Цивільне право України - Дзера О.В. - Право інтелектуальної власності на сорти рослин

Право інтелектуальної власності на сорти рослин

У процесі свого історичного розвитку людина постійно впливає на навколишнє середовище, змінюючи та пристосовуючи його для задоволення власних потреб та інтересів. Такі зміни торкнулися не лише створення нових об'єктів техніки та технології, поступово людина почала впливати на розвиток природного світу. Результатом творчої діяльності людини можуть бути не лише об'єкти матеріальної сфери (нові чи удосконалені продукти, пристрої, речовини, матеріали тощо), а і виведення нових сортів рослин чи порід тварин з потрібними суспільству ознаками та властивостями. Цілеспрямована інтелектуальна, творча діяльність з виведення нових сортів рослин та порід тварин дістала назву селекційної діяльності.

Процес виведення нового сорту рослини чи породи тварини потребує значних інтелектуальних та матеріальних зусиль, висококваліфікованих кадрів і може тривати не один рік. На відміну від винахідництва, селекційна діяльність спрямована на зміну розвитку природних систем та є за своїм характером є, як правило, більш складною, потребуючи залучення значної кількості фахівців. Часто над виведенням нового сорту тривалий час працюють трудові колективи спеціалізованих установ чи їх підрозділів. Законодавство повито забезпечити надійну охорону результатів такої діяльності, поєднуючи інтереси суспільства в отриманні доступу до нового результату та інтереси селекціонерів у захисті їх особистих та майнових прав на виведені сорт чи породу.

У законодавстві України про селекційні досягнення у цілому створені необхідні правові механізми охорони нових сортів рослин та порід тварин. Однак не можна не відзначити, що, на відміну від системи охорони прав на сорти рослин, у межах якої існує достатньо розгалужене законодавче забезпечення, охорона селекційних досягнень у сфері тваринництва здійснюється лише на підставі ЦК України та статей Закону України "Про племінну справу у тваринництві". Нормативні документи, спрямовані на реалізацію положень Кодексу у частині охорони прав на породи тварин наразі лише перебувають на стадії формування.

Поняття та умови охороноздатності сортів рослин

Правова охорона нових сортів рослин здійснюється нормами гл. 42 ЦК України, Закону України "Про охорону прав на сорти рослин"2, Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961 р.3, та низкою нормативних актів, спрямованих на реалізацію положень Закону4.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" сорт рослин - це окрема група рослин у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів.

Вона може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів; може бути вирізнена з будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з ознак сорту.

Може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Різновидами сорту, що можуть отримати правову охорону, є клон, лінія, гібрид першого покоління та популяція.

Для отримання правової охорони сорт рослин має відповідати сукупності певних умов, визначених у законодавстві, тобто бути новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

Новизна сорту означає, що до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання.

Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався:

- із зловживанням на шкоду заявнику;

- на виконання договору про передачу права на подання заявки;

- на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту;

- на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо біологічної безпеки чи формування реєстру сортів;

- як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання.

Вирізняльність сорту означає, що за проявом своїх ознак сорт має чітко відрізнятися від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт може бути визнаним загальновідомим, якщо:

- він поширений на певній території в будь-якій державі;

- відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації;

- він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

- йому надана правова охорона або він внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі.

Однорідність сорту має місце, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Стабільність сорту - це його властивість, що полягає в тому, що основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, наприкінці кожного такого циклу.

Сорт може бути зареєстрованим в Україні, тобто отримати правову охорону за сукупності таких умов:

1) сорт є охороноздатним, тобто йому притаманні ознаки новизни, вирізняльності, однорідності та стабільності,

2) сорт є придатним для поширення в Україні;

3) сорту присвоєно назву, достатню для його ідентифікації з урахуванням положень чинного законодавства.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він придатний для правової охорони, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, заподіяння шкоди тваринному і рослинному світу, довкіллю.

Кожний сорт повинен мати свою назву, яка дозволяє його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту того самого чи спорідненого виду в Україні і державах-учасницях Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961 р.

Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр. При цьому назва сорту не повинна суперечити принципам гуманності і моралі, складатися тільки з цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу, або бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати з назвою сорту, права на який набуті в Україні чи в іншій державі-учасниці Конвенції 1961 р.

Лише у сукупності зазначених умов сорт рослин може отримати правову охорону як об'єкт права інтелектуальної власності.