Цивільне право України - Дзера О.В. - Передоручення

Відповідно до ч. І ст. 240 ЦК представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником або якщо представник був змушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Передоручення є передачею представником своїх повноважень іншій особі (заміснику) частково або в повному обсязі. Передоручення здійснюється шляхом видачі представником довіреності заміснику або укладення з ним договору у формі, в яких відповідно до закону мають вчинятися довіреність або договір.

Вимоги до форми довіреності, що видається в порядку передоручення, передбачені в ч. 2 ст. 245 ЦК, згідно з якою довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених ч. 4 ст. 240 ЦК.

Форма договору, що укладається в порядку передоручення, має відповідати формі, в якій вчинено договір, на якому грунтується представництво. Наприклад, передача повноважень представника за договором доручення, укладеного в письмовій формі, має бути здійснена шляхом укладення в простій або нотаріальній формі договору в порядку передоручення.

Передоручення допускається тільки в трьох випадках: а) коли це прямо встановлено договором між представником та особою, яку представляють; б) якщо це встановлено в силу прямої вказівки закону; в) якщо це не передбачено в договорі, але в силу обставин, які склалися для представника (хвороба, відрядження тощо) він вимушений в інтересах охорони інтересів особи, яку представляють, застосувати передоручення.

Зі змісту ч. 1 ст. 240 ЦК випливає неправомірність передоручення повноважень представника, що ґрунтуються лише на довіреності або на акті органу юридичної особи. Довіреність із правом передоручення або в порядку передоручення може бути видана, якщо це встановлено законом або якщо вона грунтується на договорі між представником та особою, яку представляють, в якому встановлено право представника передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі. Тому неправомірним вважатиметься передоручення, передбачене в довіреностях, які зазвичай видаються юридичною особою керівникам філій або представництв. У зв'язку з цим одночасно з видачею довіреності з правом передоручення необхідно укладати договір (доручення, довіреності тощо), на якому грунтується така довіреність, що дасть можливість у майбутньому видавати довіреність у порядку передоручення.

Оскільки відносини представництва мають особистий характер, первинний представник має сповістити особу, яку представляють, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження (його прізвище, ім'я, місце проживання, професійні та моральні якості, якщо вони необхідні для виконання представницьких функцій, інші відомості, які можуть вплинути на здійснення повноважень). Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, так швидко, як не тільки можливо для представника. Представник, який передав повноваження своєму заміснику, зобов'язаний повідомити про це особу, яку представляють, з одночасним повідомленням їй необхідних відомостей про обраного замісника, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення. Тому невиконання цього обов'язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні (ч. 2 ст. 240 ЦК).

Відповідно до ч. З ст. 240 ЦК правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. При передорученні відбувається заміна первинного представника на іншого, який від імені особи, яку представляють, здійснюватиме дії в межах переданого повноваження, тимчасово або протягом усього строку представництва. Тому відносини представництва при передорученні виникають між особою, яку представляють, і особою, якій первинний представник передав свої повноваження (замісником), що дає можливість провести трансмісію правових наслідків за вчиненими замісником правочинами безпосередньо на особу, яку представляють. У зв'язку з цим правочин, учинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки особи, яку він представляє.