Фінансове право - Мацелик М.О. - 9.3. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є системою прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

1) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

2) обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на ін-ших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами цих спілок), а також громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності;

3) цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

4) солідарності та субсидування;

5) обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених законом;

6) паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

7) диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу і тривалості безробіття;

8) надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

9) законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

Правові засади здійснення соціального страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з якого починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Взяття на облік юридичних та фізичних осіб — підприємців здійснюється Фондом на основі відомостей із реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання цих відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:

1) юридичні особи — з дня взяття їх на облік;

2) фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, — з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;

3) фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — в день укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків надсилається йому наступного робочого дня з дня взяття на облік.

Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — після розірвання останнього трудового договору з найманим працівником, після проведення передбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним та проведення остаточного розрахунку.

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

1) працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Право на забезпечення та соціальні послуги за законом мають також незастраховані особи — військовослужбовці Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до закону України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані системою соціального страхування на випадок безробіття у країні, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами цих спілок), фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, мають право на забезпечення за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами забезпечення за законом є:

1) допомога по безробіттю, у т. ч. одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

2) допомога по частковому безробіттю;

3) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4) допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за законодавством та Законом України "Про зайнятість населення" є:

1) професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

2) пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у т. ч. шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

3) інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Функції з управління страхуванням на випадок безробіття, справляння збору та акумуляції страхових внесків, здійснення контролю за використанням мобілізованих коштів, надання соціальних послуг тощо покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який став правонаступником Фонду сприяння зайнятості населення.

Цей Фонд є позабюджетним цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, що діє на основі відповідного закону та статуту. Управління

Фондом здійснюють Правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу Правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок:

1) страхових внесків страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб);

2) асигнувань із Державного бюджету України;

3) сум фінансових санкцій за порушення соціального законодавства;

4) благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб тощо.

Акумульовані Фондом кошти спрямовуються на:

1) виплату встановленого законодавством забезпечення та надання соціальних послуг;

2) відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію;

3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

4) створення резерву коштів Фонду.

З метою гарантування соціальних виплат законодавство передбачає, що видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. Розмір страхових внесків щороку за поданням КМУ встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Сплата внесків здійснюється раз на місяць, у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати страхових внесків.

Від сплати страхових внесків звільняються: застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком; застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Розміри страхових внесків установлюються:

1) для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у т. ч. в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

2) для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці (що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

3) для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у т. ч. фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, та інших осіб, передбачених законодавством — у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.

Розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого КМУ, залежно від страхового стажу. Встановлено такі розміри допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %; від 2 до 6 років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років — 70 %. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; наступні 90 календарних днів — 80; надалі — 70 %. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у т. ч. через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду н Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.