Вікова психологія - Сергеєнкова О.П. - Старіння як психофізіологічне явище

Старіння як психофізіологічне явище

Пізній дорослий вік триває з 60 років і більше

Завершальним етапом людського життя є пізній дорослий вік, який в наукових колах ще називають геронтогенезом Більшість вчених вважає, що даний вік починається з 60-ти років і через його значну тривалість додатково розподіляється на окремі фази. Доречність цього розподілу визначається й значною диференціацією представників цього періоду - люди похилого віку дуже відрізняються своїми рисами характеру та поведінкою.

Рис. 3.75. Фази пізнього дорослого віку за Крайг

Найважливішим завданням для людини похилого віку на початку цього періоду є адаптація до прогресуючого старіння.

Таких теорій зараз існує близько двохсот

Хоча старіння - це типовий віковий процес більшості живих організмів, єдиного підходу щодо тлумачення науковцями його причин не існує. Натомість, розповсюдженими є теорії пояснення старіння людини, зміст яких можна умовно звести до двох груп:

o теорії зношування організму, які стверджують, що аналогічно до будь-якого механізму організм людини від життєдіяльності як експлуатації зношується, тобто старіє;

o теорії генетично запрограмованого старіння, сутність яких полягає в тому, що в кожній клітині людського організму розміщений генетичний таймер, який регулює її діяльність і в певний момент "вмикає" старіння.

Визнаючи природність та неминучість процесу старіння людини, вчені стурбовані питаннями його пом'якшення та уповільнення.

Ключовими процесами старіння є інволюційні тобто регресивні зміни, однак окремі соматичні процеси покращуються. Виокремлюється ряд типових фізичних ознак старіння:

Рис. 3.76. Типові фізичні ознаки старіння

Поряд з цими інволюційними процесами старіння мобілізує резерви організму. Так, зростає активність багатьох ферментів, посилюється гліколіз як механізм накопичення енергії, збільшується кількість ядер в клітинах внутрішніх органів, що покращує обмін речовин, а поява великих мітохондрій забезпечує акумуляцію енергії.

Розгортання старіння конкретної людини суттєво залежить від її особистості - настанов, діяльності, образу та змісту життя. Існують природні та патологічні детермінанти старіння, останні прискорюють старіння та ускладнюють його перебіг. До патологічних детермінант старіння відноситься погана екологія, неправильний образ життя, шкідливі звички, надмірне переживання стресів тощо. Суспільство має багато стереотипів сприймання старості, здебільшого негативних, наприклад, що старі люди є бідними і немічними, неспроможними повноцінно працювати тощо. Це несприятливе ставлення до старості і людей похилого віку проявляється як ейджизм.

.. .Автоматизм настання старості, а згодом смерті абсолютно не говорить про якісь жорсткі терміни.

І.В. Давидовський

Ейджизм - негативне упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація

Старі люди - дзеркало для інших, в якому вони не бажають бачити самих себе.

С. де Бовуар

Своїми коренями ейджизм пов'язаний з ювеналізмом - культом молодості, що став життєвою філософією ХХ століття. Психологічними причинами розповсюдженості ейджизму в сучасному європейському суспільстві щодо людей похилого віку є, на думку засновника терміну Р.Батлера, глибоко прихована тривога молодих і зрілих людей, їх особиста відраза та неприязнь до старості, хвороб, інвалідності й страх немічності, непотрібності та смерті.

Для подолання ейджизму можна взяти за приклад повагу та любов до старих людей, яка традиційно притаманна більшості жителів східних країн.