Застосування норм права (правозастосовна діяльність) - владно-організаційна діяльність уповноважених державних органів, організацій і посадових осіб, яка здійснюється в процедурно-процесуальному порядку і полягає у реалізації норм права шляхом винесення юридичних рішень щодо конкретних суб'єктів з конкретних питань. З погляду формальної логіки, це підведення конкретного життєвого випадку під загальну правову норму і винесення на цій підставі акта застосування норм права. Застосування норм права є особливою (опосередкованою) формою правореалізації, а регулювання з допомогою акта застосування права є піднормативно-правовим.
Ознаки застосування норм права:
1) державно-владний характер, оскільки здійснюється зазвичай компетентним органом або посадовою особою, котрі наділені державно-управлінськими повноваженнями (президентом, головою обласної державної адміністрації та ін.) і повинні не виходити за їх межі;
2) індивідуалізований і конкретизований характеру оскільки являє собою вирішення конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації на основі норм права, тобто полягає у "прикладанні" норм права до конкретної особи (персони), конкретних обставин;
3) процесуальний характер, оскільки, є не одноразовим актом, а процесом - офіційним порядком дій, що складається з низки послідовних стадій;
4) творчий, інтелектуальний характер, оскільки це завжди інтелектуальна діяльність компетентних суб'єктів. Для застосування норм права повинні свідомо проводити низку дій уповноважені органи, їх посадові і службові особи (судді, прокурори, нотаріуси та ін.);
5) здійснюється на основі норм права. При цьому розуміння норми права і конкретного випадку є одним і тим самим розумовим актом, результатом якого виступає конкретизуюча норма;
6) юридично оформлений характер - завершується ухваленням спеціального акта (у більшості випадків - письмового), який називається актом застосування норм права, або правозастосовним актом;
7) забезпечувальний характер - забезпечується здійснення правозастосувальних актів третіми особами (наприклад, примусове виконання вироків судів (кримінальних покарань) - працівниками кримінально-виконавчої служби).
Якщо реалізація норм права (додержання, виконання і використання) пов'язана з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється, як правило, державними органами і посадовими особами, а у певних ситуаціях - громадськими об'єднаннями.
Правозастосовна діяльність у передбачених законодавством випадках виступає необхідною правовою передумовою реалізації прав та обов'язків. Застосування норм права може стати етапом реалізації норм права (додержання, виконання, використання) або завершити реалізацію норм права, тобто має додатковий характер у механізмі реалізації норм права.
Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права, але можуть ініціювати правозастосовну діяльність (подати позовну заяву до суду). У разі якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу. На відміну від реалізації права, коли суб'єкт самостійно визначає свою поведінку відповідно до норм права, суб'єкт правозастосування впорядковує поведінку не свою, а сторонніх суб'єктів права (діє в "чужому інтересі"), організовує певні суспільні відносини через ухвалення індивідуальних формально обов'язкових рішень щодо персоніфікованих суб'єктів.
5. Основні вимоги правильного застосування норм права
6. Основні стадії застосування норм права
7. Акти застосування норм права, їх ознаки та види
8. Правозастосовна техніка
9. Прогалини в законодавстві та способи їх подолання. Аналогія закону. Аналогія права. Субсидіарне застосування норм права
10. Колізії в законодавстві, способи їх переборення. Нормативно-правова конкуренція, і типові способи її вирішення
Розділ 21. Тлумачення норм права
1. Поняття та об'єктивна необхідність тлумачення норм права
2. Способи тлумачення норм права