Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 4. Основні ознаки юридичної практичної діяльності

1. Професіоналізм юридичної практичної діяльності.

Професіоналізм - це одна з основних властивостей юридичної практичної діяльності, яка багато в чому визначає її зміст, види та структуру.

Ознака професіоналізму повинна відбивати специфіку юридичної практичної діяльності:

¨ відокремивши її від правової поведінки в цілому, що здійснюється в тих або інших ситуаціях всіма суб'єктами права;

¨ визначити обсяг і зміст вимог власне до оплачуваної суспільством систематично здійснюваної діяльності та її суб'єктів.

Професіоналізм як властивість і вимога до юридичної практичної діяльності закріплюється у відповідних нормативно-правових актах, є метою юридичного навчання, слугує основою для визначення вимог до суб'єктів її здійснюючим і т.д.

Поняття професіоналізму пов'язується найчастіше з професією, під якою розуміється праця, що вимагає певної підготовки і що є звичайно джерелом існування, або тривалий і відносно широкий вид трудової діяльності, що передбачає певну сукупність теоретичних знань, практичного досвіду і трудових навичок.

В юридичній літературі викладені різноманітні класифікації признаків професіоналізму діяльності. Наприклад, А. Ринкен відносить до проявів професіоналізму:

¨ відповідність діяльності особливому рівню (якості) задач, що вирішуються;

¨ особливу кваліфікацію, високу ділову компетенцію, основану на науковій освіті осіб, що належать до професії;

¨ особливу професійну корпоративність, в основі якої лежить позаекономічна орієнтація на певні цінності;

¨ позапартійну, ділову професійну роботу.

А. Є. Жалинський вважає "ознаками професіоналізму як властивістю діяльності юриста:

1) здійснення цієї діяльності за правилам, виробленим і закріпленим у встановленому порядку;

2) відповідність процесу і результатів діяльності певним вимогам, що можуть носити нормативно-правовий та

професійно-етичний характер;

3) підконтрольність діяльності державним органам і (або) корпорації спеціалістів;

4) оплатність діяльності;

5) гарантії її здійснення у встановлених випадках, включаючи доступ до неї заінтересованих осіб".

2. Незалежність юридичної практичної діяльності.

Незалежність притаманна юридичній практичній діяльності як її невід'ємна, "природна", основна та специфічна властивість. Своєрідність юридичної практичної діяльності полягає в тому, що вона здійснюється в різних сферах суспільного життя, є складовою функціональних структур державних та недержавних організацій, установ, об'єднань, їх органів, але, незважаючи на це, є при веденні юридичних справ незалежною від будь-якого впливу, крім залежності від закону, права в цілому, підпорядкована його принципам, вимогам, спрямована на забезпечення правих за своєю сутністю інтересів.

Визнання та усвідомлення суспільством, державою незалежності юридичної практичної діяльності є одним із найважливіших чинників безумовного забезпечення прав і свобод суб'єктів права, існування права як ефективного регулятора суспільних відносин. Незалежність притаманна усім видам юридичної практичної діяльності і забезпечує довіру та повагу до неї інших осіб.

Незалежність юридичної практичної діяльності виключає вплив на рішення або поради юриста будь-який тиск зовнішніх факторів (телефонного права, підкупу, залякування тощо), особистого інтересу юриста (бажання одержати необгрунтовану додаткову винагороду або інші особисті блага) чи бажання догодити іншим суб'єктам - клієнту, суду, органам влади тощо.

Незалежність юридичної практичної діяльності та гарантії її забезпечення, як правило, визнаються ja визначаються на законодавчому рівні. Зокрема, статтею 3. "Незалежність суддів" Закону України "Про статус суддів" визначено, що "судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні", гарантії їх незалежності встановлюються Конституцією та законами України, а державою гарантується фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів. Згідно до закону, незалежність суддів забезпечується:

¨ встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

¨ передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

¨ таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

¨ забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;

¨ відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

¨ недоторканністю суддів та правом судді на відставку;

¨ особливим порядком фінансування судів, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

¨ системою органів судового самоврядування.

Аналогічним чином охороняються законом професійні права, честь і гідність адвоката:

¨ забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю;

¨ документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди;

¨ забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва;

¨ не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі;

¨ адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу;

¨ кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки вищими посадовими особами прокуратури України;

¨ адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

Незалежність юридичної практичної діяльності забезпечується також:

¨ особистими професійними якостями юриста, зокрема, їх чесністю, порядністю, справедливістю, щирістю, здатністю діяти вільно, чесно та у відповідності з законними інтересами клієнта;

¨ справедливою організацією системи юстиції, яка виключає необгрунтоване обмеження незалежності юристів, втручання у ведення юридичних справ, тиску на них при здійсненні професійних функцій;

¨ професійними асоціаціями юристів, які повинні створювати і забезпечувати реалізацію професійних стандартів та деонтологічних норм професійної поведінки, захищати своїх членів від порушення їх прав, взаємодію з інститутами суспільства і держави для реалізації цілей правосуддя;

¨ забороною чи обмеженням можливостей суміщення здійснення юридичної практичної діяльності з іншими видами соціальної діяльності, у тому числі державною або підприємницькою діяльністю, які можуть вплинути на їх незалежність;

¨ створенням умов для надання юристами вільної, справедливої та конфіденційної юридичної допомоги особам, які позбавлені свободи;

¨ забезпеченням конфіденційності відносин юриста з клієнтом, захистом звичайної та електронної систем юридичного діловодства від незаконного втручання та вилучення інформації;

¨ реальністю прав юриста здійснювати поїздки у межах країни та за кордоном, пов'язаних з веденням юридичної справи; вільного пошуку, одержання та розповсюдження інформації, яка відноситься до ведення юридичної справи; надавати в установленому порядку юридичні послуги будь-яким суб'єктам права.

Незалежність юридичної практичної діяльності гарантується й іншими обмеженнями та заборонами. Так, інші суб'єкти не повинні:

¨ ототожнювати чи ідентифікувати юриста з його клієнтом, справою клієнта незалежно від популярності чи непопулярності цієї справи, позитивної чи негативної оцінки особи клієнта, його діянь (злочинів);

¨ притягати юриста до юридичної відповідальності у зв'язку з наданням їм юридичних послуг клієнту на законних підставах та у відповідності до закону;

¨ відмовляти юристу у визнанні його права вести юридичну справу, якщо він має необхідний допуск до юридичної практики.

Юрист особисто не повинен як прагнути вплинути на суддю, інших офіційних осіб засобами, забороненими законом, так й брати участь у діях, наміром яких є зрив ведення юридичної справи. Навпаки, він повинен утримуватися сам від подібної поведінки, чинити опір незаконним діям інших суб'єктів.