Вікова психологія - Савчин М.В. - Розвиток інтелекту в зрілому юнацькому віці

Нових якостей у зрілому юнацькому віці набуває дружба. Виникає вона між молодими людьми не відразу, оскільки кожен поступово завойовує собі місце у психологічному просторі іншої людини, особливе ставлення до себе. У цьому віці дружба вимагає від особистості обов'язково бути собою. Важливою її умовою є взаєморозуміння, а непорозуміння з другом породжують переживання особистістю неможливості втілення власного внутрішнього буття. Як свідчать щоденники юнаків, біографічні й автобіографічні описи, молоді люди дуже важко переживають усвідомлення того, що їхній друг виявився несправжнім. Спричинений цим душевний неспокій може сильно вплинути на їхнє ставлення до людей загалом, спричинити недовіру, яка часто буває незворотною. Вкрай актуальними у юнацькому віці є уміння відрізнити істинну дружбу від удаваної, уникнути стосунків, побудованих на явному чи прихованому маніпулюванні людини людиною.

Юнацька дружба з особою протилежної статі часто переростає в закоханість. Дружба і закоханість роблять юнаків чутливішими до власних переживань і переживань іншої людини, сприяють усвідомленню її цінності.

На етапі зрілої юності завершується перехід від дитинства до дорослості. Молода людина стає суб'єктом свого життя (обирає професію, вступає до навчального закладу, починає трудову діяльність, бере участь у суспільному житті, приймає рішення про кар'єру, реалізує конкретні життєві плани). У цьому віці завершується біологічне дозрівання, встановлюється емоційна стабільність, важливою потребою стає інтелектуальний розвиток, стабілізується рівень домагань і самооцінка, становлення ідентичності, що пов'язане з особистісною рефлексією. Юнацька дружба набуває нової якості. Юнаки і дівчата усвідомлюють цінність кохання, що сприяє їхньому особистісному зростанню.

Розвиток інтелекту в зрілому юнацькому віці

У період зрілої юності завершується розвиток інтелекту. У його структурі виникають комплексні схеми (поєднання конфігурацій, оперативних правил перетворення інформації, що використовуються для упізнавання відомих предметів, ситуацій, подій, процесів тощо); формуються ідеальні образи реальних та ідеальних предметів, явищ; фіксуються сценарії (послідовності очікуваних людиною подій та процесів, що сприяють уявному відтворенню їх, - святкування дня народження, весілля, прихід весни тощо); створюються семантичні структури, що виявляються у предметних та оцінно-емоційних значеннях. Завдяки їм знання впливають на інтелектуальну поведінку молодої людини.

Рівень диференціації та інтеграції індивідуальної поняттєвої системи зумовлює її структурні властивості: зрозумілість - незрозумілість (чіткість усвідомлення відмінностей між поняттями); узгодженість - неузгодженість (співвіднесеність понять); центральність - периферійність (значущість поняття щодо інших); закритість - відкритість (сприйнятливість поняттєвої системи до зовнішніх подій, готовність людини змінювати форми інтерпретації ситуації).

У період юності розширюється простір розмірковування (сфера творення і синтезування інформації, що актуалізується в конкретній пізнавальній взаємодії особистості зі світом). Він створює контекст, передумови для аналітичної діяльності молодої людини. Продуктивність її мислення виявляється у здатності одночасно актуалізувати і поєднувати знання з різних сфер простору розмірковування.

Найвищого рівня розвитку досягають інтелектуальні здібності, особливо дивергентні. Юність - креативна пора, про що свідчать оригінальні ідеї, орієнтація на продуктивний інтелектуальний досвід.

Довільним інтелектуальним контролем збагачується досвід розмірковуваня (стратегічне, усвідомлене керування інтелектуальною діяльністю). Це передбачає вміння планувати інтелектуальну діяльність, продумувати засоби її реалізації, вибудовувати послідовність дій тощо.

Помітно відбувається оволодіння деякими молодими людьми метафоричним епістемологічним стилем, що виявляється у схильності до максимальної різноманітності вражень і комбінування відомостей із віддалених сфер знань. Цілісність погляду на світ молодої людини, яка послуговується метафоричним стилем, поєднується з персоніфікацією - уявленням про дійсність, опертим на особисті переживання, оцінки, переконання.

Розвиток інтелекту в юності зумовлюється рівнем розвитку самосвідомості, спонукальної та емоційно-вольової сфер. Завдяки цьому він набуває цілісності, виявляє функціональну ефективність.

На завершення етапу зрілої юності в молодої людини уже сформовані важливі особистісні структури (самосвідомість, спонукальна та емоційно-вольова сфери), загальні властивості особистості (характер, здібності), індивідуальність, інтелект. Юнаки і дівчата досягають значного рівня соціального розвитку, про що свідчить їхня активна участь у різних сферах суспільного життя.