Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 2. Шлюбний договір за Сімейним кодексом

На час опрацювання проекту Сімейного кодексу України стаття 27-1 КпШС діяла уже понад п'ятнадцять років. Хоча можливість укладення шлюбного контракту не викликала особливої зацікавленості у широких колах громадян України, дня відмови від неї не було щонайменшої підстави.

Треба було, навпаки, модернізувати наше законодавство, виключивши з нього цілу низку обмежень, що зробило б інститут шлюбного договору більш гнучким та привабливим.

У Сімейному кодексі регулюванню шлюбного договору присвячена окрема глава, у якій є чимало законодавчих новел, що узгоджені з вимогами часу.

Право на укладення шлюбного договору

У статті 92 СК право на укладення шлюбного договору надано двом категоріям осіб: 1) особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (нареченим);

2) подружжю.

Відповідно до частини 2 ст. 74 СК, жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу, мають право укласти договір, зміст якого може бути тотожним змісту шлюбного договору. Але шлюбним, як уже зазначалося цей договір названо бути не може.

Зміст шлюбного договору

За законами деяких держав, у шлюбному договорі можуть бути врегульовані усі сфери подружнього життя, зокрема щодо вибору прізвища, плати за подружню зраду, визначення того, хто має мити посуд, готувати сніданки, купувати предмети харчування, годувати та вигулювати собаку, а також особисті відносини з дітьми (ім'я дитини, місце її проживання, конфесійна приналежність). Така широка сфера відносин, що могла би бути заздалегідь врегульована у шлюбному договорі, бачилася й декому із українських науковців319.

Неможливість договірного втручання у сферу майбутніх особистих відносин пов'язана з неможливістю визначення низки обставин, що можуть згодом настати. Уявімо собі, що у шлюбному договорі буде написано: "У разі розірвання шлюбу дитина проживатиме з батьком". Однак механізму примусити його взяти до себе дитину, якщо він передумає, немає. Не виключено, що він через певні причини об'єктивно не зможе взяти дитину до себе, або запротестує проти цього сама дитина.

Не можна зобов'язати у договорі й наречену "взяти "прізвище нареченого, адже її також до цього примусити неможливо.

За статтею 93 СК, шлюбним договором можуть регулюватися лише майнові відносини:

1) між дружиною та чоловіком як подружжям;

2) між дружиною та чоловіком як батьками дитини;

3) між подружжям та членами їхньої сім'ї (родини) або іншими особами.

Шлюбним договором, найперше, може бути закріплено обсяг тих матеріальних благ, якими уже володіє кожен із подружжя на момент укладення цього договору. Так, у шлюбному договорі може бути зазначено, що чоловік, наприклад, володіє відповідною грошовою сумою, автомобілем, а дружина - частиною житлового будинку, меблями, піаніно тощо. Це згодом може бути вагомим доказом при вирішенні майнового спору.

Шлюбний договір часто стосується ситуацій, що можуть виникнути в майбутньому (поділ спільного майна, виплата аліментів, виселення з помешкання). І це майбутнє часто пов'язується із припиненням шлюбу чи погіршенням якості сімейних відносин. У цьому разі дія умови шлюбного договору залежатиме від обставин, щодо яких наперед невідомо, настануть вони чи ні (відклад альні чи скасувальні обставини).

Для більшості потенційних учасників шлюбного договору найважливіше значення має визначення права на житло. Перша ситуація.

Після шлюбу К. поселився у квартиру Л., яку вона не приватизувала. Оскільки договору щодо житлових прав К. вони не уклали, К. з моменту поселення набув самостійне право на житло і навіть у разі розірвання шлюбу не може бути виселений.

Друга ситуація.

В. після шлюбу поселився у будинок С. Шлюбного договору вони не уклали. В. як член сім "і власника будинку набув право на проживання у ньому (ст. 405 ЦК) і у разі розірвання шлюбу його сервітут може бути примусово припинено лише за рішенням суду.

Третя ситуація.

3. та Р. уклали шлюбний договір, у якому було зазначено, що у разі розірвання шлюбу, незалежно від причини, Р. підлягатиме виселенню з помешкання 3.

Можна не сумніватися у тому, що Р. робитиме усе можливе, щоби розірвання шлюбу і його виселення не стало реальністю, хоча жити весь час під загрозою опинитися без даху над головою - нелегко.

За допомогою такої умови шлюбного договору 3. одержала два плюси: забезпечила свої інтереси у разі можливого розірвання шлюбу і водночас забезпечила, хоча б на певний час, стабільність шлюбу.

Важливе місце у шлюбному договорі займає регулювання відносин власності.

Враховуючи те, що передача іншій особі права власності на нерухомість та на інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, має відбуватися з максимальною обережністю, включення до шлюбного договору такої умови у ч. 5 ст. 93 СК заборонено. Це означає, що в ньому може бути умова про дарування музичного інструмента, картини, але не може бути умови про дарування будинку чи квартири.

Для багатьох цінність шлюбного договору асоціюється з можливістю відступлення від засади рівності часток у майні, придбаному за час шлюбу. І слід сказати, що, за свідченням нотаріусів, така умова є в абсолютній більшості шлюбних договорів.

Подружжя можуть, наприклад, домовитися про те, що частка дружини, яка не працює за межами сім'ї, становитиме 1/3, а чоловіка - 2/3 або, наприклад, про те, що частка дружини становитиме лише 1/10. У шлюбному договорі можуть міститися підстави і для майбутнього зменшення обумовленого розміру частки у спільному майні. Такою підставою може бути негідна поведінка у шлюбних стосунках (подружня зрада, фізичне чи психічне насильство та інші прояви неповаги до дружини чи чоловіка).

Межею відступу від рівності часток є те, що другий із подружжя може в результаті цього опинитися у "надзвичайно невигідному матеріальному становищі" (ч. 4 ст. 93 СК). Чи ставить шлюбний договір одного з подружжя у таке становище, належить визначити суду з урахуванням конкретної життєвої ситуації. В одному випадку 1/10 може мати мізерну грошову вартість, у другому - становитиме солідний маєток.

Надзвичайна невигідність умов шлюбного договору може існувати на момент його укладення або проявитися згодом. Для вирішення спору ця обставина матиме юридичне значення, якщо буде тривати на час постановления судового рішення.

На чергове за важливістю місце у змісті шлюбного договору можна вивести визначення майнових прав дитини.

Йдеться про можливість виділення їй частки зі спільного майна батьків, надання права користування житлом, визначення розміру аліментів та додаткового фінансування витрат на її навчання та розвиток.

Засобом стримування егоїзму одного з подружжя є заборона зменшення у договорі того обсягу майнових прав, який у Сімейному кодексі надано дитині. Йдеться, зокрема про неможливість визначення нижчого розміру аліментів, ніж той, що передбачений законом. У шлюбний договір не може бути включена відмова, наприклад, матері від пред'явлення в майбутньому позову про стягнення аліментів на дитину.

Може мати сенс включення у шлюбний договір права на утримання одного з подружжя.

У шлюбному договорі право на утримання може бути надано тому, хто є працездатним, і не пов'язуватися з потребою у матеріальній допомозі. Сторони можуть визначити у договорі і конкретний розмір аліментів. У разі невиконання умов договору про надання утримання аліменти можуть бути стягнені за спрощеною процедурою: на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Сторонам надано право домовитися про виплату специфічного "відступного" - майнової одноразової компенсації як способу припинення права на утримання.

У шлюбний договір не може бути включена умова, за якою особа позбавляється права на утримання, або виникнення у неї цього права пов'язано з додатковими обставинами, що не передбачені Сімейним кодексом. Тому умова договору, за якою, наприклад, непрацездатна дружина матиме право на утримання лише у разі перебування у шлюбі протягом певного строку, не буде дійсною.

У шлюбному договорі можуть бути визначені майнові права інших осіб. Йдеться насамперед про надання батькам одного з подружжя чи їхнім дітям від попереднього шлюбу права на проживання у помешканні, належному подружжю або одному з них. У цьому разі йтиме мова про встановлення сервітуту за договором (ч. 1 ст. 402 ЦК). У шлюбному договорі може бути визначена можливість припинення сервітуту у разі припинення шлюбу.

Чи можна у шлюбному договорі зреалізувати право подружжя на розподіл між собою сімейних обов'язків, що передбачене у ст. 54 СК? Відповідь на це запитання має бути ствердною. Разом із тим слід звернути увагу на те, що жорсткий договірний розподіл цих обов'язків може не сприяти побудові сімейних відносин на засадах взаємної допомоги та підтримки.

Право на укладення шлюбного договору
Зміст шлюбного договору
Форма шлюбного договору
Функції шлюбного договору
Песимізм чи оптимізм шлюбного договору
Таємниця шлюбного договору
Стабільність шлюбного договору
Зміна шлюбного договору
Недійсність шлюбного договору
Припинення шлюбу і доля шлюбного договору
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru