Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Підстави списання коштів з рахунка

Загальне правило про списання грошових коштів за договором банківського рахунка передбачає, що банк може здійснити списання з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірним списанням визнається списання грошей, що здійснюється банком на підставі доручення його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі. Форма розпорядження на списання грошових коштів міститься в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22і.

Підставами для списання грошових коштів з рахунка клієнта без його розпорядження є рішення суду про списання грошових коштів з рахунка клієнта або передбачені договором банківського рахунка між банком і клієнтом випадки.

Тривалий час дискусія точилася навколо проблеми щодо можливості списання з рахунка клієнта банку грошових коштів на підставі платіжної вимоги органу державної податкової служби. Це питання необхідно розглядати, враховуючи такі правові каденції виникнення відповідних відносин: законодавче регулювання відносин; суб'єктний склад відносин, функції та компетенцію суб'єктів; правову природу відносин суб'єктів; юридичну природу рахунка.

Підставою правового регулювання відносин за участю банку та органу державної податкової служби стосовно списання коштів з рахунка клієнта є норми статей 6, 19, 41, 55, 56, 64, 67 Конституції України, статей 1068, 1071-1073, 1076 ЦК України, статей 341-343 ГК України, відповідні норми спеціальних законодавчих актів, якими є закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про виконавче провадження", "Про державну податкову службу в Україні", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до п. 7.1.4 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами НБУ (Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюті тощо) та договорами, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відносини банку та його клієнтів є цивільно-правовими, разом з тим щодо питань оподаткування органи державної податкової служби і клієнти банку регулюють свої відносини на підставі норм публічного права. Крім того, відносин підпорядкування між банком та органом державної податкової служби щодо клієнта банку немає.

З огляду на вищезазначене, у банківської установи відсутні правові підстави виконувати розпорядження органів державної податкової служби щодо списання з рахунків клієнтів банку грошових коштів на підставі платіжної вимоги. Дії банку, спрямовані на виконання такого розпорядження, є неконституційними та незаконними. Пропонуючи банку виконувати відповідні розпорядження, органи державної податкової служби виходять за межі своїх повноважень, встановлених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Цивільним кодексом України передбачена черговість списання грошових коштів з рахунка'.

Сторони договору банківського рахунка можуть передбачити порядок виконання розрахункових документів. Якщо у договорі відсутній такий порядок, то банк виконує розрахункові документи відповідно до календарної черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів, достатніх для задоволення вимог, що ставляться до рахунка клієнта.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта у черговості, встановленій ч. 2 ст. 1072 ЦК.

Пріоритет надається виконанню судових рішень. Першочергово виконуються судові рішення про задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (статті 1195,1196, і 199,1200 ЦК України), а також вимог про стягнення аліментів (гл. 15 Сімейного кодексу України).

Списання грошових коштів за рішенням суду здійснюється банком при отриманні від державного виконавця платіжної вимоги про примусове стягнення коштів, яка оформлюється на підставі виконавчого документа. Якщо платник має декілька рахунків в одному і тому самому банку, списання коштів здійснюється з рахунка, який зазначений у виконавчому документі.

У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачені загальні правила щодо обчислення строків переказу і зарахування грошових коштів на рахунки клієнта банка. Міжбанківський переказ виконується у термін до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання доручень клієнтів.

Стаття 1073 ЦК України передбачає правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. При цьому правові наслідки виникають у таких випадках:

- банком порушено порядок зарахування грошових коштів на рахунок клієнта (тобто кошти зараховані пізніше наступного дня після одержання відповідного платіжного документа);

- кошти безпідставно списані банком з рахунка клієнта;

- банк порушив розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка.

При вчиненні будь-якого з названих порушень банк повинен негайно (в день виявлення порушення) після виявлення порушення відповідно зарахувати суму на рахунок клієнта або перерахувати грошові кошти з його рахунка належному отримувачеві. Якщо при цьому відбулось прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з'являється підстава вимагати відповідно до ст. 625 ЦК України сплати відсотків та відповідно до ст. 623 ЦК України відшкодування завданих збитків, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачені спеціальні норми щодо відповідальності банків при здійсненні переказу.

Так, при виявленні порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачеві пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення за умов, що загальна сума не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед одержувачем.

У випадку порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платникові пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними'.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платникові цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав гроші з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платникові пеню у розмірі відсоткової ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Слід зазначити, що у ЦК України не передбачені правові наслідки у випадку помилкового списання банком грошей з рахунка клієнта. У такому випадку необхідно застосовувати положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яке передбачає: у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму грошей з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі відсоткової ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відшкодування банком завданих збитків унаслідок неналежного виконання операцій за рахунком клієнта здійснюється відповідно до правил, передбачених ст. 624 ЦК України.

Банк відповідає за своїми зобов'язаннями і не може обмежувати права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. Таке обмеження можливо лише за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Банк звільняється від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі арешту грошових коштів, що знаходяться на рахунку клієнта, або зупинення операцій за його рахунком, які застосовуються виключно на підставі рішення суду. Звільнення грошових коштів з-під арешту та відновлення операцій по рахунку можливо також лише на підставі рішення суду.

У цивільному судочинстві арешт грошових коштів або зупинення операцій по рахунку може застосовуватися як спосіб забезпечення позову, який оформлюється ухвалою суду або господарського суду.

Арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку клієнта, передбачає тимчасове припинення витратних операцій в межах певної грошової суми, що зазначена у рішенні суду.

Зупинення операцій за рахунком клієнта застосовується за необхідності обмежити проведення окремих витратних операцій. Наприклад, зупинення операцій за рахунком відповідно до рішення суду не стосується здійснення податкових платежів.