Фінансове право - Роль В.Ф. - 15.2. Особливості та структура валютних правовідносин

Окремим інститутом фінансового права є норми, що регулюють суспільні відносини у сфері здійснення управління грошовим обігом і валютними відносинами.

Валютні правовідносини є специфічним видом фінансових правовідносин, і включають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, а з іншою - різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Даний вид суспільних відносин необхідно розглядати у їх повному обсязі, який включає не тільки розрахункові відносини, що виникають у процесі міжнародної торгівлі та надання міжнародних кредитів, але і містить велику групу відносин, пов'язаних з питаннями формування валютних фондів, які необхідні відповідним суб'єктам для виконання ними своїх функцій.

Якщо оцінювати валютні відносини з погляду врегулювання їх юридичними нормами, то слід зазначити, що по своїй суті вони є комплексними, оскільки підпадають під дію не тільки фінансового, але і інших галузей права. Регулювання цих суспільних зв'язків здійснюється нормами фінансового, цивільного, міжнародного приватного й інших галузей права. Наприклад, правовий статус об'єктів і учасників валютних відносин може регулюватися цивільним правом, міжнародним приватним правом і, частково, міжнародним публічним правом, порядок та умови укладання зовнішньоторговельних і інших договорів (контрактів), істотні умови цих операцій, у тому числі визначення валюти платежу і порядку здійснення розрахунків - міжнародним приватним правом, але сам порядок формування відповідних валютних коштів, необхідних для оплати товарів (робіт, послуг), що імпортуються, або порядок використання валютних надходжень на рахунки відповідних суб'єктів, що, кінець кінцем, приводить до того ж формування валютних фондів, або правовий режим валютних рахунків регулюється нормами фінансового права. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства встановлюється фінансовим, адміністративним і кримінальним правом.

Регулювання валютних відносин здійснюється не тільки різними галузями права, але й різними за своєю природою і юридичною силою актами, якими можуть бути міжнародні угоди й договори, правові звичаї, судові прецеденти, національні законодавства, індивідуальні акти застосування права і зовнішньоекономічні операції. Але, незважаючи на таку різноманітність правових норм, що регулюють дані відносини, провідною галуззю у справі державного управління зі створення та використання валютних фондів є фінансове право.

Як наголошувалося раніше, валютні відносини за своєю суттю є специфічним різновидом фінансово-правових відносин і підтверджується це тим, що вони повністю відповідають найважливішим особливостям фінансових відносин:

1. Валютні відносини складаються у сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з її організовуючою роллю з розподілу та перерозподілу національного доходу в цілях утворення необхідних суспільству валютних фондів. Зазначений процес досить складний і має ряд особливостей. У його ході держава суворо регламентує створення як централізованих, так і децентралізованих валютних фондів. До вказаних валютних фондів відносяться Державний валютний фонд, республіканський (Автономної республіки Крим) валютний фонд, місцеві валютні фонди, які створюються місцевими держадміністраціями, виконкомами місцевих рад, а також валютні фонди суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, суспільних організацій, інших юридичних осіб. Також є всі підстави розглядати валютні фонди як заощадження населення у валютних цінностях, що знаходяться на рахунках або депозитних внесках в установах банків.

2. Безпосередньою підставою для виникнення валютних відносин служить планомірна діяльність, що проводиться державою, з утримання і використання в суспільстві необхідних валютних фондів. Вказані фонди за своїм змістом є грошовими, але з властивою їм специфікою, яка полягає в тому, що гроші в цих відносинах виступають як валюта, як міжнародний платіжний засіб.

3. Об'єктом валютних відносин є валютні цінності, під якими необхідно розуміти предмети, що служать засобом платежу в міжнародних розрахунках або можуть бути сурогатом міжнародних розрахункових коштів, тобто є грошима.

Зовнішня регламентація грошових відносин носить нормативний і фінансовий характер і є єдиною для всіх об'єднань. Отже, якщо фінансові відносини виступають тільки у формі врегульованих правом суспільних відносин, тобто правовідносин, то і суспільні зв'язки, що виникають з приводу формування і використання централізованих та децентралізованих валютних фондів, тобто валютні, як вид фінансових, також є виключно правовідносинами. Без правовідносин валютні відносини не існують і, як будь-які фінансові правовідносини, в механізмі правової дії виконують три функції:

1) указують на коло осіб, на які в конкретній ситуації розповсюджується дія відповідної правової норми;

2) закріплюють конкретну поведінку суб'єктів у сфері мобілізації, розподілу і використання відповідних централізованих та децентралізованих валютних фондів, якої вони повинні дотримуватися;

3) є умовою можливості застосування засобів забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Специфіка соціальних зв'язків, пов'язаних з формуванням і використанням централізованих і децентралізованих валютних фондів, полягає в особливому владно-майновому характері валютних відносин, який виражається в еквівалентному, тобто двосторонньому русі грошової форми вартості між суб'єктами відтворювання. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів суспільства, за допомогою яких можливий міжнародний обмін і фінансова співпраця.

Такий перерозподіл частини специфічних грошових коштів не має на своїй меті безвідплатного вилучення на користь держави частини доходу (прибутку) відповідного суб'єкта, як це відбувається при податковому відношенні, а будується строго на принципі відшкодування, коли відповідний суб'єкт одержує замість частини своїх надходженнь в іноземній валюті еквівалент у місцевій.

Виходячи з вищевикладеного, валютні правовідносини необхідно визначати як врегульовані нормами права комплексні суспільні зв'язки, що носять особливий владно-майновий характер і виникають у процесі організованої державою фінансової діяльності з приводу утворення та використання централізованих і децентралізованих фондів специфічних грошових коштів - валютних фондів.

Застосування норм у сфері регулювання валютних відносин здійснюється на двох рівнях: нормативно-правовому та індивідуально-правовому. Нормативно-правове регулювання полягає у створенні (розробці і затвердженні) правових норм, які регулюють валютні відносини. Індивідуально-правове регулювання охоплює застосування правових норм до певних життєвих обставин, які викликають виникнення, зміну та припинення конкретних валютних правовідносин.

Суб'єкти валютних відносин в Україні діляться на резидентів і нерезидентів.

Резидентами є:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

- дипломатичні, консульські, торгові та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносяться:

- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово знаходяться на території України;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва та ін.), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

- іноземні дипломатичні, консульські, торгові та інші офіційні представництва, міжнародні організації і їх філії, що знаходяться на території України та мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій та фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного регулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які розповсюджується режим ліцензування.