Фінансове право - Роль В.Ф. - 8.1. Сутність і значення державних доходів

8.1. Сутність і значення державних доходів.

8.2. Структура і методи забезпечення державних доходів.

8.1. Сутність і значення державних доходів

У сучасних умовах державні доходи є складною структурно розгалуженою системою різних видів грошових надходжень на користь держави, які складають фінансову базу його функціонування. Тим самим політична, економічна і соціальна діяльність держави вже передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність та закономірну реальність. Адже для виконання своїх функцій державі необхідні грошові ресурси, за допомогою яких і відбувається фінансування реалізації цих функцій. Джерелом формування грошових фондів держави є частина внутрішнього валового продукту, яка переходить у власність держави у формі різного роду платежів. Ця частина грошових коштів і складає державні доходи, компетенцією щодо використання яких наділяються державні органи.

Отже, державні доходи є частиною національного доходу країни, що обертається в процесі його розподілу та перерозподілу через різні види грошових надходжень у власність держави з метою створення фінансової бази для здійснення його завдань і функцій.

Вартісним втіленням цих відносин, які виникають та функціонують унаслідок об'єктивних причин, є фонди коштів, що знаходяться у розпорядженні держави. Державні доходи, акумулюючи грошові надходження, і формують певну систему фондів. Вони утворюються як за рахунок коштів держави, так і за рахунок коштів недержавних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. В основі утворення цих фондів лежить принцип єдності (законодавства, території, умов та ін.).

Державні доходи у своєму розвитку пройшли довгий шлях від залучення економічних ресурсів суспільства в натуральній і частково грошовій формах, як це було характерно для нерозвиненого ринкового господарства, до їх мобілізації виключно в грошовій формі на сучасному етапі його розвитку.

На ранніх стадіях розвитку ринкового господарства держава одержувала свої доходи переважно за рахунок військової здобичі і значною мірою від надходжень, що мають джерело в державній власності. В стародавніх рабовласницьких державах це були доходи від застосування праці рабів у рудниках, сільському господарстві, великих державних майстернях та ін. В епоху раннього феодалізму головним джерелом доходів держави були надходження від земельних володінь монарха (доменів), з яких поставлялося продовольство для утримання двору та ін.

З формуванням розвинутої ринкової економіки державні доходи починають утворюватися, головним чином, за рахунок вилучення грошових коштів у різних верств населення, причому такі вилучення здійснювалися на різних підставах із застосуванням різноманітних методів - від продажу посад, титулів і привілеїв до податків та мит.

Відносини, що складаються при формуванні і використанні державних доходів, виступають у правовій формі. Держава закріпляє вичерпний перелік надходжень податкового характеру до бюджетів (Закон

України "Про систему оподаткування"), розподілу їх за різними видами бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про місцеве самоврядування"), їх форму, підстави та умови сплати, права і обов'язки платників та контролюючих органів. При цьому важливо, щоб акцент не змістився виключно у фіскальну сторону процесу, а зберігся б і регулюючий, стимулюючий аспект при формуванні державних грошових фондів. Іншими словами, формування цих фондів покликане не лише забезпечити фінансування реалізації державних функцій, але й зацікавити платників у розвитку виробництва, збільшенні оборотів.

Для покриття своїх витрат держава за допомогою, головним чином, фінансово-правових норм регулює відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що належать іншим власникам, до неї.

Але значення мобілізації частини коштів інших власників на користь держави не обмежується виключно функцією забезпечення доходів необхідних державі фондів коштів. За допомогою правового регулювання вказаних процесів держава впливає на весь хід економічного розвитку.