норм права є чимало відмінностей:

Корпоративні норми можуть набувати правового характеру, коли видаються спільні акти державних органів і громадських об'єднань. Це зазвичай спільні акти органів держави і профспілок.

Корпоративні норми комерційних об'єднань (корпорацій, асоціацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань) розробляються органами управління цих організацій. Предметом їх упорядкування є відносини, що свідомо не врегульовані державою через недоцільність або неможливість такого регулювання. Як правило, корпоративними нормами регулюються лише ті відносини, що стосуються основи життя колективу (використання фінансів, установлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування заходів відповідальності; відносини між працівниками Корпорації і кредиторами, працівниками корпорації і клієнтами тощо), тобто трудові й організаційно-управлінські.

Незважаючи на те, що корпоративні норми комерційних об'єднань діють усередині певної організації, як і норми громадських об'єднань, між ними є відмінності у забезпеченні. Норми комерційних об'єднань породжують права і обов'язки, забезпечені юридичним механізмом державних органів (їх можна захистити в судовому порядку і за допомогою інших заходів державного впливу), тоді як норми громадських організацій такого забезпечення не мають.