Величезний масив раціональних знань, накопичений протягом попередньої історії первісного суспільства, в епоху його розпаду зазнає істотних кількісних та якісних змін, які були зумовлені глибокими економічними й соціальними перетвореннями в житті давньої людини. Зростання чисельності населення, розвиток продуктивних сил, регулярне одержання надлишкового продукту й формування пов'язаних з ним нових соціально-економічних відносин були важливими стимулами для подальшого прогресу астрономічних, математичних, біологічних, медичних, хіміко-технологічних, географічних знань. Об'єктивні передумови для цього процесу склалися в період розквіту первісного суспільства.
Становлення й удосконалення землеробства та скотарства було тісно пов'язано з послідовною реалізацією великої суми нових виробничих і технічних процесів, яким передувало виготовлення спеціальних знарядь на кожній стадії. Прогрес у цих галузях господарства сприяв практичному освоєнню, а потім уже й осмисленню широкого спектра нових відносин між просторовими формами і їхніми кількісними характеристиками, між різними відрізками часу й одиницями їх вимірювання. ,
2.2.6.1 Астрономія та календар
В епоху формування класів розвиток астрономії й удосконалення сонячного календаря стають основою прогресу у лічбі часу й розвитку уявлень про нього. Відтворююче господарство постійно ускладнювалося, вимагаючи удосконалення вміння орієнтуватися в часі. Більш точні розрахунки, пов'язані із рухом сонячного циклу (добова, річна, сезонна періодичність), витіснили місячний календар. У той же час у різних пережиткових формах продовжували зберігатися уявлення про лічбу часу за Місяцем. Пошуки шляхів удосконалення лічби часу для потреб хліборобсько-скотарського господарства вимагали, зокрема, розробки різних варіантів узгодження місячного календаря із сонячним. Прив'язка встановлених співвідношень до місцевих природних і господарських умов надавала своєрідного етнічного забарвлення знайденим вирішенням у кожному конкретному випадку, не позбавляючи їх внутрішнього, раціонального за своєю сутністю змісту. Яскравим прикладом цього є неолітичні й енеолітичні менгіри та дольмени на території Франції, що демонструють у самій техніці споруд елементи точних знань не тільки з геометрії, арифметики, механіки, але й астрономії, про що свідчить досить високий рівень коректності їх орієнтації на точку сходу Сонця.
Люди давно помітили розбіжність між місячним та сонячним календарями. Багато народів долали ці труднощі, удаючись до різних вузько-спеціалізованих відповідно до господарських потреб конкретних календарних розрахунків.
У деяких народів практичне коректування лічби часу за Сонцем і Місяцем досягалося насамперед завдяки спостереженням за зоряним скупченням Плеяд у сузір'ї Тельця, яке було виділено на карті зоряного неба ще в період ранніх мисливських общин.
У Середземномор'ї в І тис. до н.е. із 48 відомих сузір'їв 25, тобто більше половини, позначалися назвами тварин. Назви Тельця, Овна, Козорога та інших сузір'їв Зодіаку (сама назва якого походить від давньогрецького слова "тварина") є свідченням першорядної ролі первісних мисливців і скотарів у формуванні карти зоряного неба, сприйнятої і розвинутої пізніше в ранньокласовому суспільстві.
2.2.6.2 Математичні знання
Становлення первинних астрономічних уявлень і календарів було нерозривно пов'язане з розвитком математичних уявлень та обчислень, насамперед лічби й вимірювань, які посідали винятково важливе місце у господарській діяльності людини. Прогрес математичних знань наочно відображає хід інтелектуального розвитку людини й суспільства, оскільки "першою теоретичною діяльністю розуму, що ще вагається між чуттєвістю й мисленням, — підкреслював К. Маркс, — є рахунок". Відомі межі лічби в різних народів спочатку були різними — від 100 до 1000 — і пов'язувалися з процесом розпаду первісного суспільства та активізацією торговельних й інших відносин.
Розширення меж кількісних операцій до десятка тисяч зумовило удосконалення інших розділів математичних знань. Потреба у вимірюваннях та обчисленнях зростала, але її реалізація ставала все більш нерівномірною в умовах майнового й соціального розшарування общини. Процедура лічби набувала настільки різноманітних форм, що важко всі їх перелічити: за допомогою пальців, паличок, соломин, камінчиків, зернят, за допомогою пучків, рахункових бірок і ременів, вузлів, кольорових шнурів, нарізки різної кількості одиниць (5,10,20 одиниць) у залежності від системи лічби.
Створення все більш різноманітних форм кам'яних, а пізніше металевих знарядь, керамічних виробів вимагало попереднього практичного вирішення певних задач у сфері просторового співвідношення площин, об'ємів, фігур, вимірювання одних предметів за допомогою інших. Без попереднього проведення горизонтальних і вертикальних (прямовисних) ліній, без побудови з їх допомогою прямих кутів було б неможливо споруджувати різні будівлі. Утвердження приватного землеволодіння потребувало точного вимірювання довжин, відстаней, площ земельних ділянок; звідси і давньогрецький термін "геометрія" (землеміряння) на позначення розділу математики.
2.2.6.3 Біологія та медицина
2.2.6.4 Географія та картографія
2.2.7 Виникнення та становлення обміну
2.2.8 Поділ праці
2.2.9 Розвиток духовної культури
2.2.10 Становлення писемності
2.2.10.1 Вихідні відомості
2.2.10.2 Розвиток піктографії
2.3 Географія та основні характеристики цивілізацій стародавнього сходу