Фінансове право - Мацелик М.О. - 3.2. Фінансові правовідносини

Категорія правовідносин є центральною у правовій науці взагалі та у всіх галузях права зокрема. Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормою права, завжди є єдністю форми і змісту. У процесі правового регулювання норма права може надати наявним суспільним відносинам, які не вимагали раніше правового оформлення, правової форми. Норма встановлює обов'язковість визначених дій, необхідних у процесі певного виду діяльності, надає форми правовідносин суспільним відносинам. У зв'язку з розширенням сфери правового регулювання у сучасному суспільстві суспільні відносини можуть бути лише у вигляді правовідносин.

У фінансових правовідносинах, як і в інших, наявна єдність матеріального змісту і юридичної форми. Оскільки правовідносини є формою суспільних відносин, урегульованих нормами права, останні можуть впливати на поведінку людей через невіддільність правових і фактичних відносин.

Правова форма реальних фінансових відносин визначається не тільки їх змістом, а й необхідністю держави у забезпеченні матеріальних умов життя суспільства, які встановлюються для конкретного виду відносин у тій чи іншій формі.

Сукупність особливостей фінансових відносин (завжди грошових відносин; як розподільчих відносин; з особливим суб'єктним складом тощо), істотно відрізняє їх від усіх інших суспільних відносин та дає змогу визначити предмет регулювання фінансового права як систему специфічних грошових відносин, безпосередньо пов'язаних з утворенням, розподілом і витрачанням державних фондів коштів. Тобто фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові відносини, що виникають з владної діяльності держави в особі повноважних органів щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Фінансові відносини завжди цілісні, системні та формально визначені, оскільки чітко регулюють зв'язки, які формуються між суб'єктами. Фінансово-правові відносини є складною та специфічною системою правових утворень, що становлять структуру фінансового права. Загальні принципи побудови системи фінансового права, форми й методи здійснення фінансової діяльності державою, наявність специфічних груп норм усередині цієї системи дають підстави розглядати фінансове право не лише як самостійну галузь, а й як підсистему права.

З позицій теорії права, підгалузь фінансового права є вужчою групою норм, ніж галузь, адже є лише частиною тієї сфери відносин, які регулюються нормами всієї галузі права. Виокремлення підгалузей та правових інститутів у фінансовому праві зумовлено соціально-економічною специфікою кожної ланки системи фінансів. Відповідно, можна назвати бюджетні, податкові, кредитні, розрахункові та інші відносини.

Фінансові правовідносини у механізмі правового впливу на державні фінанси виконують три основні функції: 1) визначають коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія ФПН; 2) закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів, якої вони мають додержуватися; 3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.

Матеріальний зміст фінансових правовідносин — поведінка суб'єктів, а юридичний — суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, встановлених фінансово-правовими нормами. Суб'єктивні права є мірою належної фінансовому або фінансово-кредитному органові поведінки для задоволення інтересів держави. Інший учасник наділений мірою дозволеної поведінки, забезпеченої його юридичними обов'язками та можливістю застосування імперативу з боку держави. У податкових правовідносинах податковий орган є носієм суб'єктивних прав і наділений мірою належної поведінки — здійснення контролю за справлянням податків. У свою чергу платник податків є носієм юридичного обов'язку й наділений мірою належної поведінки — у встановлених законом випадках самостійно обчислити суму податку, своєчасно сплатити його до бюджету відповідного рівня й подати податкову звітність.

У процесі регулювання суспільних відносин можуть сформуватися два основні типи зв'язку між суб'єктивними юридичними правами та обов'язками. Зокрема, якщо правове регулювання спрямоване на закріплення й упорядкування суспільних відносин, виникають правовідносини "пасивного типу". Певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на всіх інших покладаються пасивні обов'язки — утримуватися від певних дій. Так, до правовідносин пасивного типу належать фінансові відносини, що закріплюють компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності держави.

З іншого боку, якщо правове регулювання спрямоване на те, щоб забезпечити в правовому аспекті розвиток, динаміку суспільних відносин, виникають правовідносини "активного типу". На певних учасників покладаються активні юридичні обов'язки — здійснення позитивних дій, а зміст суб'єктивного права полягає у можливості вимагати такої поведінки від зобов'язаної особи. Отже, у змісті правовідносин активного типу головне юридичні обов'язки. Суб'єктивне право іншого учасника полягає у можливості вимагати від зобов'язаної особи їх виконання. Правовідносинами активного типу є податкові відносини.

Об'єкт фінансових правовідносин — фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин. Враховуючи значення фінансової діяльності для функціонування держави, об'єкт фінансових правовідносин завжди буде пов'язаний з інтересом держави.

Суб'єкти фінансових правовідносин — юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав та обов'язків. З одного боку, учасником фінансових відносин є суб'єкти, що представляють інтереси держави у сфері державних фінансів, зокрема Міністерство фінансів, Державне казначейство, НБУ тощо, з іншого — юридичні та фізичні особи, які, виконуючи покладені на них юридичні обов'язки, сприяють мобілізації та використанню фінансових ресурсів. Так, суб'єктами фінансових відносин можуть бути як платники податків — підприємства, організації, громадяни (у т. ч. резиденти й нерезиденти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів відповідних рівнів. Окремі правові інститути або підгалузі фінансового права мають особливості щодо суб'єктивного складу. Так, учасниками бюджетних відносин можуть бути виключно юридичні особи, фізичні особи в них участі не беруть.

Для виникнення фінансових правовідносин необхідний юридичний факт (життєві обставини, що приводять у дію норми права, у результаті чого настають певні наслідки — виникають, змінюються або припиняються правові відносини), який складається з дій і подій.

Дії поділяються на правомірні та неправомірні.

Правомірні дії — вольова поведінка, передбачена ФПН:

• юридичні акти — правомірна дія учасника фінансових правовідносин, спрямована на отримання правового результату. Юридичні акти можуть бути індивідуальними (кошторис бюджетної установи, податкова декларація платника податків, акт ревізії, складений контролером Рахункової палати України тощо) і неіндивідуальними;

• юридичні вчинки — правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов'язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб'єкта відносин. Наприклад, юридичним вчинком буде надання свідчень посадовою особою платника податків щодо сплати обов'язкових платежів.

Неправомірні дії є поведінкою, що не відповідає приписам ФПН. Це, зокрема, несвоєчасне подання податкової звітності платником податків, нецільове використання бюджетних коштів, порушення строку повернення банківського кредиту.

Юридичні події — обставини, що не залежать від волі їх учасників, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Отже, фінансові правовідносини — це врегульовані ФПН суспільні відносини, учасники яких виступають носіями юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів.