Вікова психологія - Павелків Р.В. - Особливості розвитку органів чуття

Хоча дитина народжується значно більш безпомічною, ніж дитинчата багатьох тварин, але відсутність значної кількості вроджених форм поведінки складає не слабкість, а силу дитини. Основна особливість новонародженого - безмежні можливості засвоєння нового досвіду, набуття властивих людині форм поведінки. Якщо органічні потреби в достатній мірі задовольняються, вони незабаром втрачають своє провідне значення, і в умовах правильного режиму і виховання формуються нові потреби (в одержанні вражень, у русі, в спілкуванні з дорослими); на їх основі здійснюється психічний розвиток.

Потреба в одержанні вражень пов'язана з орієнтувальними рефлексами і розвивається залежно від готовності органів чуття дитини одержувати ці враження. Хоча зоровий і слуховий апарати новонародженого вступають у дію з першого дня, їх робота вкрай недосконала. Зорові реакції викликає тільки світло, що знаходиться поблизу, слухові реакції - тільки різкі звуки. Протягом перших тижнів і місяців життя зір та слух швидко удосконалюються. Дитина починає стежити очима за предметами, що рухаються, а потім зупиняє погляд на нерухомих предметах. Вона починає реагувати на нерізкі звуки, зокрема на голос дорослого. У відповідь на зорові і слухові подразники виникає поки що короткочасна затримка імпульсивних рухів ручок, ніжок і голови; припинення плачу свідчить про зорове і слухове зосередження.

Важлива особливість новонародженого полягає в тому, що розвиток зору і слуху відбувається швидше, ніж розвиток тілесних рухів. Ця особливість відрізняє дитину від дитинчати тварин, у яких, в першу чергу, удосконалюються рухи.

Розвиток роботи зорового і слухового апаратів, удосконалення реакцій на зовнішні подразники відбувається на основі дозрівання нервової системи дитини і, в першу чергу, її головного мозку. Вага мозку новонародженого складає 1/4 ваги мозку дорослої людини. Кількість нервових клітин в ньому така сама, як у дорослого, але вони недостатньо розвинені. Тим не менш уже в період новонародженості (і навіть у дітей, що народилися недоношеними) виявляється достатньо можливим утворення умовних рефлексів. Цей факт слугує доказом того, що у встановленні зв'язків дитини із зовнішнім світом включаються вищі відділи мозку - кора великих півкуль. З перших днів життя починає швидко збільшуватися вага мозку, ростуть і покриваються захисними мієліновими оболонками нервові волокна. При цьому особливо швидко формуються ті ділянки, які пов'язані з одержанням зовнішніх вражень: за два тижні площа, яку займають у корі великих півкуль зорові поля, збільшується у півтора рази. Але було б невірно думати, що саме по собі дозрівання мозку може забезпечити розвиток органів чуття новонародженого. Цей розвиток відбувається під впливом одержаних дитиною зовнішніх вражень. Більш того, без таких вражень неможливе саме дозрівання мозку. Необхідною умовою нормального дозрівання мозку в період новонародженості є вправляння органів чуття (аналізаторів), надходження до мозку імпульсів, які одержуються за допомогою різноманітних сигналів із зовнішнього світу. Якщо дитина потрапляє в умови сенсорної ізоляції (відсутності достатньої кількості зовнішніх вражень), її розвиток різко уповільнюється. Навпаки, якщо дитина одержує достатньо вражень, то відбувається швидкий розвиток орієнтувальних рефлексів (що виявляється в появі зорового і слухового зосередження), створюється основа для наступного оволодіння рухами і формування психічних процесів та якостей.

Джерелом зорових і слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи і органів чуття дитини, а також організатором таких вражень стає дорослий. Дорослий підносить до обличчя дитини предмети, нахиляє своє обличчя, говорить з дитиною, активізуючи її орієнтувальні реакції.

Розвиток емоційної сфери

Новонароджений починає своє життя з крику, який в перші дні носить безумовний рефлекторний характер. Перший крик - результат спазму голосової щілини. Спазм супроводжує перші дихальні рефлекси. Деякі вчені вважають, що перший крик - це і є перший прояв негативної емоції: спазми викликають відчуття стиснення. Однак, можна стверджувати, що вже в перші дні життя дитина криком відповідає на неприємні відчуття, пов'язані з потребою в їжі, сні, теплі: підставою для крику слугує голод, мокрі пелюшки тощо. За нормального виховання крик новонародженого переходить у вияв негативної емоції - плач. Плач стає природним вираженням будь-якого страждання, фізичного болю тощо. Посмішка, яка є виявом позитивної емоції, з'являється дещо пізніше.

Перші, досить визначені прояви позитивної емоції у вигляді посмішки можна спостерігати в кінці першого - початку другого місяця життя, причому посмішка виникала або при зоровому зосередженні на предметі, або як відповідь на звернені до дитини лагідні слова і посмішку дорослого. Тому можна зробити висновок, що для виникнення позитивної емоції недостатньо одного тільки задоволення органічних потреб. Воно лише знімає негативні емоції і створює умови, за яких дитина може відчувати радісне переживання, викликане одержанням вражень, пов'язаних з дорослим.

Поступово в дитини виробляється особлива емоційно-рухова реакція, звернена до дорослого, яка називається комплексом пожвавлення. Комплекс пожвавлення полягає в тому, що дитина зосереджує погляд на обличчі людини, яка схилилася над нею, посміхається їй, активно рухає ручками та ніжками, промовляє тихі звуки. Це вияв потреби у спілкуванні з дорослим - першої соціальної потреби дитини. У комплексі зароджується координація рухів. Комплекс пожвавлення - це перший акт поведінки, пов'язаний з виділенням дорослого, це і перший акт спілкування, адже у ньому виявляється спроба впливати на дорослого (Н.М.Щелованов, М.Л.Лісіна, С.Ю.Мещерякова). Новонароджений максимально потребує дорослого, але ще не володіє способами впливу на нього. В цьому полягає головне протиріччя цього періоду, що розв'язується шляхом забезпечення особливого виду діяльності - безпосереднього емоційного спілкування дитини й дорослого, початок якого закладається у комплексі пожвавлення.

Комплекс пожвавлення - основне новоутворення критичного періоду, воно знаменує собою початок нової стадії розвитку - стадії немовляти. Тому поява комплексу пожвавлення виступає психологічним критерієм кінця кризи новонародженості. Фізіологічним критерієм кінця новонародженості є поява зорового і слухового зосередження, можливість формування умовних рефлексів на зорові і слухові подразники. Медичним критерієм кінця періоду новонародженості є набуття дитиною початкової ваги, яка була у неї при народженні, що свідчить про нормальне функціонування фізіологічних систем життєдіяльності.