При негаторному позові, власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні. Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних із позбавленням права володіння) позовом, який у науці цивільного права називається негаторним (actio negatoria).
Формула негаторного позову має такий вигляд: власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були пов'язані з позбавленням права володіння.
Тобто негаторний позов - це позов володіючого власника до будь-якої особи про усунення перешкод, які вона створює у користуванні чи розпорядженні майном.
Негаторний позов характеризується такими ознаками:
1) на відміну від індикаційного позову, власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні. Порушення права власності полягає найчастіше у тому, що треті особи створюють власникові певні перешкоди у користуванні належним йому майном (будинком, автомобілем, земельною ділянкою тощо), або внаслідок певних обставин власник не може фактично розпоряджатися належним йому за законом майном, маючи це майно у своєму володінні.
З негаторним позовом може звертатися як власник, так і титульний володілець, причому останній - як проти третіх осіб, так і проти власника. Наприклад, після укладення договору суборенди нежитлового приміщення власник не дозволяє суборендареві ним користуватися (вимкнув опалення, світло та ін.).
Так, судовій практиці відомі численні випадки, коли після передачі земельних ділянок у власність чи в оренду громадянам колишні землекористувачі не дозволяли новим власникам (орендарям) користуватися земельними ділянками відповідно до їх призначення, створювали штучні перешкоди у землекористуванні;
2) сутністю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення. Якщо ж перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном усунуті, то відповідно відсутні підстави і для звернення з негаторним позовом.
Так, Н., позивач у справі, придбав у С. квартиру, а коли вирішив її заселити, з'ясувалося, що в квартиру самовільно вселився і проживає Д., її колишній власник, який свого часу уклав кредитний договір збанком, заставивши свою квартиру. Після того, як Д. кредит не повернув, його виселили з квартири, а останню в рахунок боргу продали С, який у свою чергу продав її Н. У даному випадку позивач, власник квартири, незважаючи на наявну можливість розпоряджатися належним йому майном (продати, подарувати), був позбавлений можливості безпосередньо користуватися ним, оскільки треті особи перешкоджали йому в цьому. Позов Н. про усунення порушень прав власника був задоволений, а відповідач зобов'язаний звільнити приміщення;
3) власник має право вимагати усунення порушення його прав, якщо дії третіх осіб мають неправомірний характер. Так, власник може вимагати від сусіда прибрати будівельні матеріали, якщо вони заважають користуватися автомобілем (неможливо виїхати з гаража). Проте, якщо сусідський будинок зведено згідно із затвердженим проектом, додержанням будівельних норм та правил забудови, то навіть, якщо цей будинок затінює земельну ділянку і вікна будинку сусіда, останній, як власник, не може посилатися на порушення його права щодо користування земельною ділянкою чи будинком.
Негаторний позов не може бути пред'явлено, якщо дії відповідача ґрунтуються на відповідному чинному законі чи договорі. З вимогами про усунення порушень у користуванні майном здебільшого звергаються громадяни. Це пояснюється тим, що, як правило, перешкоди, які створюють треті особи, підпадають під категорію адміністративних чи кримінальних діянь (самоуправство, самовільне будівництво, зловживання владою чи посадовим становищем).
Здебільшого власник звертається з негаторним позовом, щоб усунути перешкоди у користуванні належним йому майном. Але негаторний позов може бути і засобом захисту права розпорядження власністю.
Різновидом негаторного позову є позов про виключення майна з опису.
Серед учених немає єдності щодо того, до якої категорії позовів належить цей позов. Одні класифікують його як негаторний позов, інші - як різновид віндикаційного позову, ще інші - як самостійний речево-правовий позов.
З вимогою про виключення майна з опису може звернутися як безпосередній власник майна, так і особа, яка володіла ним на підставі закону чи відповідно до договору (наприклад, отримала в заставу, на зберігання тощо).
Негаторний позов, як засіб захисту права власності, застосовується, якщо сторони не перебувають у договірних стосунках. При наявності договору порушення права власності захищається нормами зобов'язального права.
Так, при самовільному заселенні житлового приміщення, що належить конкретному власникові, останній звертається до особи, яка самоуправне зайняла житлове приміщення, з негаторним позовом. Якщо ж після закінчення договору найму житлового приміщення наймач відмовляється виселитися з нього, то позивач повинен посилатися на норми зобов'язального права, оскільки відповідач порушує умови укладеного договору найму житлового приміщення.
Негаторний позов може бути пред'явлений поруч з іншими засобами захисту: так, вимога про виселення із самоуправне зайнятого приміщення може бути поєднана з вимогою про відшкодування збитків тощо.
До речових позовів про захист прав власності належить і позов про визнання права власності. Таким позовом власник залишається, якщо інша особа порушує чи оспорює права власника, а правовстановлюючі документи не мають безспірного характеру, втрачені чи відсутні.
Так, громадянин П. звернувся із позовом про визнання за ним права власності на коня. Відповідач С, посилаючись на укладений між ними договір про відгодівлю коня, відмовився повернути худобу. Оскільки у справі були відсутні докази договірних відносин, а позивач навів докази належності йому спірної худоби, суд визнав за позивачем право власності на коня і повернув йому худобу.
РОЗДІЛ III. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Глава 16. Право інтелектуальної власності
16.1. Поняття права інтелектуальної власності
16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
16.3. Поняття авторського права
16.4. Об'єкти авторського права
16.5. Суб'єкти авторського права
16.6. Права автора
16.7. Види авторських договорів