Цивільне право України - Дзера О.В. - 5. Поняття та особливості суміжних прав

Виникнення нових можливостей щодо виконання і розповсюдження авторських творів, розвиток техніки і технологій сприяли появі так званих суміжних прав і викликали необхідність їх правової охорони.

Охорона суміжних прав здійснюється на сьогодні відповідно до положень статей 13,41, 54 і 55 Конституції України, ЦК України, ряду інших кодексів, законів України "Про авторське право і суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 р.; "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 23 березня 2000 р., міжнародних конвенцій та угод, а саме: Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. (Паризького акта від 24 липня 1971 р., зміненого 2 жовтня 1979 р.), Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 р., Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 р., Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р.1; положеннями ряду спеціальних законодавчих актів, які регулюють відносини інтелектуальної власності, в тому числі і суміжних прав. Таким чином, поряд з охороною прав авторів творів науки, літератури і мистецтва законодавство України передбачає визнання і охорону прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій ефірного та кабельного мовлення. Суб'єктів авторського права і суміжних прав поєднує творча діяльність, оскільки підґрунтям для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути розповсюджений певним чином: шляхом виконання музичного твору композитора, транслюванням своїх відеограм телекомпанією тощо. Саме через тісний зв'язок цих осіб з правами авторів, вони носять назву суміжних прав. Суміжні права є вторинними порівняно з авторськими правами і можуть виникати і охоронятися лише за умови дотримання авторських прав на твори, які суб'єкти суміжних прав втілюють шляхом виконання, створення фонограми, відеограми тощо. Якщо суб'єкт суміжних прав використовує для створення свого об'єкта інші об'єкти суміжних прав, він повинен дотримуватися також прав відповідних суб'єктів.

Виходячи із зазначеного суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників.

Об'єктами суміжних прав, незалежно від їх призначення, змісту, чинності тощо, а також способу чи форми їх вираження, без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів визнаються: виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення (ст. 449 ЦК України).

Закон України "Про авторське право і суміжні права" у ст. 35 містить уточнення, визначаючи об'єктами суміжних прав: незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження: виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми та відеограми; передачі (програми) організацій мовлення.

Суміжне право виникає, таким чином, внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення: право інтелектуальної власності на виконання - з моменту першого його здійснення; на фонограму чи відеограму - з моменту її вироблення; на передачу (програму) організації мовлення - з моменту її першого здійснення.

Виконання як об'єкт правової охорони - це виступ артиста - виконавця, тобто нематеріальний об'єкт, який відрізняється від твору. Виконанням твору актором є скоріше процес реалізації твору, який був створений автором, і включає всю сукупність елементів, які його складають. Виконавець виступає своєрідним посередником між автором і публікою.

Фонограма як об'єкт охорони - це запис виконання чи інших звуків на матеріальному носії, або, як зазначено у ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). Діяльність виробників фонограм має практичну мету - продовжити короткочасне виконання за допомогою запису. Таке виконання не є творчим внеском в твір, створений автором. Особливістю відеограми є використання під час запису відеотехніки.

Під програмою як об'єктом правової охорони розуміється послідовність звуків чи зображень або звуків і зображень в межах ефірної трансляції чи розповсюдження кабельною мережею, призначеною для того, щоб бути почутою чи побаченою широкою публікою залежно від конкретного випадку.

Передача в ефір - це відтворення звуків і зображень, разом чи окремо, за допомогою дроту чи без, з використанням ефірних хвиль, оптичних волокон, кабельної мережі чи супутника для їх сприйняття публікою.

Суб'єктами суміжних прав є:

виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання;

виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виконавець - це актор, музикант, співак, або інша особа, яка виконує роль, читає чи співає, декламує чи танцює, або іншим способом виконує твори літератури, мистецтва, естрадні твори, пантоміми, а також диригент музичних чи музично-драматичних творів.

Виробник фонограм - фізична чи юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Виробник відеограми - це фізична або юридична особа, яка ініціювала вироблення відеограми і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього).

Організація мовлення - це юридична особа - організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація, які здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (різного роду проміння) у будь-якому частотному діапазоні (з використанням супутників також), а організацією кабельного мовлення - телерадіоорганізація, яка здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (і власного виробництва і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю - провідникового, оптоволоконного чи іншого виду.

Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до закону чи договору, спадкоємці та особи, яким за договором чи законом передані суміжні права.

Права суб'єктів суміжних прав можуть здійснювати за їх дорученням організації колективного управління.

Реалізуючи свої суб'єктивні суміжні права, виконавці повинні дотримуватись прав авторів виконуваних ними творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники відеограм і виробники фонограм мають дотримуватись прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватись прав суб'єктів авторського права, виконавців і виробників фонограм і відеограм.

Для виникнення і здійснення суміжних прав будь-які формальності не вимагаються. Між тим, виконавці і виробники фонограм для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається і латинської літери К у колі - ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена чи назви яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на упаковці.

Критерії виникнення прав у різних суб'єктів суміжних прав різні. Так, право на виконання виникає з моменту першого його здійснення, а строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.

Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом 50 років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. Виробник фонограми, відеограми може володіти суміжними правами на фонограму, відеограму лише у разі отримання дозволу автора і виконавця для включення в фонограму, відеограму виконання твору.

Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організацій мовлення виникає з моменту її першого здійснення. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення. Організація мовлення може володіти суміжними правами на свою передачу (програму) з моменту здійснення передачі організацією мовлення.

Основними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав є право самого виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення на використання об'єкта суміжних прав, а також виключне право дозволяти іншим особам на договірній основі використовувати об'єкт суміжних прав і право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання, а також інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права виконавця - це виключні права на використання виконання і на отримання винагороди за кожний вид використання виконання. Права, якими законодавець наділив виконавця, не є вичерпними. Використанням виконання, зокрема, є: доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; оренда оригіналу чи примірника запису виконання; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею та інші дії, встановлені законом.

За межами цих визначених у ст. 453 ЦК України прав залишилося, наприклад, таке право, як право на розміщення об'єктів суміжних прав в цифровому середовищі, зокрема в Інтернеті, хоча таке право можна розглядати як право на сповіщення.

Форми і способи використання фонограм і відеограм закріплено у ст. 454 ЦК України. Це, перш за все, пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею, а також інші дії, встановлені законом. Таким чином, виробникам фонограм і відеограм належать виключні права на їх використання в будь-якій формі, включаючи право на отримання винагороди за кожний вид використання фонограми. Так, виробник відеограми, фонограми має право на їх пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, зокрема: в цифровій формі і в цифровому середовищі; шляхом постійного і тимчасового розміщення фонограми чи відеограми в електронному середовищі тощо.

У ст. 455 ЦК України визначено права на використання передачі (програми) організації мовлення. Щодо своєї передачі (програми) організація мовлення має виключні права використовувати і (або) дозволяти використання передачі (програми) у будь-якій формі, а також право на отримання винагороди за надання такого дозволу.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є: 1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення; 2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів; 3) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; 4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату, а також інші дії, встановлені законом.