Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Місце реєстрації шлюбу

В українській мові поряд зі словом "шлюб" віддавна вживалися різні слова: "брати", "взяти", "давати", а також словосполучення "до шлюбу стати", "вести до шлюбу", "йти до шлюбу". Використовувалися і слова "одруження", "вийти заміж", "піти заміж".

У Кодексі 1926 р. використовувалися слова "подружжя реєструється", "одружуватися", "умови одружіння", "підтвердження подружжя", "неважність подружжя".

У Кодексі 1969 р. використовувалися такі слова й словосполучення: "шлюб, укладений в державних органах ЗАГС"; "укладення шлюбу"; "особи, які уклали шлюб"; "реєстрація шлюбу"; "одруження"; "особи, які одружуються"; "особи, які вступають у шлюб"; "присутність осіб, які укладають шлюб, при реєстрації шлюбу"; і навіть - "особи, які беруть шлюб".

У Законі України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" актом громадянського стану було названо "одруження" і відповідно було зазначено про реєстрацію одруження. А тому органи ЗАГСу тривалий час видавали подружжю свідоцтво про одруження, а не свідоцтво про шлюб. 1 в той же час - видавали свідоцтво про розірвання шлюбу.

Таке термінологічне багатоголосся у законодавчих актах є не лише небажаним, а й навіть недопустимим.

У Сімейному кодексі України намір уніфікувати "шлюбну термінологію" був здійснений, хоча і не повною мірою. У всьому Кодексі вживається лише "реєстрація шлюбу" і відповідно - "шлюб, зареєстрований...". Словосполучення "шлюб є фіктивним, якщо його укладено..."(ч. 2 ст 40 СК) можна пояснити певною складністю використання у цій ситуації загальної правової конструкції. У частині 2 первісної редакції ст. З1 СК "Заручини" було записано про те, що "заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб". Слову "вступ" також слід було знайти кращу заміну.

У судовій практиці та літературі продовжує вживатися слово "одруження" та словосполучення "уклали шлюб", "вступили у шлюб" і навіть "реєстрація укладення шлюбу". У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання Його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вжито словосполучення "взяли новий шлюб".

Термін "укладення шлюбу" має право на життя лише у розумінні попередньої домовленості між жінкою та чоловіком щодо майбутнього сімейного життя. Якщо, наприклад, чоловік пропонує жінці "одружитися з ним" чи "вийти за нього заміж", і жінка приймає цю пропозицію, можна стверджувати, що шлюб як обітницю жити разом уже укладено. Але цю приватну домовленість треба ще обов'язково санкціонувати державою, тобто зареєструвати, інакше вона не матиме юридичного значення. У зв'язку з цим орган РАЦС реєструє не "укладення шлюбу", а шлюб.

Дещо схожу ситуацію ми спостерігаємо при укладенні договорів з нерухомістю: якщо сторони домовилися про істотні умови, але не посвідчили цю домовленість нотаріально, про договір як юридичне явище говорити ще зарано.

Особливість шлюбу полягає у тому, що для його дійсності погодження усіх важливих аспектів спільного життя (своєрідних "істотних умов", як у цивільному договорі) не є обов'язковим. Достатньо загальної згоди жити разом.

Місце реєстрації шлюбу

За Кодексом 1969 р., реєстрація шлюбу могла відбутися за місцем проживання жінки чи чоловіка або за місцем проживання їхніх батьків. Це означало, що реєстрація шлюбу сільських жителів не те що у великому місті, де пропонували свої послуги так звані Палаци щастя, а й навіть у районному центрі, була неможливою.

У частині 1 ст. 28 СК таке застереження знято: особи можуть звернутися з заявою про реєстрацію шлюбу до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану, навіть у столиці. Проте ця новела, що є одним із проявів демократизму Сімейного кодексу, була сприйнята деким із пересторогою: це, мовляв, може призвести до приховання факту реєстрації шлюбу. Однак підстав для таких прогнозів не було. Адже можливість приховання шлюбу, якщо, скажімо, жителі Львова реєструють його у Києві за місцем проживання батьків, однакова і за тих умов, якщо б батьки цих наречених проживали, наприклад, у Сумах.

Реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу РАЦСу.

За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу РАЦСу.