Фінансове право - Лучковська С.I. - 2. Призначення фінансового контролю, його функції та принципи

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави в цілому, забезпеченні процесу ефективного формування, розподілу й використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства.

Фінансова політика держави — це система заходів у сфері фінансової діяльності з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансової системи й національної економіки в цілому. Отже, фінансовий контроль безпосередньо пов'язаний з реалізацією фінансової політики, яка є невід'ємною частиною економічної політики держави. Саме фінансова політика спрямована на забезпечення ефективного функціонування фінансової системи держави. Шляхом реалізації мети й завдань фінансової політики здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства. Адже завданням фінансової політики держави є пошук оптимальної моделі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів.

Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси та фінансова система — явища об'єктивні, оскільки існують незалежно від волі самих суб'єктів і є втіленням об'єктивних закономірностей розвитку. Незважаючи на це. механізм їх функціонування, організація фінансових відносин і рух грошових коштів не спрацьовують самі по собі, а їх організовують конкретні суб'єкти фінансових відносин.

Головним завданням фінансового контролю є підтримка фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушенням і застосування заходів примусу за їх вчинення.

Фінансова дисципліна— це стан дотримання встановлених вимог чинного законодавства в галузі формування, розподілу й використання фондів коштів. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових правовідносин. Незаконність дій окремих суб'єктів призводить до спотворення фінансової політики й перешкоджає досягненню запланованих цілей і завдань. Якщо в процесі фінансового контролю виявляються постійні порушення вимог законодавства в галузі фінансової діяльності багатьма суб'єктами, то це може свідчити, що фінансова політика не враховує їхніх інтересів. У такому випадку необхідно внести відповідні корективи в цю політику, оскільки жодне посилення контролю не дасть бажаних результатів, доки фінансова політика держави не буде враховувати інтереси всіх суб'єктів фінансових відносин, забезпечуючи при цьому загальний публічний інтерес.

Зміст фінансового контролю полягає:

- у контролі за виконанням фінансових зобов'язань перед державою й органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб:

- у контролі за виконанням органами державної влади й місцевого самоврядування функцій у сфері формування, розподілу й використання фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції:

- у контролі за використанням фондів коштів відповідно до вимог фінансового законодавства;

- у контролі за дотриманням правил ведення фінансово-господарських операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів;

- у виявленні внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок зниження собівартості, підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових, матеріальних та Інших ресурсів;

- у сприянні збалансованості між потребами у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів держави й місцевого самоврядування:

- у попередженні й усуненні виявлених порушень фінансової дисципліни.

Роль фінансового контролю в його впливі на суб'єктів контрольних правовідносин у Цій сфері відображають його функції (функція — від лат. functio — виконання, здійснення).

Фінансовий контроль виконує наступні функції: інформаційну, аналітичну, стабілізуючу, правоохоронну, запобіжну й виховну.

Інформаційна функція проявляється в тому, що Інформація, отримана в результаті здійснення фінансового контролю, є підставою для прийняття відповідного управлінського рішення та проведення певних дій, які забезпечать ефективність фінансової політики.

Аналітична функція полягає в тому, що отримана під час проведення контрольних заходів інформація потребує ретельного аналізу, вивчення, опрацювання з метою прийняття необхідних рішень для забезпечення виконання мети й завдань фінансового контролю.

Сутність стабілізуючої функції зводиться до того, що фінансовий контроль слугує покращенню господарської і фінансової діяльності, вжиттю заходів із виявлення внутрішніх резервів виробництва для зростання фінансових ресурсів.

Правоохоронна функція передбачає здійснення фінансового контролю не лише з огляду доцільності формування, розподілу й використання фондів коштів, але з огляду законності відповідних господарських і фінансових операцій.

Запобіжна (або попереджувальна] функція полягає в попередженні незаконних господарських і фінансових операцій, правопорушень у галузі формування, розподілу й використання фондів коштів.

Зміст виховної функції пов'язаний із тим, що здійснення фінансового контролю виховує відповідальне ставлення суб'єктів фінансових правовідносин до формування, розподілу й використання фінансових ресурсів.

Здійснення фінансового контролю повинно ґрунтуватися на відповідних принципах як організаційно-правових засадах побудови і функціонування фінансового контролю, що забезпечують його результативність.

Принципи фінансового контролю закріплені в Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій ГХ Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (ІОТГОЗДГ) у жовтні 1977 р. на основі багаторічного досвіду світового співтовариства. Адже ця міжнародна організація діє під егідою ООН і сприяє обміну думками й досвідом між вищими контрольними органами держав світу.

Серед основних принципів фінансового контролю, зафіксованих у Лімській декларації керівних принципів контролю, були передбачені наступні принципи:

- незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами та законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою додержання комерційної та Іншої таємниці, що захищається законом.

Враховуючи загальні закономірності й тенденції розвитку вищих органів фінансового контролю в державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав (СНД), на основі Лімської Декларації керівних принципів фінансового контролю 8 червня 2001 року у місті Києві керівниками вищих органів фінансового контролю зазначених держав було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав2.

У Преамбулі цієї Декларації зазначається, що її основною метою є встановлення у відповідності з міжнародними нормами загальних принципів діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД як основи для об'єднання зусиль із вдосконалення їх конституційної і законодавчої бази, гармонізації правового поля діяльності, оптимізації й уніфікації національних законодавств у зазначеній сфері, підвищення ефективності державного фінансового контролю, що здійснюється в інтересах народу. До принципів, на яких базується діяльність вищих органів фінансового контролю Декларація відносить законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доведеність, гласність, дотримання професійної етики.

На зазначених принципах повинна будуватися діяльність Не лише вищих органів фінансового контролю, але й всіх інших органів, що його здійснюють.