Українське цивільне право - Ромовська З.В. - Чорнобильська катастрофа

Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АС, що сталася 26 квітня 1986 р. о 01 год. 23 х в. 40 с, була кваліфікована як аварія сьомого (найвищого) рівня. Як зазначено у преамбулі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" 1991 р., на значній території України створена надзвичайно небезпечна для здоров'я людей і навколишнього природного середовища радіаційна обстановка; Україна оголошена зоною екологічної катастрофи.

Тут можна збожеволіти від крику, Від гадки, що майбутнє одцвіло.

Валерій Назаренко

Чорнобильська катастрофа, "пухлина ракова на тілі України" (Володимир Голобородько), яка розділила життя українців на два етапи: до і після,- викликала глобальні та менш значні проблеми. З-поміж останніх - низка цивільно-правових проблем, зокрема права власності щодо житлових будинків, особистих речей, які були залишені на уражених територіях244.

Чиї вони? Держави, оскільки вона надала громадянам матеріальну компенсацію, чи, можливо, нічийні? А може, речей в їхньому попередньому вигляді давно немає, оскільки вони стали непридатними для використання?

У статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділена на чотири зони:

1) зона відчуження - територія, з якої проведено евакуацію населення;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселений - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселений - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення виведені з господарського обігу, відмежовані від суміжних територій і переведені до категорії радіаційно небезпечних земель.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення заборонено постійне проживання населення; діяльність з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу; вивезення за межі зон без спеціального дозволу землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівлю і вивезення рослинних кормів, лікарських рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за винятком зразків для наукових цілей; винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, домашніх речей тощо без спеціального дозволу і дозиметричного контролю; випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство; перегін тварин, сплав лісу.

У зоні відчуження, у якій завмерло звичне життя, опинилася і Прип'ять, тепер місто-привид.

Відповідно до статті 13 вищезазначеного Закону, держава оголошена відповідальною за шкоду, завдану громадянам, та зобов'язана її відшкодувати. Як зазначено у статті 35 цього Закону, компенсації підлягає майно, втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням, а саме: житлові, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди, с/г тварини, плодово-ягідні насадження, домашнє майно, яке за ступенем радіоактивного забруднення не може бути перевезене на нове місце проживання245.

З цього випливає, що, одержавши грошову компенсацію за залишене майно, громадянин, з позиції закону, перестав вважатися його власником. Держава ж, виплативши цю компенсацію, стала власником цього майна, як, до речі, і щодо радіоактивних відходів. Щоправда, під дією радіації майно втратило свої колишні характеристики, не може бути використане за попереднім призначенням. Але воно (будинки, дачі, гаражі, меблі) фізично існує і, можливо, за допомогою новітніх технологій його можна буде використати в майбутньому для іншої мети.

Непоодинокі факти повернення громадян до психологічно своїх садиб зумовлює проблему відновлення їхнього юридичного права власності.