Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 2. Прокурорська діяльність.

Цей вид юридичної практичної діяльності слід пов'язувати з діяльністю системи органів прокуратури та тими завданнями, які покладені на них у зв'язку з функцією здійснення вищого нагляду за додержанням законів в Україні. В системі правоохоронних органів України прокуратура є єдиним органом спеціального призначення, який створено спеціально саме для здійснення контрольно-оглядових функцій в самому широкому розумінні. Відзначимо, що ті чи інші контрольні функції здійснюють працівники суду, депутати, робітники різного рівня державних органів влади та установ. Але такі контрольні повноваження є лише допоміжним інструментарієм для виконання цими органами основних функцій іншого профілю. Для прокуратури здійснення контрольно-наглядових функцій є основним завданням, що значною мірою обумовлює специфіку прокурорського виду діяльності.

Основним завданням прокурорського нагляду за додержанням законів є всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист суспільних відносин від протиправних посягань. Використання терміну "вищий нагляд" підкреслює загальний характер нагляду, його впливовість відносно всіх суб'єктів права незалежно від форми власності, обсягу повноважень, соціального стану або інших ознак. Так, до кола об'єктів вищого нагляду за додержанням і правильним Застосуванням законів потрапили Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети; відомства, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, окремі посадові особи, що підтверджує загальний характер нагляду, його відносну незалежність та відособленість.

Прокурорський нагляд як окремий вид діяльності передбачає не тільки спостереження та фіксацію фактів неправомірної поведінки, а ще й активне втручання в життєві ситуації, вплив на поведінку учасників правових відносин шляхом видання індивідуально-правових управлінсько-організаційних актів.

На цій підставі до органів прокуратури включені підрозділи, які здійснюють розслідування діянь, що містять ознаки злочину. Наявність слідчих прокуратури, проведення ними попереднього слідства є необхідною умовою та фактором активного впливу на стан законності, виявлення осіб, винних у скоєнні злочину, а також умов, що сприяли правопорушенню. Саме активність контролю, а не пасивне спостереження є характерною рисою прокурорського нагляду.

Робота органів прокуратури, а значить і прокурорська діяльність, не зважаючи на її загальний характер, здійснюється за окремими напрямками, що закріплюється в законодавстві як функції прокуратури та дозволяє уявити масштабність вищого нагляду. Так, крім загального нагляду за додержанням законів органами, установами, посадовими особами і громадянами, прокурорський нагляд охоплює сферу діяльності органів, які ведуть боротьбу із злочинністю, виконують покарання, містять затриманих, а також сферу діяльності військових управлінь, частин та підрозділів Збройних Сил України, органів Служби Безпеки України та інших військових формувань.

Слід також торкнутися тієї сторони прокурорської діяльності, де прокурор виступає в якості учасника судового процесу. Згідно до чинного законодавства, однією з основних функцій прокуратури є підтримання державного обвинувачення та участь в розгляді справ у судах. Характерним моментом цього напряму прокурорської діяльності є те, що у разі підтримання обвинувачення прокурор бере безпосередню участь у дослідженні доказів і подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону, визначення міри покарання, тобто своїми діями сприяє прийняттю об'єктивного рішення по справі, не посягаючи на незалежність суду. Така взаємодія з органами суду має на меті не тільки здійснення нагляду, а ще й сприяння ефективності судового слідства.

Не зважаючи на широкомасштабність здійснення прокурорського нагляду, організацію контролю у різноманітних сферах соціального життя, вся діяльність прокуратури будується на певній системі принципів. Це принципи гласності, незалежності у прийнятті рішень, неупередженості до різноманітних категорій громадян, визнання рівності всіх учасників юридичного процесу перед силою закону, невідворотність відповідальності осіб, що допустили порушення прав.

Особливо слід підкреслити такі риси прокурорської діяльності як її незалежність та обов'язковість виконання вимог прокурора. Незалежність прокуратури передбачає неприпустимість будь-якого втручання в її діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, засобів масової інформації, політичних партій, крім Верховної Ради України, якій лише і підконтрольна діяльність прокуратури. Всякого роду запити, звернення та інші документи з приводу справ, що знаходяться в провадженні органів прокуратури, не можуть містити вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Крім того, намагання добитися прийняття прокурором неправомірного рішення тягне за собою юридичну відповідальність.

Обов'язковість виконання рішень прокурора також характеризує цей вид діяльності з позицій його значення та ролі у юридичному процесі. Всі вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх адресатів і виконуються невідкладно або у визначений прокурором строк. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора-тягне за собою юридичну відповідальність.

Реагування працівників прокуратури на факти порушення закону відбувається у певних процесуальних формах та документах, серед яких розрізняють протести, приписи, подання, постанови, що видаються та вносяться до органів, посадових осіб в залежності від характеру порушення.

У зв'язку з цим, і продовжуючи характеристику прокурорської діяльності, доцільно зупинитися на характеристиці змісту роботи прокурора, визначенні основних видів робіт.

Прокурори вивчають та узагальнюють показники реального стану правопорядку, результати роботи інших правоохоронних органів, роблять по ним висновки, вносять пропозиції; вивчають матеріали конкретних справ, які знаходяться у провадженні органів дізнання та попереднього слідства, підписують обвинувачувальне заключення, дають санкції на арешт; вимагають для перевірки документи і матеріали; особисто відвідують державні органи, установи, підприємства; викликають та проводять бесіди з громадянами, посадовими особами; виступають в суді; здійснюють особисто прийом громадян, розглядають скарги та пропозиції; видають розпорядження щодо усунення порушень закону та виконують інші види робіт.

Такий багатогранний характер прокурорської діяльності вимагає від юристів, що працюють в органах прокуратури, наявності певних властивостей мислення:

здатності побачити за зовнішніми показниками сутність явища,причинні зв'язки;

охопити в межах однієї проблеми широке коло питань та фактів, які знаходяться поза межами безпосереднього впливу;

швидко та якісно вирішувати проблеми в межах своєї компетенції, незважаючи на нестандартність обстановки;

самостійно та відповідально приймати рішення, керуючись буквою закону та правосвідомістю професіонала;

залишатися на принципах об'єктивності, неупередженості та всебічного вивчення матеріалів справи;

вміння прогнозувати наслідки прийнятих рішень, вчинених дій,'3 точки зору їх правової, економічної або політичної спрямованості.

На цій підставі до працівників органів прокуратури ставляться досить високі вимоги: освіта - вища юридична; вік (в залежності від посади) - 25-30 років; стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах - від трьох до семи років.

Ті особи, які не мають практичного досвіду роботи за спеціальністю, зобов'язані пройти стажування в органах прокуратури не менше одного року.

Після призначення на посаду працівники прокуратури приймають присягу, текст якої затверджується Верховною Радою України. Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.

Таким чином, після видання наказу Генерального Прокурора України про призначення на посаду та прийняття присяги, особа, яка відповідає зазначеним вище вимогам, отримує право на здійснення прокурорської діяльності. При цьому необхідно дотримуватись певних заборон: працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів, а також входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами народних депутатів або їх виконавчими органами. Як й іншим державним службовцям, їм також забороняється займатись підприємницькою діяльністю.

Характерною рисою є те, що на відміну від виборчої посади судді, всі посади в системі органів прокуратури є призначуваними, причому,'за принципом високого рівня Централізації. Якщо Генерального прокурора України призначає на посаду Верховна Рада України за поданням її голови, то всі інші посадові призначення в системі органів прокуратури здійснює Генеральний прокурор України.

Припинення права на здійснення прокурорської діяльності пов'язується з виходом на пенсію, переведенням на іншу роботу, накладенням дисциплінарного стягнення у випадках, передбачених статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Контроль за здійсненням прокурорської діяльності також можна розглянути на трьох рівнях організації: зовнішньо-функціональний, внутрішньо-системний та громадянський. Щодо зовнішньо-функціонального, то він здійснюється єдиним органом - Верховною Радою України, перед якою Генеральний прокурор звітує за діяльність прокуратури не менш ніж один раз на рік.

Питання організації внутрішньо-системного контролю за діяльністю органів прокуратури цілком покладаються на Генерального прокурора України, підлеглих йому прокурорів та колегії органів прокуратури, які поряд з прокурорами міст, районів, областей заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників підрозділів та інших працівників прокуратури. В системі органів прокуратури функціонують атестаційні комісії, які один раз на п'ять років проводять атестацію прокурорів та слідчих прокуратури.

Громадський контроль за здійсненням прокурорської діяльності у звичному для нас розумінні не тягне безпосередньо правових наслідків, але може сприяти здійсненню позитивного впливу на діяльність органів прокуратури. Це може бути контроль з боку преси, політичних партій, територіальної громади, що знаходить свій вираз у запитах народних депутатів України, внесенні законопроектів на розгляд Верховної Ради України, заслуховуванні звітів Генерального прокурора України або знятті його з посади, лобіюванні політичного інтересу певного угрупування щодо діяльності прокуратури України, опублікуванні звітів та інтерв'ю з працівниками прокуратури, висвітленні у засобах масової інформації статистичних даних з питань прокурорського нагляду тощо. Всі ці заходи з боку суспільства повинні сприяти підвищенню ефективності роботи прокуратури, вдосконаленню її організаційної структури та кадрового складу.