Цивільний процес України - Логінов О.А. - 4. Повноваження апеляційного суду

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними іі допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

і) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду (ч. 1 ст.307 ЦПК).

Розглянемо кожне повноваження детальніше.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, про що постановляє відповідну ухвалу, і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а зазначені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вилинули на суть ухваленого рішення.

Законне, обгрунтоване та правильне по суті іі справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних ліпне формальних міркувань (ч. 2 ст. 308 ЦПК). До недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не виливають па суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні, тощо.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що втягненими; невідповідність висновків сулу обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи повноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу (ч. 1 ст. 309 ЦПК).

Неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, тощо.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо.

Висновки суду вважаються не відповідними обставинам у разі коли останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з них є неправильними.

Порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на розглянуті правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумачення закону, який, хоч і підлягав застосуванню, однак його зміст і сутність сприйняті неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, наприклад: порушення вимог ст. 59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування; необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст. 60 ЦПК); порушення вимог ст. 215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, коли помилки у неправильно прийнятому рішенні можна усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються його окремих частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, яка підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо.

Апеляційний суд постановляє ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду з підстав, визначених ст. 205 ЦП К (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; сторони уклали мирову угоду тощо) і ст. 207 ЦПК (заяву подано недієздатною особою; заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, тощо).

Разом з тим, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 6, 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК (ст. 310 ЦПК).

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право: 1 ) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін; 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. Апеляційний суд застосовує таке повноваження, якщо встановлює відсутність між стягувачем і боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена ч. 1 ст. 96 ЦПК; 3) змінити судовий наказ (ч. З ст. 307 ЦПК).

Ухвали апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін, а також про скасування судового наказу є остаточними і оскарженню не підлягають.

Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до ч. 2 ст. 307 ЩІК може застосувати одне з таких повноважень'. 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення; 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для застосування останнього повноваження є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, або недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції

вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. (Див. рис. 24)