Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - 1. Поняття, мета та завдання провадження у справі до судового розгляду

1. Поняття, мета та завдання провадження у справі до судового розгляду

Провадження у справі до судового розгляду — це самостійний етап цивільного судочинства, що складається з низки процесуальних дій, які вчиняються після відкриття провадження у справі з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Главою 3 "Провадження у справі до судового розгляду" розділу НІ ЦПК фактично започатковано нову стадію цивільного процесу з попереднім судовим засіданням. Необхідно звернути увагу на термінологічну відмінність, зокрема в ст. 1 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та "своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ", а в ч. 1 ст. 130 ЦПК зазначається, що мстою попередньою судового засідання є забезпечення, поміж іншого, "швидкого вирішення справи".

Термін "своєчасний розгляд і вирішення справи" є більш вірним і вдалим, аніж "швидке вирішення справи", оскільки вказує на вимогу до суду на дотримання строків вчинення процесуальних дій. Тоді як "швидке вирішення справи" можливе і з порушенням встановлених законом строків, оскільки це поняття є відносним.

Проведення попереднього судового засідання не є обов'язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі (ч. 7 ст. 130 ЦПК) залежно від її складності, за винятком випадків, установлених нормами ЦПК. Так, ураховуючи особливості провадження, попереднє судове засідання не проводиться у наказному та в окремому провадженнях, а також при вирішенні скарг на дії державного виконавця, клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів. Однак у справах окремого провадження, зокрема при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою чи про відновлення прав на втрачені цінні папери, здійснюються певні підготовчі дії, визначені законом (ст.ст. 239, 248, 262 ЦПК).

Підготовка цивільних справ до судового розгляду, в тому числі призначення та проведення попереднього судового засідання, може бути проведена також при новому розгляді після скасування ухваленого судового рішення судом вищої інстанції та після скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами залежно від підстав скасування. Певні підготовчі дії можуть бути здійснені й після відновлення зупиненого (ст. 204 ЦПК) провадження у справі (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду").

Аналіз глави 3 "Провадження у справі до судового розгляду" розділу III ЦПК вказує на те, що провадження у справі у зазначеній стадії починається з моменту постановлення суддею ухвали про відкриття провадження у справі і продовжується до постановлення ухвали про призначення справи до судового розгляду. Таким чином, зазначена стадія процесу умовно поділяється на 3 частини (етапи): 1) вступну (початковий етап); 2) основну: 3) заключну.

Так, вступною частиною (початковим етапом) провадження у справі до судового розгляду є норма ст. 127 ЦПК. Відповідно до неї після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі — копія позовної заяви.

Проведення судом окремих процесуальних дій, які мають характер підготовчих, може мати місце й до прийняття ним позовної заяви (заяви). Так, допускається забезпечення доказів та забезпечення позовної заяви до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі (ч. З ст. 133, ч. 4 ст. 151 ЦПК). Водночас не можна визнати правильним здійснення таких процесуальних дій до відкриття провадження у справі у випадках, не передбачених законом.

Проведення попереднього судового засідання (ст. 130 ЦПК) відбувається на стадії провадження у справі до судового розгляду як його процесуальна форма і є другою — основною частиною — цієї стадії процесу.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 130 ЦПК, мета попереднього судового засідання передбачає, що: а) суд вживає заходів до примирення сторін; б) якщо вони не дадуть належних результатів — забезпечує розгляд цивільної справи по суті в "розумні строки".

Для реалізації першої частини мети попереднього судового засідання — вжиття заходів до примирення сторін — суд спочатку повинен з'ясувати: 1) чи не відмовляється позивач від позову; 2) чи визнає позов відповідач; 3) чи не бажають сторони укласти мирову угоду або 4) передати справу на розгляд третейського суду. Якщо буде встановлена одна із зазначених обставин, суд вже під час провадження у справі до судового розгляду може відповідно до ст.ст. 174—175 ЦПК ухвалити рішення у справі (при визнанні позову відповідачем), ухвалу про закриття провадження у справі (при відмові позивача від позову чи укладенні сторонами мирової угоди) або ухвалу про залишення заяви без розгляду (при укладенні сторонами договору про передачу справи на розгляд третейського суду).

У разі, коли примирення сторін не буде урегульовано, далі метою попереднього судового засідання стає друга її частина — забезпечення розгляду цивільної справи по суті в "розумні строки". Для її досягнення здійснюється підготовка справи до судового розгляду, яка має важливе значення для якісного вирішення справи під час судового розгляду. Суд вирішує, зокрема (ч. 6 ст. 130 ЦПК), такі основні завдання:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;

5) визначає час і місце судового розгляду та повідомляє про це всіх учасників справи.

За винятком визначених у законі випадків суди зобов'язані перейти до розгляду цивільної справи по суті тільки після того, як вчинено усі дії, передбачені нормами ЦПК, що дають можливість своєчасно і правильно вирішити пред'явлені вимоги, тобто після закінчення належно проведеного провадження у справі до судового розгляду.

Щодо третьої — заключної частини — стадії підготовки справи до судового розгляду, для неї є обов'язковим постановлення ухвали за результатами попереднього судового засідання, в якій зазначаються процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду (ч. 10 ст. 130 ЦПК).

Слід зазначити, що відсутність у справі ухвали за результатами попереднього судового засідання не є безумовною підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення, однак є процесуальним порушенням з боку суду, що тягне обмеження прав осіб, які беруть участь у справі.