Теорія права і держави - Скакун О.Ф. - 5. Підзаконний нормативно-правовий акт

Підзаконний нормативно-правовий акт - нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.

Слово "підзаконний" не означає меншу юридичну обов'язковість цього акта порівняно з нормативно-правовим актом. Підзаконний акт володіє необхідною юридичною силою. Щоправда, його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте він посідає важливе місце в системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин.

Ознаки підзаконного нормативно-правового акта:

1) містить вторинні (похідні) норми, що приймаються на основі закону, відповідають йому;

2) розвиває, конкретизує, деталізує первинні норми, вміщені в законах з метою їх реалізації, або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини;

3) приймається як колегіальним органом держави (уряд), так і уповноваженими особами (Генеральний прокурор);

4) залежно від виду має свою процедуру прийняття, яка не настільки сувора і деталізована, як при прийнятті законів;

5) порівняно із законами кількість їх більша, оскільки суб'єктами їх прийняття виступають органи влади як виконавчі (згори донизу), так і представницькі (органи місцевого самоврядування та їх посадові особи тощо).

Підзаконність нормативно-правового акта означає його відповідність не лише законам, а й іншим актам, що мають більш високу юридичну силу. Акт нижчої державної інстанції має перебувати не лише "під законами", а й "під" нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акт Міністерства о світи України повинен відповідати не лише Закону про о світу, але й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів України.

Систему підзаконних нормативно-правових актів в Україні складають такі їх види:

Загальні - поширюються на всіх осіб у межах держави, містять первинні норми:

o акти парламенту (постанови) - видаються в переважно з організаційних питань; набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування;

o акти Президента (нормативні укази: внутрішні і зовнішні; одноосібні і контрасигновані). Контрасигнованими є акти

Президента, що скріплені підписом прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання - набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування; акти уряду (постанови): 1) що не визначають прав і обов'язків громадян, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений у самих актах; 2) що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування. Відомчі - містять вторинні (похідні) норми, які розкривають і конкретизують первинні норми; приймаються на їх основі, спрямовані на їх виконання, поширюються на всіх суб'єктів права:

Акти центральних органів виконавчої влади (комітетів) зі спеціальним статусом (Національний банк України, його Правління; Центральна виборча комісія та ін.) видають накази, постанови, розпорядження, рішення; Акти міністерств і державних комітетів - накази, розпорядження, рішення. Зазначені акти є видами розпорядчих актів, якими затверджуються (ухвалюються) відомчі акти - положення, інструкції, правила, порядок, переліки57. Зазвичай положення затверджується наказом чи постановою, інструкція і правила - наказом вищої посадової особи, що реєструються в Міністерстві юстиції України. Наприклад, Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження "Положення про Спадковий реєстр" (07.07.2011) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569. Відомчий нормативно-правовий акт може бути виданий спільно декількома центральними органами виконавчої влади або одним з них за узгодженням з іншими.

Відомчі акти набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізніший строк.

Місцеві - мають територіально обмежену дію:

o акти, прийняті колективними суб'єктами безпосередньої місцевої демократії: а) у порядку місцевого референдуму (рішення); б) шляхом голосування на загальних зборах громадян (рішення); в) територіальними громадами (статути територіальних громад);

o акти органів місцевого самоврядування - постанови Верховної Ради АР Крим з питань їх компетенції; рішення обласних і районних рад; районних у містах, міських, селищних, сільських рад (прийняття регламенту ради), рішення виконавчих комітетів рад і їх голів; набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо не встановлений більш пізній строк уведення їх у дію;

o акти місцевої виконавчої влади - акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради міністрів АР Крим; акти (розпорядження) голів обласних і районних державних адміністрацій, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та ін.; нормативні акти (накази) керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації; вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації

Локальні - мають внутрішню дію, в межах відповідних підприємств, установ, організацій: акти управління, що приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах їх компетенції і поширюються на сфери службової і трудової діяльності (накази, інструкції, статути, правила, положення); вступають в дію після одержання адресатом.

Усі нормативно-правові акти публікуються державною, а також російською мовами; нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим публікуються (крім державної і російської) кримськотатарською мовою.

6. Дія нормативно-правових актів у часі
7. Дія нормативно-правових актів у просторі і за колом осіб
8. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
Частина восьма. Теорія реалізації права
Розділ 19. Правовідносини як форма існування та реалізації прав і обов'язків
1. Поняття і ознаки правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
2. Види правовідносин
3. Підстави виникнення правовідносин. Структура правовідносин
4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
5. Законний інтерес, його співвідношення із суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru