Цивільне право. Том 2 - Борисова В.І. - 3. Припинення договору позички

Реальність або консенсуальність конкретного договору позички не впливає на комплекс обов'язків користувача.

Користувач зобов'язаний:

І) користуватися річчю за її призначенням або відповідно домети, визначеної у договорі. Мета використання предмета позички може бути визначена сторонами в договорі. Проте у разі відсутності спеціальної домовленості належним буде визнано використання речі відповідно до її звичайного призначення, що виникає з її суті;

2) здійснювати звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої в користування. Законодавець не дає визначення "звичайним витратам", тому дане завдання повинна бути вирішене в результаті систематичного тлумачення чинного законодавства. Через вищевикладене обгрунтування до змісту досліджуваного терміна не входить капітальний ремонт, проведення якого є обов'язком позичкодавця. Уявляється, що до "звичайних витрат щодо підтримання належного стану речі, переданої в користування", слід відносити: а) витрати на проведення поточного ремонту речі; б) витрати по утриманню предмета позички; в) витрати, пов'язані з використанням речі, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів (експлуатаційні витрати);

3) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором. Отже, за наявності згоди позичкодавця користувач може передавати предмет позички в користування третім особам за договором найму (оренди) або субпозички.

Порушення користувачем вищевикладених в пп. 1 3 обов'язків надає позичкодавцю право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків (ч. 2 ст. 834, ст. 623 ЦК);

4) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання (п. З ч. 2 ст. 833 ЦК). Слід зазначити, що норма, яка охоплює аналізований обов'язок користувача, містить очевидну помилку. Безоплатне користування річчю, здійснюване за договором позички, полягає у вилученні її корисних властивостей, а зазначений процес неодмінно пов'язаний із зносом предмета договору. Тому повернення речі після закінчення строку договору позички "в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання", представляється неможливим. Необхідність постійного вдосконалення чинного законодавства вимагає внесення змін до п. З ч. 2 ст. 833 ЦК. Як один із варіантів може бути запропонована така редакція п. З ч. 2 ст. 833 ЦК: користувач зобов'язаний "повернути річ після закінчення строку договору у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі".

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати ЇЇ примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК).

Передача речі в позичку не обмежує її власника в можливості вільного розпорядження своєю власністю протягом строку дії договору, не припиняючи при цьому зобов'язального правовідношення. Відповідно до ч. 1 ст. 832 ЦК позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця. Інакше кажучи, праву безоплатного користування за договором позички властива ознака слідування за річчю.

При розпорядженні своїм майном шляхом його продажу власник (позичкодавець) не обмежений у виборі покупця якими-небудь домаганнями з боку користувача. Згідно із ч. 2 ст. 832 ЦК користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому в користування1. У разі продажу позичкодавцем предмета договору позички, який укладено без визначення строку, покупцеві речі, переданої у користування, надається право вимагати розірвання договору. Користувач має бути заздалегідь повідомлений про розірвання договору у строк, що відповідає меті позички.

3. Припинення договору позички

Правовідношення, що породжується договором позички, може бути припинене як на загальних підставах припинення зобов'язань (гл. 50 ЦК), так і через спеціальні правоприпиняючі юридичні факти, що закріплені в статтях 834-835 ЦК:

І. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК).

Безоплатні договори, до яких належить і позичка, є винятком із загального правила про оплатність договірних відносин. їх існування значною мірою обумовлене особливими особовими взаєминами контрагентів, що відкладає свій відбиток на виникнення і розвиток зобов'язання. Надзвичайно часто договір позички є результатом прояву дружньої прихильності позичкодавця до користувача або способом здійснення благодійної діяльності першого з них. Тому вищезазначена норма пояснюється тим, що для позичкодавця однією з найважливіших обставин, що визначили ухвалення рішення про передачу своєї власності в безоплатне користування, була особа майбутнього користувача. Подібне відношення автоматично не поширюється на правонаступників користувача - фізичної особи, із смертю якого договір позички припиняється. Проте винятки з даного правила можуть бути передбачені позичкодавцем в договорі.

II. Користувач має право повернути річ, передану йому в користування, у будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

III. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) у результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Дії, вказані вище у пп. 2-4, є порушенням користувачем позичкового зобов'язання, тому при розірванні договору позичкодавець може вимагати відшкодування завданих збитків.

IV. Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.