Трудове право - Жернаков В.В. - 6.7. Припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу

У вітчизняній системі законодавства склався великий масив правових норм, покликаних відобразити особливості правового регулювання трудових відносин окремих категорій працівників. Одні з них містяться в КЗпП України, другі встановлено спеціальними законами відповідно до вказівок, що містяться в КЗпП України, треті передбачені законами (хоча і без зазначення на це в КЗпП України, але не в суперечність з ним), четверті включені до підзаконних актів відповідно до доручень, що давалися відповідним державним органам у КЗпП України чи інших законах. Є й такі підзаконні акти, що встановлюють особливості правового регулювання праці, не передбачені законами, але через повноваження, надані нормативними актами, визначають компетенцію відповідного органу виконавчої влади. Усі перелічені групи правових норм і нормативних актів, у тому числі колишнього Союзу PCP, слід визнати чинними, якщо тільки немає конкретної правової підстави для визнання їх такими, що втратили чинність.

Стаття 7 КЗпП України допускає можливість встановлення законодавством додаткових підстав (крім передбачених КЗпП України) для припинення трудового договору окремих категорій працівників за певних умов. Звільнення на цій підставі може мати місце тоді, коли при укладенні трудового договору не було дотримано передбачених законодавством України обмежень щодо прийняття на роботу осіб, позбавлених вироком суду права займатися певною діяльністю або обіймати певну посаду протягом визначеного судом строку; у разі прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розкрадання, хабарництво, інші корисливі злочини, коли судимість не знято і не погашено.

Законами і підзаконними нормативно-правовими актами встановлено певні обмеження для сумісництва окремих категорій працівників. Так, народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Закон України "Про статус народного депутата України" (у редакції Закону від 1 жовтня 2011 р.) у ст. З "Несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності" встановлює такі вимоги несумісності: народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; 2) мати інший представницький мандат чи одночасно перебувати на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; б) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" (у редакції Закону від 31 липня 2007 р.) встановлює, що депутат місцевої ради не може бути суддею, арбітром. Конституційний Суд України визнав, що депутат ради не може бути головою місцевої державної адміністрації, його заступником, керівником її структурного підрозділу, прокурором; депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюється дія Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті (згідно з Рішенням Конституційного Суду від 13 травня 1998 р. № 6-рп/98). Одна й та сама особа може бути депутатом лише однієї ради.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (ст. 53 Закону України - "Про судоустрій і статус суддів України"). Аналогічні обмеження встановлено для прокурорських працівників (ч. 5 ст. 46 Закону України "Про прокуратуру").

Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, за винятком наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій").

Звільнення у зв'язку з порушенням правил прийняття не належить до категорії звільнень з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому не вимагає згоди профспілкового комітету.

У наказі про звільнення у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу потрібно послатися на ст. 7 КЗпП України, а також на відповідний нормативний акт, вимоги якого відносно прийняття на роботу було порушено (наприклад, "Звільнений у зв'язку з порушенням правил прийняття, ст. 7 КЗпП України, ст. 23 Закону України "Про державну службу"").