Трудове право - Жернаков В.В. - 7. Оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці

Заробітну плату (тарифні ставки, посадові оклади, відрядні розцінки) встановлено з огляду на нормальні умови праці. Однак в окремих випадках робота здійснюється з відхиленням від умов, передбачених тарифами. При виконанні робіт в умовах праці, що відрізняються від нормальних, працівникам гарантуються доплати, розміри та умови виплати яких визначаються в організаціях у порядку локально-правового регулювання. При цьому розміри доплат не можуть бути нижче встановлених законодавством.

Праця при відхиленні від нормальних умов оплачується в таких випадках: при виконанні робіт різної кваліфікації; при суміщенні професій і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника; при виконанні роботи в понаднормовий час, у нічні, вихідні і святкові дні; при невиконанні норм виробітку, при виготовленні бракованої продукції; при простої.

Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації. У статті 104 КЗпП України встановлено, що при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації. Тобто при дорученні працівнику з почасовою оплатою роботи більш високого розряду, ніж йому присвоєний, оплата має проводитися по виконуваній роботі. Якщо ж працівнику доручається виконання роботи за розрядом, який є нижчим від присвоєного йому, має зберігатися його тарифна ставка.

Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. У тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, їм виплачується міжрозрядна різниця. Виплати міжрозрядної різниці та їх умови встановлюються колективними договорами. Міжрозрядна різниця виплачується при виконанні робітником норм виробітку і за наявності різниці в розрядах на менш ніж на два розряди.

Оплата праці при суміщенні професій (ст. 105 КЗпП) застосовується з метою більш раціонального використання робочого часу, посилення зацікавленості працівників у зростанні продуктивності праці і збільшенні випуску продукції з меншою кількістю працюючих.

Працівникам, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою), доплачується за суміщення професій (посад).

На відміну від сумісництва робота при суміщенні професій (посад) здійснюється на одному й тому самому підприємстві за одним трудовим договором у межах нормальної тривалості робочого часу.

Законодавство не передбачає жодних правил і обмежень при встановленні цієї доплати, виходячи з того, що підвищена інтенсивність праці-виконання поряд з основними обов'язками додаткових-має компенсуватися в грошовій формі.

Розміри доплат визначаються з урахуванням конкретних умов виробництва. На практиці це звичайно 40-50 % окладу (ставки) за професією (посадою), що суміщається, хоча можливе встановлення й більш високих розмірів. Іноді розмір доплат за суміщення професій визначається в колективному договорі, галузевих угодах, генеральній угоді. Але й у цьому разі зберігається можливість їх підвищення за домовленістю між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Доплату за суміщення професій (посад) може бути скасовано за умови, якщо власник або уповноважений ним орган мають намір здійснювати зміни в організації виробництва і праці, які приведуть до недоцільності застосування суміщення. Про такі зміни працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Оплата праці при виконанні обов'язків відсутнього працівника. У статті 105 КЗпП України передбачено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників. До таких випадків належать хвороба працівника, перебування його у відпустці, відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації та ін.

Якщо у тимчасово відсутнього працівника немає штатного заступника, його обов'язки переходять до іншого працівника або розподіляються між декількома працівниками. Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника має бути оформлено наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Працівнику, який заміщує посаду тимчасово відсутнього, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, який тимчасово відсутній.

При тимчасовому замісництві працівника з меншим окладом за заміщуваним працівником зберігається його попередній середній заробіток.

Оплата роботи в надурочний час (ст. 106 КЗпП) проводиться у підвищеному розмірі.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі погодинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, праця якого оплачується за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Право на оплату надурочної роботи мають працівники з нормованим робочим днем. Працівникам з ненормованим робочим днем переробка робочого часу компенсується наданням додаткової відпустки.

У статтях 62-64 КЗпП України встановлено певний порядок залучення до понаднормових робіт, однак недодержання його власником або уповноваженим ним органом не позбавляє працівника права на підвищену оплату, якщо він виконував роботу з розпорядження чи з відома власника або уповноваженого ним органу, незалежно від того, чи було дано це розпорядження в письмовій або усній формі. Робота вважається виконаною з відома власника або уповноваженого ним органу, якщо вони знали про її виконання.

Оплата роботи у святкові і неробочі дні (ст. 107 КЗпП України) здійснюється: відрядникам -за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота в ці дні проводилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Оплата в подвійному розмірі провадиться за час, фактично відпрацьований у святковий і неробочий дні.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий дні, йому може бути надано інший день відпочинку.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП. Робота у вихідний день відповідно до ст. 72 КЗпП може компенсуватися за угодою сторін наданням іншого дня відпочинку або грошовою оплатою в подвійному розмірі.

Оплата роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП) здійснюється в підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку (ст. 54 КЗпП).

Оплата праці за незакінченим відрядним нарядом (ст. 109 КЗпП). У разі, коли працівник залишає відрядний наряд незакінченим з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за розцінкою, визначеною за погодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

Оплата праці при невиконанні норм виробітку (ст. 111 КЗпП). Розмір цієї оплати залежить від того, з чиєї вини сталося невиконання норм виробітку. Якщо невиконання норм виробітку сталося не з вини працівника, оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу).

У разі невиконання норм виробітку з вини працівника оплата проводиться відповідно до виконаної роботи. Працівник не може бути визнаний винним, якщо норма не виконана з причин, що залежали від власника або уповноваженого ним органу. Вина працівника у невиконанні норм виробітку може бути визнана за умови, якщо власник або уповноважений ним орган доведе, що працівнику було створено всі умови для виконання норм виробітку. Норми виробітку (норми години) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці (ст. 88 КЗпП).

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком. Розмір цієї оплати залежить від вини працівника при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника. Праця з її виготовлення оплачується за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника у цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після прийняття виробу органами технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за заниженими розцінками.

Несплата працівникові за продукцію, що виявилася браком, не виключає його матеріальної відповідальності за псування матеріалів чи за іншу завдану шкоду (статті 132-134 КЗпП).

Оплата часу простою, а також при освоєнні нового виробництва продукції (ст. 113 КЗпП) також залежить від наявності вини працівника. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу або всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган, бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна дня життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (ст. 7 Закону України "Про охорону праці").

За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від встановлених законодавством та колективним договором, як за час простою не з вини працівника.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати працівнику доплату до попереднього середнього заробітку протягом не більше як шість місяців.

Оплата при переведенні на іншу роботу (ст. 114 КЗпП). При постійному переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (ч. 2 ст. 32 КЗпП) зменшується його заробіток з незалежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.