Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Зміст договору про надання послуг

У зобов'язаннях по наданню послуг результат невіддільний від діяльності виконавця, а процес споживання послуги здійснюється, як правило, в момент її надання, тому важливе значення має особистість самого виконавця в аспекті його професіоналізму, індивідуальних даних, досвіду, знань тощо. Тому в якості загального правила ст. 902 ЦК України передбачає обов'язок надати послугу особисто. Разом з тим, зобов'язання по наданню послуг не набувають особисто-довірительного характеру, оскільки у відносинах замовника і виконавця відсутній будь-який особистий зв'язок. Головне полягає в тому, що замовника цікавить не послуга як така, а послуга, що надається конкретним спеціалістом. Наприклад, клієнт звернувся за консультацією до відомого адвоката, а той доручив консультацію своєму помічнику. Незалежно від якості консультації замовника цікавила думка власне адвоката.

Відповідно до ст. 780 ЦК України в якості загального правила не допускає покладення виконання обов'язків за договором на іншу особу, оскільки з особистістю виконавця тісно пов'язаний процес виконання, його результат та якість послуги. І тільки за умови, що в договорі прямо передбачена можливість покладення виконання на третю особу, таке покладення є можливим. У цьому дістає вияв також відмінність інституту послуги від інституту підряду, де передбачено протилежне. Наприклад, якщо на стороні виконавця виступає юридична особа, то послуга може бути надана будь-яким кваліфікованим спеціалістом, що працює на цьому підприємстві. Проте в договорі може бути застережено, що зобов'язання повинно бути виконане конкретною особою. Наприклад, звертаючись в автошколу, можна домовитись, що навчання буде проводити конкретний інструктор.

Незалежно від того, що термін особистого виконання пов'язують, як правило, з фізичною особою, він повною мірою торкається і юридичних осіб. Отже, нематеріальні послуги нерозривно пов'язані з особистістю виконавця. З цього випливає, що переведення боргу чи інший спосіб переміни осіб у зобов'язанні на стороні виконавця послуги за загальним правилом не допускається.

Разом з тим, спеціальна норма, що регулює питання участі у зобов'язанні кількох кредиторів або кількох боржників (ст. 540 ЦК України), повністю поширюється і на зобов'язання про надання послуг. Так, якщо у зобов'язанні на стороні виконавця виступають одночасно двоє чи більше осіб, то при неподільності предмета зобов'язання вони повинні визнаватися щодо замовника солідарними боржниками стосовно обов'язку надати йому певну послугу і, відповідно, солідарними кредиторами щодо права вимагати прийняття та оплати послуги. Якщо предмет послуги є подільним, то кожен із зазначених учасників набуває права і несе обов'язки щодо замовника лише в межах своєї частини.

Сторони за договором про надання послуг можуть передбачити право виконавця покласти виконання на іншу особу. Це може відбуватися як шляхом включення такої дозвільної умови в основний договір, так і в результаті укладення додаткової угоди. Відносини між виконавцем та третьою особою можуть регламентуватися окремим договором або ж включенням останньої в основний договір на правах сторони (ч. 4 ст. 626, ч. 2 ст. 268 ЦК України). У цьому разі кредитор повинен прийняти за боржника виконання іншою особою. Якщо третя особа, включена в якості сторони в основний договір, відмовиться від виконання зобов'язання, це позбавляє виконавця можливості застосовувати п. 2 ст. 902 ЦК України. Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 528 ЦК України у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Таким чином, дозволивши виконавцю покласти обов'язок по наданню послуги на іншу особу, замовник має право вимагати надання послуги як від виконавця, так і від третьої особи. Але в будь-якому випадку відповідальним за виконання в повному обсязі залишається генеральний виконавець.

Оскільки договір про надання послуг презюмується як оплатний, серед умов договору має міститися положення про ціну чи способи її визначення. Ціна за договором про надання послуг поділяється на дві частини: плата за Саму діяльність та відшкодування витрат. Такий поділ ціни має значення, коли йдеться про розрахунки за о платними чи безоплатними договорами. За оплатним договором виконавцеві оплачуються і діяльність, і витрати. Ціна в договорі послуг може визначатися прейскурантами, тарифами, які, як правило, виходять від самого виконавця або містяться в підзаконних нормативних актах. Наприклад, наказ Держкомзв'язку України від 7 червня 2002 р. "Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошових допомог", "Про затвердження Єдиного тарифу на послуги, пов'язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї", затверджений постановою КМ України від 16 квітня 1993 р. Якщо таке положення відсутнє і, разом з тим, відсутнє положення про безоплатність договору, то ціна визначається за правилами "звичайних цін", які склалися на дані послуги на момент укладення договору (ст. 632 ЦК України).

У ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачається обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, передбаченими в договорі. Аналогічно як і ціна, строки та порядок внесення плати можуть визначатися в договорі. Проте загальними правилами, які застосовуються в певних сферах діяльності по наданню послуг, можуть передбачатися загальні для всіх замовників правила строків та порядку оплати. Наприклад, надання комунальних послуг оплачується в 10-денний термін після отримання рахунка, але не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим періодом. Або щодо регламентації порядку оплати - Положення "Про порядок оплати послуг по оформленню документів на право виїзду за кордон і послуг, пов'язаних з в'їздом іноземних громадян в Українську РС-МРО" від 11 липня 1991 р. Зобов'язання з надання послуг повинно бути оплачене в гривнях. У відповідності до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначений еквівалент в іноземній валюті, то сума в гривнях визначається за офіційним курсом на день платежу. Використання іноземної валюти при розрахунках на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На відміну від встановленого договором підряду, виконавець послуги не несе ризик недосягнення результату. Пояснюється це тим, що в силу самого характеру послуги досягнення результату виконавцем не гарантується. Укладаючи договір, замовник повинен усвідомлювати, що ризик випадкового невиконання послуги замовник бере на себе. Стаття 906 ЦК закріплює загальне правило відповідальності за вину. Тільки за наявності вини виконавець несе відповідальність за невиконання договору про надання послуг. За такої ситуації (за відсутності непереборної сили чи вини замовника), якщо інше не передбачено договором чи законом, виконавець повністю втрачає право на оплату, а якщо вона була раніше виплачена, то, як правило, повинна бути повернена. У випадку, коли неможливість виконання виникла з незалежних від сторін обставин, обов'язок по оплаті не повинен виникати. Проте, якщо замовник уже приступив до надання послуги, то частину наданої послуги уже неможливо повернути, і тому законодавець зобов'язує замовника оплатити виконавцеві розумну плату. Поняття "розумна плата" слід тлумачити як фактичні витрати, які поніс виконавець до настання певних обставин. Коли невиконання обов'язків за договором виникло з вини замовника, - він зобов'язаний заплатити виконавцю плату в повному обсязі. Відступити від такого положення можна, лише передбачивши інше в самому договорі, або ж коли інше передбачено законом. За наявності змішаної вини (вини обох сторін) суд може зобов'язати замовника виплатити виконавцю вказану в договорі вартість робіт лише частково.

Презюмуючи оплатність надання послуг (ст. 901 ЦК України), законодавець в першу чергу мав на увазі послуги, що надаються в сфері підприємництва або ж суб'єктами підприємницької діяльності в сфері обслуговування. Проте послуги можуть надаватися і безоплатно, як, наприклад, за договором доручення. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені витрати. Звідси слід дійти висновку, що оплата за саму діяльність виконавця замовником не вноситься. Фактичні витрати носять компенсаційний характер і, як правило, полягають в оплаті затрачених матеріальних ресурсів. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід оцінювати тільки ті, які були необхідними для виконання (чи часткового виконання) укладеного договору і не виходили за межі розумних затрат і які можна доказати. Тільки за такої умови може йтися про безоплатність договору про надання послуг. На відносини, що випливають з цього виду договору, поширюються всі положення глави 63 ЦК України, окрім тих, які торкаються ціни, строків та порядку оплати за договором. Крім того регулювання питань відповідальності сторін за договором про надання послуг залежить від оплатності чи безоплатності договору (див. ст. 906 ЦК України). Особливість зобов'язань з оплатного надання послуг полягає також у тому, що виконавцю можуть авансом виплачуватись кошти, необхідні для надання послуги. Включення такої умови в договір та її виконання з боку замовника може слугувати підставою для одностороннього розірвання договору.

Положення про відшкодування фактично понесених витрат законодавець поширює також на такі випадки невиконання договору про надання безоплатних послуг: 1) невиконання зобов'язань за договором виникло з вини замовника або 2) невиконання зобов'язань за договором виникло внаслідок непереборної сили. Іншими словами, тільки вина виконавця позбавляє його права на отримання відшкодування понесених витрат при виконанні договору про надання безоплатних послуг, що виступає у формі цивільно-правової санкції.

У першому випадку положення про відшкодування фактично понесених витрат набуває форми відповідальності, і це є поширенням на ці правовідносини загальних положень про цивільно-правову відповідальність, яка наступає за вину (ст. 614 ЦК України). При цьому особа, яка порушила зобов'язання, доводить відсутність своєї вини. Ризик понесених витрат при невиконанні зобов'язання внаслідок непереборної сили несе замовник. Під непереборною силою розуміють зовнішні та надзвичайні події, яких не було під час підписання договору, які виникли незалежно від волі Сторін, виникненню та дії яких Сторони не могли протидіяти заходами та засобами, застосування яких слушно вимагати та очікувати від сторони, яка підпала під дію непереборної сили. Непереборною силою визнаються, але не обмежуються ними такі події: землетруси, повені, пожежі, епідемії, аварії на транспорті, бойові події, війни, страйки, громадянські безпорядки, втручання влади, ембарго. Інститут непереборної сили в цивільному праві є підставою для звільнення від відповідальності, але у зазначеному випадку йдеться про відшкодування виконавцеві всіх понесених фактичних витрат. І тільки в одному випадку за договором про надання безоплатних послуг ризик понесених витрат покладається на виконавця - за наявності в його діях вини.

Обов'язок виконавця за договором про надання платних послуг може бути конкретизований шляхом описання тієї послуги, яка повинна бути надана, визначенням місця і строку її виконання. Отже, однією з важливих умов договору оплатного надання послуг є строк. Оскільки законодавством не передбачено спеціальних правил про строки виконання зобов'язання з оплатного надання послуг, застосовувати у відповідних випадках належить загальні положення зобов'язального права. Поняття строку закріплено в ст. 251 ЦК України, де в ч. 1 зазначається, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Процес надання послуги та її результат невіддільні, тому без визначення такої обставини, як строк, надати послугу неможливо. Це підтверджується і тим, що окремої процедури передачі-прийняття послуги не існує і на замовника не покладається обов'язок прийняти діяльність виконавця. Оскільки послуга - це діяльність, то в договорі про надання послуг повинні зазначатися початок і закінчення надання послуги, а за погодженням сторін - також і проміжні (етапні) строки надання послуги. Зміна зазначених у договорі оплатного надання послуг кінцевого і проміжних строків можлива лише у випадках і в порядку, передбачених у договорі. Виконавець за договором оплатного надання послуг несе відповідальність за порушення як початкового і кінцевого, так і проміжних строків надання послуг, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами чи в договорі.

З врахуванням специфіки надання певних послуг у різних сферах економіки договором або нормативними актами виконавець може брати на себе зобов'язання в межах дії договору надавати послуги за вимогою замовника, наприклад послуги міжміського зв'язку. Початок і загальна тривалість послуги будуть визначатися замовником. Нормативними актами також можуть передбачатись граничні терміни надання послуги, наприклад, Правилами поштового зв'язку передбачені граничні строки доставки поштової кореспонденції.

При цьому наслідки прострочення виконання за договором настають при недотриманні будь-якого із зазначених строків.