Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Глава 48. Кредитний договір

1. Поняття та окремі види кредиту

Банківська система України шляхом надання кредитів організовує та обслуговує рух фінансового капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит грошових коштів. Для кредиту велике значення має така його економічна характеристика, як зворотний рух вартості.

Юридична природа комерційного кредитування характеризується можливістю авансування, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг.

Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що правовим діям однієї сторони, зумовленим передодням у власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, кореспондуються правові дії другої сторони щодо передачі товару, виконання робіт або надання послуг. Суб'єктами комерційного кредитування можуть виступати будь-які юридичні особи та фізичні особи-підприємці. На відміну від надання позики або банківського кредиту, комерційне кредитування не може бути оформлене як самостійна договірна конструкція. Здійснюється комерційне кредитування в межах відповідного зобов'язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг. Наприклад, на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, комерційний кредит може бути наданий покупцем продавцю у формі авансу або попередньої оплати товарів і навпаки - продавцем покупцю шляхом відстрочення або розстрочення оплати товарів. При цьому товар, що передається продавцем покупцеві, може належати до категорії як родових, так і індивідуально визначених речей.

До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК України, що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. Цією нормою встановлюється правило про те, що надання комерційного кредиту можливе лише у зв'язку з виконанням певного зобов'язання.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків; залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках; залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки на вимогу та строкові; міжбанківські кредити та кошти, одержані віл випуску цінних паперів. Принцип здійснення діяльності банка в межах реально залучених ресурсів вимагає створення відповідних договірних конструктивних форм, що могли б забезпечувати належне регулювання кредитних відносин з використанням певного інструментарію - банківських операцій.

Як правило, терміни "кредит", "кредитна операція", "кредитування" вживаються як рівнозначні за своїм змістом і відображають одночасно дві сторони одного явища: для кредитодавця відповідна операція означає розміщення тимчасово вільних коштів на умовах повернення тієї ж суми, з точки зору позичальника Йдеться про залучення ним коштів з правом розпорядження ними.

На відміну від інших кредитодавців, банк, як правило, надає грошові кошти, що не належать йому на праві власності. Це кошти, що залучені банком від його клієнтів. Більш того, банківський кредит обтяжений правами вимоги з боку клієнтів банку (у випадку ліквідації банку ці вимоги включаються в ліквідаційну масу).

Предметом кредитного договору, як правило (за винятком комерційного кредиту), є грошові кошти (кредит). Особливістю кредитного договору є те, що гроші, які є предметом кредитного договору, можуть надаватись у національній та іноземній валюті; у готівковій та безготівковій формі. Це, в свою чергу, впливає на характер кредитних правовідносин, метою яких є виникнення та належне виконання грошового зобов'язання.

У вузькому значенні під поняттям кредит можна розглядати, з одного боку, певну суму грошових коштів, що банк зобов'язується надати позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених кредитним договором і яка підлягає поверненню разом з відсотками, що нараховуються на неї. З іншого боку, кредит - це отримана позичальником від банку на підставі кредитного договору грошова сума, яка у тому самому розмірі підлягає поверненню разом з нарахованими на неї відсотками.

У широкому розумінні кредит - це правовідносини кредитодавця (банка або іншої фінансової установи) та позичальника в зв'язку з виникненням, виконанням, забезпеченням виконання та припиненням грошових зобов'язань за кредитним договором. Такі відносини називаються кредитними правовідносинами. Об'єктом кредитних правовідносин можуть виступати гроші як особливий різновид речей або майнові права, що пов'язані з переказом суми кредиту у безготівковій формі.