Цивільне право України - Харитонов Є.О. - 1. Основні категорії спадкування

Глава 35. Загальні положення про спадкування

1. Основні категорії спадкування

Спадкове право тісно пов'язане з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, яке знаходиться на праві власності та інших речових правах. Вони є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування один зі способів набуття майнових прав, що зближує його з зобов'язальним правом. Тому спадкове право є однією з важливих підгалузей цивільного права і займає проміжне місце між речовим та зобов'язальним правом.

До основних понять спадкового права належать відповідні категорії, основні з яких наводяться нижче.

Спадкування - перехід майна після смерті його власника до інших суб'єктів за однією з двох підстав - за заповітом (тестаментом) або за законом.

Спадкове право - сукупність правових норм, які визначають підстави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб'єктів цивільного права.

Право спадкування у суб'єктивному сенсі - це право учасника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи.

Право спадкування у об'єктивному сенсі - сукупність правових норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові відносини).

Спадкодавець - людина (фізична особа), після смерті якої залишилося майно, стосовно якого відбувається спадкування.

Спадкоємці - учасники цивільних відносин, до яких переходить у встановленому порядку майно спадкодавця.

Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина, - це сукупність прав і обов'язків померлого.

Наступництво при спадкуванні - перехід прав і обов'язків від одного учасника цивільних відносин до інших.

Універсальне наступництво при спадкуванні - перехід до спадкоємців усіх прав й обов'язків спадкодавця.

Сингулярне наступництво при спадкуванні - перехід до окремих осіб лише прав спадкодавця, не обтяжених обов'язками.

Відкриття спадщини - виникнення у спадкоємців права на набуття спадщини, яке відбувається в день смерті спадкодавця.

Набуття спадщини - її прийняття шляхом вчинення передбачених законом дій.

Заповіт - розпорядження власника своїм майном на випадок смерті шляхом одностороннього волевиявлення (правочину), на підставі якого виникають права і обов'язки у спадкоємців.

Спадкування за законом - спадкування, що настає в порядку, встановленому законом, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спадщини.

Черга спадкоємців за законом визначені у законі особи, які закликаються до спадкування одночасно (на рівних засадах).

Спадкова трансмісія - перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи-спадкоємця, яка померла після відкриття спадщини, але до її прийняття.

Спадкування за правом представлення - передача при спадкуванні за законом спадкової частки померлого спадкоємця зазначеним у законі особам - онукам, дідусям, бабусям тощо в разі, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини.

Заповідальний витка з (легат) - розпорядження спадкодавця в заповіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі - відказоодержувача.

Фідеїкоміс (доручення совісті) - доручення спадкодавця спадкоємцю виконати щось на користь третьої особи, зроблене без дотримання спеціальних формальностей.

Спадкування за системою парантел - закликання до спадкування групи кровних родичів, яка утворюється загальним пращуром та його низхідними. Перша парантела включає самого спадкодавця та його низхідних, друга - батьків спадкодавця та їх низхідних тощо. Застосовується в законодавстві низки країн центральноєвропейської системи приватного права.

Договір про спадщину - домовленість про призначення спадкоємця чи встановлення легату. Сторонами такого договору є спадкодавець та спадкоємець чи третя особа (українським цивільним законодавством не передбачений). Слід відрізняти від спадкового договору.

Спадковий договір - домовленість, за якою одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача (глава 90 ЦК).